Заходи ДПАУ зі збільшення податкового навантаження
У той час, коли підприємства докладають зусиль щодо оптимізації оподаткування, ДПАУ прагне поліпшити показники сплати податків до бюджету і розвиває за конкретними напрямами свої погляди. Так, у листі від 18.07.2007 р. №8838/5/15-0316 (див. на с. 44) ДПАУ надає роз’яснення щодо оподаткування деяких розповсюджених ситуацій у діяльності кожного підприємства, які мають сприяти збільшенню податкових надходжень за основними податками (податок на прибуток, ПДВ та ПДФО). Докладніше про це читайте у коментарі нижче.
Звичайні ціни при придбанні основних фондів у неплатника податку на прибуток
У коментованому листі ДПАУ зазначає, що в Законі про прибуток передбачено аж 10 конкретних випадків застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств. Але, посилаючись на положення підпунктів 5.3.9, 7.1.1, 7.4.1 — 7.4.4, 7.8.2, 7.8.9 та 7.11.13 цього Закону, ДПАУ не роз’яснює, яким чином застосування звичайних цін стосується витрат з придбання основних фондів. Адже у податковому обліку (відповідно до пп. 8.1.2 Закону про прибуток) амортизації підлягають витрати, понесені при придбанні основних фондів, призначених для власного виробничого використання, а не їх вартість. У жодному з випадків, перелічених у коментованому листі, не зазначено, що в податковому обліку потрібно застосувати звичайні ціни при відображенні фактичних витрат з придбання ОФ. Раніше у листі від 13.09.2004 р. №7978/6/15-1116 (див. «ДК» №11/2005 на с. 57) ДПАУ наполягала на застосуванні спеціальних норм, встановлених ст. 8 Закону про прибуток, при операціях з ОФ.
Таким чином, витрати на придбання ОФ у неплатника податку мають визначатися на рівні фактично понесених витрат, а не виходячи зі звичайних цін. Застосування звичайних цін при операціях з ОФ можливе тільки у разі їхнього продажу для визначення доходу в операціях, зазначених у пп. 7.1.1, 7.4.1, 7.4.3, 7.8.2, 7.8.9 Закону про прибуток.
Відображення витрат на транспортування безкоштовно отриманих ТМЦ та основних фондів
При роз’ясненні відображення в податковому обліку витрат, понесених на транспортування безкоштовно отриманих ТМЦ, ДПАУ переплутала додавання та множення. От і вийшло, що витрати на транспортування безкоштовно отриманих ТМЦ не відносяться до складу ВВ і не підлягають амортизації.
Але відповідно до пп. 5.2.1 Закону про прибуток до складу ВВ включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто у податковому обліку до ВВ включається не вартість отриманих ТМЦ, а витрати, понесені у зв’язку з веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тому якщо безкоштовно отримані ТМЦ використовуються у господарський діяльності платника податку, то витрати, понесені у зв’язку з їхнім транспортуванням, сплатою мита тощо мають включатися до складу ВВ на загальних підставах. І це логічно!
Те саме стосується і витрат на транспортування безкоштовно отриманих ОФ.
Згідно з пп. 8.4.1 Закону про прибуток у разі здійснення витрат на придбання ОФ балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, враховуючи транспортні та страхові платежі, а також інші витрати, понесені у зв’язку з таким придбанням. Тим більше, що в листі від 15.06.2006 р. №11332/7/15-0317 (див. «ДК» №28/2006 на с. 55, коментар с. 18) ДПАУ роз’яснювала, що відповідно до норм Закону про прибуток в податковому обліку амортизації підлягають не ОФ, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення. Саме у разі витрат на ремонт чи поліпшення безкоштовно отриманих ОФ відповідно до пп. 8.7.1 Закону про прибуток зазначені витрати збільшують балансову вартість відповідної групи ОФ (окремого об’єкта ОФ групи 1) з їх подальшою амортизацією. При цьому вартість безоплатно отриманих ОФ, за якою такі фонди було прийнято на баланс, не враховується.
Транспортні витрати є складовою витрат, пов’язаних з придбанням ОФ за нульовою ціною (тобто безкоштовно). Тому балансова вартість відповідної групи ОФ з метою нарахування амортизації має бути збільшена на вартість таких транспортних витрат.
Подання уточнюючого розрахунку платником ЄП
Юридичні особи після переходу на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 10% стають колишніми платниками ПДВ. Це спричинене тим, що відповідно до абз. «в» п. 9.8 Закону про ПДВ реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яке відбувається у разі реєстрації платника ПДВ як платника єдиного податку (далі — ЄП).
При анулюванні реєстрації платника ПДВ останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
В абз. 3 п. 25.1 Положення №791 зазначено, що рішення про анулювання реєстрації за заявою платника ПДВ приймається податковим органом протягом 10 календарних днів. Але якщо платник ПДВ з певного звітного періоду переходить на спрощену систему оподаткування і при цьому не буде платником ПДВ, то його Свідоцтво платника ПДВ буде дійсним до дати останнього дня звітного періоду, що передує переходу на сплату ЄП на підставі спеціально зробленого запису на Свідоцтві (абз. 7 цього ж пункту).
Тому при переході на сплату єдиного податку за ставкою 10% подавати уточнюючі розрахунки можна тільки до дати анулювання реєстрації платником ПДВ, яка збігається з датою початку застосування спрощеної системи оподаткування. Але якщо подання уточнюючих розрахунків призведе до бюджетного відшкодування, платник ЄП не зможе отримати його в майбутньому, бо при анулюванні реєстрації платником ПДВ він позбавляється права на його отримання.
За загальним правилом, наведеним у п. 5.1 Закону №2181, подати уточнюючий розрахунок при самостійному виявленні помилок у показниках раніше поданої податкової декларації з ПДВ має право тільки платник такого податку. Але деякі фахівці вважають, що в разі оскарження рішення податкового органу щодо анулювання реєстрації платника ПДВ уточнюючий розрахунок подати можна (див. «ДК» №37/2007 на с. 52-55).
Проте це роз’яснення ДПАУ корисне тим, що нагадує: перед поданням відповідної заяви слід провести ретельну перевірку щодо самостійного виправлення помилок з ПДВ ще до анулювання реєстрації платником ПДВ з метою уникнення штрафів, які нарахує податковий орган при проведенні документальної перевірки на підставі пп. 17.1.3 Закону №2181.
ПДВ при продажу відходів та брухту чорних металів
Застосування пільги, встановленої п. 11.44 Закону про ПДВ щодо тимчасового звільнення від оподаткування операцій з поставки відходів і брухту чорних металів (у т. ч. операцій з імпорту) призводить до визнання «умовного продажу» відповідно до абз. 5 пп. 7.4.1 цього ж Закону. Тому з метою оподаткування такі метали вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижчою від ціни їх придбання (виготовлення).
Якби не було звільнення від оподаткування, то операції з поставки відходів і брухту чорних металів обкладалися б податком на додану вартість виходячи з ціни можливої реалізації відходів та брухту, а не з купівельної ціни металу.
Не призведе до зменшення податкового навантаження застосування положень пп. 7.4.3 Закону про ПДВ, навіть якщо технологи точно визначать кількість відходів та невиправного браку ще на стадії придбання чорних металів. У цьому разі частка суми ПДВ, сплачена у зв’язку з придбанням металу, що припадає на частку операцій з поставки металобрухту та відходів, має збільшувати їхню вартість.
Зазначимо, що «умовний продаж» визнається тільки при використанні товарів в операціях, які не є об’єктом оподаткування (п. 3.2 Закону про ПДВ) або звільняються від оподаткування (ст. 5 Закону про ПДВ). Про його поширення на ст. 11 в абз. 5 пп. 7.4.1 Закону про ПДВ не згадується. Зрештою, звільнення, встановлене п. 11.44 Закону про ПДВ, є тимчасовим і має припинитися з 1 січня 2008 року.
Визначення періоду утримання ПДФО з вартості капітального ремонту
ДПАУ, посилаючись на норми ЦКУ та абз. «е» пп. 4.2.9 Закону про доходи, вважає, що до складу загального оподатковуваного доходу фізособи-орендодавця включається сума витрат на капітальний ремонт автомобіля, переданого в оренду того місяця, коли такий ремонт закінчився.
Але, захопившись аналізом спеціальних норм щодо оренди транспортного засобу, встановлених §5 гл. 58 ЦКУ, ДПАУ не враховує загальні положення про наймання (оренду), викладені у §1 цієї глави, які передбачають вимоги до ремонту (поліпшення) речі, переданої у найм, та наслідки її погіршення.
Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 776 ЦКУ наймач має право зарахувати вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю або вимагати відшкодування вартості ремонту. Згідно з ч. 2 ст. 778 ЦКУ наймач має право на вилучення поліпшень, які можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження (наприклад, комп’ютерної системи керування автомобілем). До того ж він має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Тому висновки ДПАУ, що витрати на ремонт орендованого автомобіля включаються до складу загального оподатковуваного доходу місяця, в якому завершено ремонт (з метою обкладення ПДФО), виглядають безпідставними, якщо договір оренди після проведених поліпшень не припиняється і майно не повертається.
Якщо договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендареві здійснювати поліпшення об’єкта оренди, то у податковому обліку такий орендар (юрособа на загальній сплаті оподаткування) на підставі пп. 8.8.1 Закону про прибуток має право вартість таких поліпшень включити до балансової вартості відповідної групи ОФ і амортизувати. Тільки недоамортизована частина витрат з капітального ремонту об’єкта оренди може вважатися доходом орендодавця і тільки при поверненні відремонтованого об’єкта оренди. Тим більше, що положеннями ст. 779 ЦКУ передбачено зобов’язання наймача усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості її відновлення наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків (наприклад, внаслідок ДТП).
Збір за забруднення навколишнього природного середовища
У нормативних документах щодо справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища не пояснюється, що відноситься до складу пересувних джерел забруднення. Тому ДПАУ, проаналізувавши в своєму листі галузеві нормативні акти та роз’яснення, дійшла висновку, що навантажувач є пересувним джерелом забруднення. Отже, виходячи з обсягів пального, фактично використаних навантажувачем, треба сплачувати збір за забруднення.
1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 01.03.2000 р. №79.
Про заповнення місячної звітності до ПФУ Життя :: Почуття обов’язку Пенсійний фонд України у листі від 31.05.2007 р. №8970/03-30 надає роз’яснення щодо заповнення місячної звітності (додатка 23 Інструкції №21-11). Зокрема, на думку Фонду, в розділі «Додаток» заборговану заробітну плату слід проставляти...
Облікові нюанси подолання кризи № 46 (17.11.2008) :: Життя :: Почуття обов’язку На сьогодні фінансова криза окремо взятого підприємства — це, в основному, наслідки світової економічної кризи, яка охопила більшість країн і не оминула Україну. Однак такі проблеми можуть виникнути в окремих підприємств навіть за умови фінансової стабіль...
Увага! Антикризовий закон № 45 (10.11.2008) :: Життя :: Почуття обов’язку Верховна Рада — з метою мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи від кризи — прийняла Закон «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ...
