Частковий перегляд: ви бачите тільки початок публікації для ознаймлення з її тематикою.
Авторське право на письмові твори
Інтелектуальна власність має специфічні особливості, а зміст прав на об’єкти права інтелектуальної власності та відносини, пов’язані з використанням цих об’єктів, є, беззаперечно, складними для розуміння1. Для чого в юридичні тонкощі вдаватись бухгалтеру? Та тому, що ці знання необхідні, щоб правильно сформулювати критерії, коли авторські права на літературні письмові твори слід обліковувати як нематеріальні активи і в яких випадках платежі за використання творів слід відносити до витрат.
Значення термінів
У частині 1 ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності визначено як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності.
Під терміном «авторське право», виходячи з норм глави 36 ЦК, розуміють право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір. Своєю чергою, відповідно до преамбули спеціального Закону про авторське право, авторське право — це особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.
До творів, що є об’єктами авторського права, зокрема, належать:
1) згідно з ч. 1 ст. 433 ЦК — літературні та художні твори (романи, поеми, статті та інші письмові твори);
2) згідно зі ст. 8 Закону про авторське право — літературні письмові твори белетристичного,
Авторське право на письмові твори Інтелектуальна власність має специфічні особливості, а зміст прав на об’єкти права інтелектуальної власності та відносини, пов’язані з використанням цих об’єктів, є, беззаперечно, складними для розуміння. Для чого в юридичні тонкощі вдаватись бухгалтеру?
