|
9. Роз'яснення з питань строків сплати
податку на додану вартість та подання податкової звітності
Лист ДПАУ від 26.03.2001 р. №3989/7/16-1117
Коментар ДК:
ДПА України стверджує, що граничний
строк сплати ПДВ за березень та I квартал 2001 року - 20 квітня
Листом від 26.03.2001 р. №3989/7/16-1117 "Роз'яснення
з питань строків сплати податку на додану вартість та подання
податкової звітності" ДПА України стверджує, що граничний
строк сплати ПДВ за березень та I квартал 2001 року - 20 квітня.
Триває конфлікт інтересів між ДПА України та платниками податків.
На цей раз це стосується строків сплати ПДВ. ДПА України стверджує,
що граничний строк сплати ПДВ за березень та I квартал 2001 року
- 20 квітня.
Водночас граничний строк подання податкової декларації з ПДВ згідно
з підпунктом 4.1.4 "а" та 4.1.4 "б" пункту 4.1
статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" (далі - Закон №2181) за березень 2001 року
- 20 квітня 2001 року, за I квартал 2001 року - 10 травня 2001 року.
Тому реальною є сплата ПДВ за березень до 30 квітня, а за I квартал
- аж до 20 травня 2001 року. Але це не входить до планів ДПА України.
Головним мотивом (про них вже писалося у
"ДК" №15/2001) є те, що пунктом 1.2 Закону №2181 встановлено,
що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити
до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів
у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами
України.
Але звернімо увагу на слово "або", саме воно дає право
вибору: платити за Законом №2181 чи за іншим (у цьому випадку є
Закон про ПДВ), і платники податку не винні, що в них установлені
різні строки.
Водночас, Закон про ПДВ є ніби спеціальним законом, але ж і Закон
№2118 не ликом шитий і теж є, відповідно до преамбули, "спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування
і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами...".
Тому тут закони є ніби рівними, але Закон №2118 містить такий собі
ключовий пункт 19.6, який говорить, що закони (в тому числі й Закон
про ПДВ) та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не
суперечить нормам Закону №2181.
Такі колізії є досить рідкісними, але, наприклад, відповідно до
частини третьої статті 84 КЗпП, відпустки за власний рахунок у разі
простою підприємства дозволені, а за статтею 26 Закону про відпустки
- ніби заборонені.
Є також класичний приклад заборони уступки вимоги та переведення
боргу: Указом Президента №167/98 від 04.03.98 р. (ст.14) "Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами
та державними цільовими фондами" було заборонено уступку вимоги
та переведення боргу, які дозволені відповідно статтями 197 та 201
Цивільного кодексу.
Водночас уступка вимоги також передбачена п. 12 ст. 17 та п. 6
ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" №784-X IV, а переведення боргу
- абзацом 2 п. 1 статті 18 цього ж Закону.
Крім того, відповідно до частини другої статті 17 Закону України
від 10.02.92 р. №2654-XII "Про заставу", заставодавець
може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя
за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого
заставою. Зрозуміло, що такий перехід можна зробити лише переведенням
боргу, що заборонено зазначеним Указом.
Звісно, в цьому конфлікті інтересів тимчасово переможе податкова,
і сплатити доведеться все за старими строками, але за законну відстрочку
жодних законних санкцій не передбачено.
Адже, відповідно до п. 5.4.1 Закону №2118, податковий борг виникатиме
лише після спливання строків для сплати (погашення) податкових зобов'язань,
встановлених саме цим Законом (пункти 4.1.4 і 5.3 Закону №2181)
і жодним іншим. Звідси однозначно випливає, що жодного податкового
боргу не виникатиме у разі несплати ПДВ до 30 квітня (20 травня
- для квартальних платників).
Крім цього, відповідно до підпункту 16.1.2 Закону №2181, при самостійному
нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків (податок
на прибуток нараховується саме так) нарахування пені розпочинається
"з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного
строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом".
Штрафні санкції (вони тепер встановлені тільки Законом №2181, а
санкції, які передбачалися статтею 20 Закону про прибуток, були
виключені) теж прив'язані до строків, встановлених Законом №2181.
Отже, платник податків в умовах недієздатності законодавчих актів
має повне право використовувати їх на свою користь, і для цього
в Законі №2181 є відповідні механізми. Однак сміливців може чекати
дві прикрості - адміністративний штраф, але це не буде цілком законним,
та податкова застава. Відповідно до абзацу другого пункту 11 частини
першої статті 11 Закону України від 04.12.90 р. №509-XII "Про
державну податкову службу в Україні", податкова може накладати
адміністративний штраф на керівників та інших посадових осіб підприємств,
установ, організацій, винних у відсутності податкового обліку або
веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному
поданні аудиторських висновків, передбачених законом, а також платіжних
доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов'язкових
платежів), - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом
року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення,
- від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Віталій МОСЕЙЧУК
|
