Дебет-Кредит № 46 (12.11.2007)
Суть справи :: Бухгалтерський облік

Банкрутство

У «ДК» №37/2007 ми розглянули ліквідацію підприємства за рішенням засновників. Ще однією підставою ліквідації є банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Хто може виступити із заявою про банкрутство?

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, який не може розрахуватися за зобов’язаннями (той, хто винен), або кредитор (той, кому винні).

Із заявою про банкрутство може звернутися кредитор (кредитори) або ж боржник. Кредитори можуть звернутися до суду з однією заявою (cт. 58 ГПКУ).

Статус кредитора можуть мати і працівники підприємства, якщо їм сумарно заборговано понад 300 мінімальних зарплат.

Самобанкрутство. Борж­ник також може звернутися до суду, якщо він не здатен задовольнити вимоги кредиторів через відсутність ліквідних активів, за умови що у нього достатньо коштів для покриття судових витрат.

Неплатоспроможність може бути виявлена також під час самоліквідації або «примусової» ліквідації (наприклад за позовом органу ДПС) — у разі якщо вартості майна підприємства, що ліквідується, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор повинен в установленому порядку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство підприємства відповідно до ст. 51 Закону про банкрутство.

Закон визначає термін обов’язкового звернення до суду із заявою про банкрутство: один місяць з моменту виявлення вищенаведених умов.

Приклад 1 Підприємство «Моноліт» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення боргу в сумі 150 тис. грн з підприємства «Добробут». Суд 01.08.2007 р. виніс рішення на користь підприємства «Моноліт». Після виконання рішення суду «Добробут» уже не зможе розрахуватися з іншими кредиторами. У цій ситуації підприємство «Добробут» зобов’язане звернутися до господарського суду в період з 2 серпня до 2 вересня 2007 року із заявою про визнання себе банкрутом.

У разі подання боржником заяви до суду слід підготувати такий пакет документів:

1) заяву боржника про порушення справи про банкрутство;

2) рішення власника або уповноваженого ним органу про звернення до суду;

3) бухгалтерський баланс на останню звітну дату;

4) перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення застави;

5) рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо вони вирішили це питання;

6) протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі у процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликати такі збори — рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

7) інші документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника (договори, акти звірянь, рішення судів, виконавчі документи тощо);

8) документи про оплату держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Остаточне рішення у вигляді ухвали про порушення справи про банкрутство приймає суд.

У підготовчому засіданні суд виносить ухвалу, яка зобов’язує заявника опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. У 30-денний термін з дня опублікування оголошення про банкрутство кредитори повинні звернутися до господарського суду з вимогами до боржника.

Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство запроваджується мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На підставі заяв, поданих кредиторами, складають реєстр вимог кредиторів. Реєстр вимог кредиторів затверджує суд (попереднє засідання господарського суду).

У реєстрі вимог містяться відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов’язаннями чи зобов’язаннями зі сплати податків та зборів, черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки.

Якщо кредитори у 30-денний термін з моменту публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство не заявили своїх вимог до боржника, або вимоги були заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, то згідно з ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство такі вимоги не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Наслідки відкриття ліквідаційної процедури

З моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відбуваються такі дії:

1) підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

2) строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав¹;

3) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

4) відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

5) укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається у порядку, передбаченому цим розділом;

6) скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

7) вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час процедур банкрутства, можуть заявлятися тільки у межах ліквідаційної процедури.

З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Термін ліквідації банкрута не повинен перевищувати 12 місяців з можливістю продовження за рішенням суду ще на шість місяців (ст. 22 Закону про банкрутство) (див. схему).

Виявлення ліквідаційної маси та оцінка майна банкрута

До складу ліквідаційної маси входять (ст. 26 Закону про банкрутство):

— усі види майнових активів банкрута на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в її ході, за винятком об’єктів соцкультпобуту (гуртожитків, дитсадків тощо);

— майно банкрута, що перебуває у заставі;

— частка ліквідатора у спільному майні, за умови що вона виділена у натурі.

Оцінку майна банкрута, на яке звернено стягнення на етапі ліквідаційної процедури, проводять незалежні оцінювачі (ст. 29 Закону про банкрутство).

Продаж майна банкрута та черговість погашення вимог кредиторів

Порядок продажу майна банкрута ліквідатор погоджує з комітетом кредиторів, після чого інформація публікується у засобах масової інформації.

Як правило, такий продаж здійснюється на відкритих торгах. Кошти від продажу майна зараховують на один розрахунковий рахунок.

При продажу майна банкрута здійснюють звичайні операції з поставки товарів.

Оподаткування відбувається у загальному порядку, бо чинним законодавством не передбачено жодних особливих вимог.

Подання звітності банкрутом має певні особ­ливості. Звітність до податкових органів подає та підписує ліквідатор. При оформленні податкової накладної як продавець виступає підприємство-банкрут. А ось підпис повинен поставити ліквідатор (бо до нього перейшли функції управління підприємством) або призначена ліквідатором особа, відповідальна за виписування податкових накладних.

Податкове зобов’язання з ПДВ не нараховується, лише якщо на момент банкрутства підприємство виключено з реєстру платників ПДВ.

При податковій перевірці банкрута можуть бути нараховані лише штрафні санкції за заниження об’єкта оподаткування. Санкції за порушення термінів сплати нараховуватися не можуть (див. лист ДПАУ від 02.06.2005 р. №10902/7/23/1117).

Акт перевірки банкрута органами ДПА підписує ліквідатор, а в разі незгоди з висновками перевіряючих він має право оскаржити їхні дії в адміністративному чи судовому порядку.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняють пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Звітність під час провадження у справі про банкрутство

Ліквідатор подає звітність до Держде­партаменту з питань банкрутства згідно з переліком, наведеним в Інструкції №247, за такими формами:

1) Повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство;

2) Повідомлення про оголошення у пресі;

3) Повідомлення про припинення провадження у справі про банкрутство;

4) Повідомлення про відкладення справи і відкладення справи за підсудністю;

5) Повідомлення про санацію;

6) Повідомлення про визнання банкрутом та ліквідацію;

7) Повідомлення про мирову угоду;

8) Повідомлення про призначення арбітражного керуючого;

8.1) Повідомлення про арбітражного керуючого;

9) Повідомлення про боржника;

9.1) Фінансово-економічні показники (актив балансу);

9.2) Фінансово-економічні показники (пасив балансу);

9.3) Фінансові результати діяльності боржника;

10.1) Повідомлення про запланований продаж майна боржника;

10.2) Повідомлення про продаж майна боржника;

11) Повідомлення про інвестора;

12) Повідомлення про виплату заробітної плати працівникам боржника;

13) Повідомлення про реєстр вимог кредиторів;

14) Повідомлення про інвентаризацію.

Як видно з переліку, більшу частину звітності неможливо скласти без даних бухгалтерського обліку.

Крім того, під час процедури банкрутства підприємство подає податкову та статистичну звітність.

Покажемо на прикладі процедуру ліквідації банкрута (продаж його майна).

Приклад 2 Підприємство «Перспектива» вклало багато грошей у будівництво нових цехів. Але коштів на добудову забракло, з кредитами та кредиторами вчасно не розраховувалося, генпідрядник подав підприємство на банкрутство.

Баланс, поданий підприємством до господарського суду в місячний термін з дня порушення справи про банкрутство, має такий вигляд (див. зразок).

У процесі ліквідації було продано склади 05.04.2007 р. за ціною 120 тис. грн (у т. ч. 20 тис. грн ПДВ) та виробничі приміщення готовністю 80% як цілісний майновий комплекс вартістю 2000 тис. грн (без ПДВ) (пп. 3.2.8 Закону про ПДВ) 26.06.2007 р.

Як і в якій послідовності оплачують видатки з ліквідації підприємства та погашення боргів?

Кошти від продажу складів розподілилися таким чином:

1) зі 120 тис. грн (виручка від продажу складів):

задовольняють вимоги першої черги:

— виплачено зарплату за три місяці, що передують звільненню, та належні компенсаційні виплати — 30,8 тис. грн;

— сплачено за охорону приміщень 16,5 тис. грн;

— за ремонт покрівлі недобудованого цеху сплачено 20,0 тис. грн;

— оплачено витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута — 1,0 тис. грн;

— оплачено послуги ліквідатора за 3 місяці — 3,6 тис. грн;

— виплачено професійному оцінювачу за оцінку складів 5,0 тис. грн;

— оплачено послуги нотаріуса 2,6 тис. грн;

— перераховано за оцінку незавершеного будівництва 39,5 тис. грн;

— оплачено за банківське обслуговування 1,0 тис. грн.

При ремонті покрівлі використано наявні матеріали (0,7 тис. грн). Про це складено відповідний акт.

Будівлі цехів продавали через біржу. З коштів, отриманих від продажу цехів, здійснено такі сплати.

задовольняються вимоги першої черги:

— оплачено послуги арбітражного керуючого — 3,6 тис. грн;

— оплачено біржі за продаж майна — 200,0 тис. грн;

— оплачено за охорону майна — 16,5 тис. грн;

задовольняються вимоги другої черги:

— виплачено заборговану заробітну плату — 20,0 тис. грн;

задовольняються вимоги третьої черги:

— сплачено заборгованість щодо сплати податків (24,4 тис. грн + 20,0 тис. грн) та страхових платежів — 22,7 тис. грн;

задовольняються вимоги четвертої черги:

ці вимоги погашають пропорційно. У нашому прикладі підприємство заборгувало: генпідряднику — 699,0 тис. грн;

банку — 1440,0 тис. грн (у т. ч. кредиту — 1000,0 тис. грн та відсотків за кредит — 660,0 тис. грн).

З коштів, що залишилися від реалізації майна, перераховуємо:

банку — 1692,8 : 2139,0 х 1440,0 = 1139,6 тис. грн;

генпідряднику — решту 553,2 тис. грн.

27.06.2007 р. надійшли кошти від дебітора (4,4 тис. грн), якими ліквідатор розрахувався з архіваріусом, нотаріусом, заплатив за знищення печатки, закриття банківського рахунка та інші витрати, пов’язані з припиненням підприємства.

У таблиці 1 на с. 52 показано приклади бухгалтерських проведень при ліквідації підприємства внаслідок банкрутства.

Після здійснення операцій до ліквідаційного балансу ввійдуть такі дані (див. таблицю 2).

Як видно з нашого прикладу, в результаті продажу майна стаття пасиву «Власний капітал» має нульове значення, як, зрештою, і актив балансу.

Ухвала госпсуду про ліквідацію

Після проведення ліквідаційної процедури арбітражний керуючий складає звіт у справі боржника, в якому докладно описано всі етапи ліквідаційної процедури. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи — банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

У разі якщо господарський суд виніс ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові.

Повідомлення про ліквідацію банкрута надсилається також кредиторам, заборгованість яких виявилася нестягнутою у рамках ліквідаційної процедури банкрута.

Після цього арбітражний керуючий передає до архівної установи документи, які підлягають довготривалому зберіганню, подає до державного реєстратора документи, необхідні для припинення юридичної особи, знищує в установленому порядку печатку та штампи.

Таблиця 1

Таблиця 2

¹ Це означає, що навіть якщо банкрут повинен сплатити кошти за дов­гостроковим контрактом через 3 роки, його кредитор зобов’язаний подати заяву до суду. Кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви до боржника, а також документи, що їх підтверджують (п. 1 ст. 14 Закону про банкрутство).

Умови порушення справи про банкрутство

Вимоги кредитора за грошовими зобов’язаннями повинні бути безспірними (п. 2 ст. 7 Закону про банкрутство).

Сума вимог має становити не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати (оскільки з 1 жовтня 2007 року мінімальна зарплата становить 460 грн, сума вимог повинна бути не меншою від 138000 грн).

Строк невиплати вимог кредитора має становити не менше трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Нормативна база

Закон про банкрутство — Закон України від 14.05.92 р. №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-ІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Закон №2181 — Закон України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бю­джетами та державними цільовими фондами».

Інструкція №247 — Інструкція щодо заповнення арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затверджена наказом Мінекономіки від 20.07.2006 р. №247.

Лист Мінфіну — Лист Мінфіну від 14.02.2003 р. «Щодо складання ліквідаційного балансу».

Черговість задоволення вимог кредиторів

У першу чергу задовольняють:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових від­рядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які скеровуються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство;

г) витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство у господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у т. ч.

— витрати арбітражного керуючого, пов’язані з утриманням та збереженням майнових активів банкрута;

— витрати на оплату праці арбітражних керуючих у порядку, передбаченому ст. 27 Закону про банкрутство.

У другу чергу задовольняють вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у т. ч. до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, застрахованих у цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов’язань зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У третю чергу — вимоги щодо сплати подат­ків і зборів.

У четверту чергу — вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у т. ч. вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи у процедурі санації боржника;

У п’яту чергу — вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

У шосту чергу — інші вимоги.

Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»

версія для друку

відправити поштою

написати редактору

Наступна стаття:		На початок статті

Що нового
Життя :: Бухгалтерський облік
Листок непрацездатності, відкритий навіть у день звільнення, оплачується ! Усім працедавцям Мінпраці роз’яснило, що право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роб...

В рубриці:

Загальновиробничі витрати: Організація обліку
№ 43 (27.10.2008) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
Важливою частиною обліку є розподіл непрямих (накладних) витрат. Відомо, що від організації їх обліку, побудови системи калькулювання, обрання методів і способів віднесення накладних витрат до собівартості виробленої продукції залежить прийняття багатьох ...

Участь у виставках
№ 42 (20.10.2008) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
Багато підприємств беруть активну участь у вітчизняних та міжнародних виставках. Розглянемо бухгалтерський та податковий облік цих заходів....