На думку ВГСУ, акт звірки не може підтверджувати наявність або відсутність зобов’язань
Постанова ВГСУ від 22.07.2003 р. №21/308
Позиція позивача. Позивач (ТзОВ) звернувся з позовом до свого контрагента про стягнення 9132 грн боргу.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за договором поставки він перерахував контрагенту-постачальнику як попередню оплату за товар 699803 грн. Натомість продукції отримав на меншу суму. А отже, у постачальника є перед ним борг. Як на один із доказів існування боргу та його розмірів позивач послався на акт звірки, що його було оформлено з відповідачем.
Позиція відповідача. Постачальник заперечував проти позову і зазначав, що не має грошових зобов’язань перед ТзОВ. Але, не заперечував того факту, що фактично ним було поставлено продукції на меншу суму, ніж сума здійсненої позивачем попередньої оплати. Проте, на його думку, це не можна вважати підставою для стягнення з нього різниці між сумою попередньої оплати та вартістю фактично поставленої продукції. А акт звірки не можна вважати доказом існування у нього грошового боргу перед позивачем.
Рішення суду. Суди всіх інстанцій підтримали відповідача. В основу своїх рішень вони поклали такі твердження та доводи.
На виконання укладеного між сторонами договору позивач повинен був отримати від відповідача продукцію. Позивач не звертався до відповідача із заявою про відмову від продукції у зв’язку з тим, що в нього відпала необхідність у її одержанні. Договором передбачено, що в частині взаєморозрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Позивач повинен був пред’явити вимоги щодо поставки продукції на перераховану суму. Відповідач не має грошових зобов’язань перед позивачем.
ВГСУ зазначив, що суди обґрунтовано не визнали акт звірки доказом заборгованості відповідачем коштів, оскільки в договорі сторін зазначено, що відповідач поставляє продукцію на кошти передоплати і такі обов’язки сторін за договором діють у частині взаєморозрахунків до повного виконання їх сторонами, тобто у відповідача немає грошових зобов’язань.
Також ВГСУ констатував, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами — договором, накладними, рахунками тощо.
Від редакції. У коментованому рішенні суду нас насамперед зацікавило те, як суди розуміють правове значення та як вони аналізують зміст такого документа, як акт звірки.
На думку суду, акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін ним підтверджуватися не можуть.
Слід визнати, що в цій справі акт звірки взаєморозрахунків, справді, не міг бути підтвердженням існування у відповідача саме грошового зобов’язання перед позивачем. Але загальний висновок ВГСУ про те, що акт звірки не може підтверджувати наявність чи відсутність зобов’язань, ми вважаємо хибним.
У постанові Верховного Суду України від 11.06.2003 р. також аналізувався акт звірки взаєморозрахунків. ВСУ визнав за цим актом юридичну силу двосторонньої угоди, спрямованої на звільнення боржника від сплати пені за кредитним договором.
На нашу думку (і вона підтверджується зазначеним вище рішенням ВСУ), акт звірки може не тільки підтверджувати існування та обсяг зобов’язань, а й мати силу угоди (договору). Справді, за певного змісту акта звірки його підписання можна вважати дією, спрямованою на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.
Але для цього необхідно, щоб:
— акт звірки за своїм змістом свідчив про намір сторін змінити чи припинити певні права та обов’язки (наприклад, зменшити розмір заборгованості, звільнити боржника від сплати пені);
— акт було належним чином оформлено (зокрема, підписано від імені підприємств уповноваженими особами та скріплено печатками).
Також силу угоди за певних обставин можуть мати такі документи, як акт приймання-передачі (див., наприклад, постанову ВГСУ від 17.01.2006 р. №9/20пд), видаткова накладна (постанова ВАСУ від 24.11. 2000 р. №04-1/6-4/ 35), рахунок-фактура тощо.
