Дебет-Кредит № 33 (13.8.2007)
Суть справи :: Точка зору

ГК проти ДПІ, ВАСУ — проти ГК. То хто ж за кого?

Судові процеси за участі органів ДПС мають свою специфіку, в чому переконувати читача немає жодної потреби. В цій статті мова піде про одну з ділянок взаємовідносин платників податків з податківцями — нарахування та сплата штрафних санкцій за порушення податкових зобов’язань. Нерідко арбітром у цих відносинах виступають суди. Ось і подивимось на їхні виступи. Тим більше, що позиція судів у цій категорії спорів є вкрай неоднозначною.

Боги чимось харчувалися, і Феміда — не виняток

Звинувачувати податкову «гілку влади» в тому, що вона завзято захищає інтереси казни, демонструючи при цьому феноменальну винахідливість у трактуванні законів, — наївно та безглуздо. Для того податкова служба і створена, аби наповнювати державну казну. Значно неприємніше спостерігати за тим, як іноді фіскальну функцію беруть на себе суди. Зрозуміло, що судова система також перебуває на бюджетному фінансуванні. Проте у правовій державі суди створюються і фінансуються для того, аби обстоювати законність, а не інтереси казни.

Заради справедливості скажемо, що останнім часом суди нерідко стають на бік суб’єктів господарювання у таких категоріях спорів з податковими органами, які раніше вважалися безнадійними. Так, досить позитивна судова практика намітилася у спорах про податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування цього податку, прикладом чого є постанова Верховного суду України від 18 квітня 2006 року, у якій вища судова

Євген Єрмоленко, Дмитро Гарний, «Дебет-Кредит»

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .