Дебет-Кредит № 49 (3.12.2007)
Суть справи :: Бухгалтерський облік

Проводимо річну інвентаризацію-2

У попередній статті ми розглянули етапи проведення річної інвентаризації, її документальне оформлення, бухгалтерський та податковий облік таких її об’єктів, як каса, бланки суворого обліку, розрахунків з дебіторами і кредиторами. Сьогодні продовжимо тему. Спинимося на бухгалтерських та податкових особливостях інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, а також відображення в обліку інвентаризаційних різниць.

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей

Порядок інвентаризації ТМЦ регулює п. 11.8 Інструкції №69 та починається з підготовки матеріально відповідальними особами (далі — МВО) до перевірки. При плановій інвентаризації така підготовка МВО має бути завчасною, а в разі раптової інвентаризації — у присутності інвентаризаційної комісії.

При цьому інвентаризація ТМЦ проводиться послідовно залежно від порядку розміщення ТМЦ у тому чи іншому приміщенні. Не можна допускати безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. У разі якщо ТМЦ однієї МВО зберігаються в різних ізольованих приміщеннях, їх інвентаризацію проводять по черзі. Суть кількісної перевірки ТМЦ полягає у підрахунку та обмірі наявних ТМЦ.

Однак, попри інвентаризацію, виробничий процес на підприємстві триває, тому дуже часто виникає ситуація, коли рух ТМЦ відбувається саме під час інвентаризації. Якщо є факт надходження ТМЦ, то згідно з пп. «г» п. 11.8 Інструкції №69 на прибуткових документах МВО робить відмітку «після інвентаризації» та посилання на дату опису, де записано ці цінності. Усі ці дії відбуваються у присутності членів інвентаризаційної комісії, а зроблені записи засвідчуються підписом її голови.

У разі вибуття ТМЦ з дозволу керівника підприємства та головного бухгалтера на видаткових документах роблять вищезазначену відмітку, а ТМЦ, що вибули за такими видатковими документами, відображають в окремому інвентаризаційному описі. Присутність при цьому членів інвентаризаційної комісії та підпис її голови є обов’язковими.

Під час документального оформлення інвентаризації ТМЦ готують перелік документів.

При складанні інвентаризаційних відомостей слід пам’ятати про окремі нюанси документального оформлення, встановлені п. 11.8 Інструкції №69:

1) окремо складають інвентаризаційні описи на ТМЦ, що перебувають у дорозі (у цьому випадку зручніше використовувати ф. №інв-6), не оплачені у строк покупцями відвантажені товари і цінності (ф. №інв-4) та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці) (ф. №інв-5);

2) на малоцінні та швидкозношувані предмети, видані в індивідуальне користування працівників, дозволено складати групові інвентаризаційні описи, з обов’язковим зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в описі. Спеціально розробленої форми групового інвентаризаційного опису немає, тож на практиці доведеться пристосовувати одну з наявних форм описів, наприклад ф. №інв-5.див

Якщо ТМЦ на підставі проведеної інвентаризації не відповідає поняттю «актив» відповідно до п. 5 П(С)БО 9, вони не можуть залишатися у складі активів підприємства та відображатися у балансі, бо немає «ймовірності того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням». Тому такі ТМЦ підлягають списанню з обліку, а їх балансова вартість списується на витрати звітного періоду.

Інвентаризація основних засобів

Інвентаризація основних засобів починається з того, що ще до її початку у кожної МВО беруть розписку про те, що до початку інвентаризації основних засобів усі видаткові та прибуткові документи на них здано до бухгалтерії, ті, що надійшли, — оприбутковано, а які вибули — списано (розписку включено до заголовної частини інвентаризаційного опису (ф. №інв-1).

Під час інвентаризації комісія перевіряє відповідність фактичної наявності всіх основних засобів підприємства даним бухобліку та правильність віднесення матеріальних цінностей до складу основних засобів.

Якщо постійно діюча (робоча) інвентаризаційна комісія виявляє придатні для використання об’єкти основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, вона може оформляти пропозицію про визначення їх справедливої та ліквідаційної вартості.

Якщо ж виявляються основні засоби, не придатні для подальшої експлуатації, — на них складають акт ліквідації (за формою №ОЗ-3, а для автотранспорту — за формою №ОЗ-4) та списують.

Результати інвентаризації основних засобів оформляють в інвентаризаційному описі основ­них засобів (ф. №інв-1), який комісія складає в одному примірнику відповідно до кожного місцезнаходження основних засобів та їх МВО.

Якщо під час інвентаризації мав місце рух основних засобів, що інвентаризуються (наприклад надходження нових ОЗ на підприємство або їх вибуття (переміщення), це відображають у ф. №інв-1: на останній сторінці перед підписом голови комісії є два вільні рядки для запису останніх номерів документів, що підтверджують такий рух основних засобів.

Якщо підприємство користується орендованими основними засобами, на них інвентарний опис складають окремо.

Після належного оформлення та підписання комісією всі інвентаризаційні описи передають до бухгалтерії підприємства, яка проставляє свої дані. У разі виявлення відхилень складається звіряльна відомість (ф. №інв-18), яка оформляється в одному примірнику та зберігається у бухгалтерії підприємства.

Бухгалтерський та податковий облік результатів інвентаризації

У підсумку річної інвентаризації може бути виявлено:

1) відсутність відхилень;

2) недостачу;

3) надлишок;

4) пересортицю.

Щодо першого випадку нема про що говорити: добре, коли все добре.

Наступні випадки розглянемо залежно від об’єкта інвентаризації.

Результати інвентаризації каси

Надлишок готівки у касі підлягає оприбуткуванню (за прибутковим касовим ордером) та включається до валових доходів підприємства на підставі пп. 4.1.6 Закону про прибуток.

Недостачу після з’ясування обставин її виникнення та встановлення винної особи — відшкодовує винна особа (найчастіше — касир, як МВО). Оприбутковують відшкодовану суму недостачі аналогічно до оприбуткування надлишку готівки (тобто оформивши прибутковий касовий ордер). У податковому обліку сума недостачі не відображається, а саме: не включається до валових витрат, а згідно з пп. 4.2.3 Закону про прибуток сума отриманої компенсації — не включається до валового доходу.

Результати інвентаризації бланків суворого обліку

Розмір збитків від недостачі (розкрадання, знищення (псування) бланків суворого обліку (наприклад довіреності, проїзні документи (квитки), чекові книжки, чеки, трудові книжки, паспорти тощо) розраховують відповідно до п. 7 Порядку №116, а саме: із застосуванням коефіцієнта:

5 — до номінальної вартості, зазначеної на бланках документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством;

50 — до вартості придбання (виготовлення) бланків документів суворого обліку, на яких не зазначено номінальну вартість або вартість яких не встановлено законодавством.

Під час розрахунку розміру збитків від недостачі довіреностей застосовують коефіцієнт 5 та номінальну вартість довіреностей, яка встановлена п. 14 Інструкції №99 (тобто 1,50 грн). Варто звернути увагу, що саме за ціною 1,50 грн за один бланк доручення обліковують на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку», а на балансовому рахунку 209 «Інші матеріали» — за ціною придбання.

Приклад 1 Під час інвентаризації бланків суворого обліку та звітності виявлено недостачу двох бланків доручень. При цьому бухгалтер, як матеріально відповідальна особа, є винною особою, а тому повинен відшкодувати збитки від їх втрати. Втрачені бланки доручень у бухобліку обліковувалися: на балансовому рахунку 209 за ціною придбання 0,26 грн (у т. ч. ПДВ) за один бланк, а на позабалансовому рахунку 08 — за ціною 1,50 грн за один бланк.

Розрахований розмір збитків покриває винна особа, при цьому частина коштів (реальні збитки підприємства) відшкодовується підприємству, а частина, що залишилася після цього, згідно з п. 10 Порядку №116, перераховується до державного бюджету.

Розрахунок збитків від недостачі довіреностей буде таким: 1,50 грн х коеф. 5 х кількість недостачі 2 шт. = 15 грн.

З них:

— реальні збитки підприємства, які відшкодовує винна особа, становлять 0,52 грн (0,26 грн х 2 шт);

— частина, яка перераховується до держбюджету, — 14,48 грн (15 грн - 0,52 грн).

У бухобліку втрачені бланки суворого обліку списуються на витрати звітного періоду. У податковому обліку відображення недостач бланків суворого обліку буде аналогічним до відображення недостач ТМЦ, тобто залежно від періоду їх придбання.

Результати інвентаризації розрахунків

При інвентаризації розрахунків підприємства з контрагентами істотної уваги потребують інвентаризаційні результати у вигляді дебіторської або кредиторської заборгованості, позовна давність за якими вже минула.

Проте спершу звернімося до термінології.

На практиці безнадійною заборгованістю є заборгованість, позовна давність за якою минула. Згідно зі ст. 257 ЦКУ, загальна позовна давність — три роки.

При цьому з метою стягнення заборгованості згідно з п. 12.1 Закону про прибуток підприємство вживає певних заходів: надсилає боржнику претензію, подає позовну заяву до суду чи отримує виконавчий напис нотаріуса. Якщо претензію надіслано та відповіді на неї не отримано, це є підставою для включення дебіторської заборгованості, позовна давність за якою минула, до валових витрат (пп. 5.2.8 Закону про прибуток). А якщо боржник визнає претензію, перебіг позовної давності почнеться заново (згідно з п. 1 ст. 264 ЦКУ).

Щодо дебіторської заборгованості, то її можна віднести до валових витрат на підставі пп. 5.2.8 Закону про прибуток, який дозволяє відносити до них «суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку». За умови:

1) якщо дебіторська заборгованість виникла у вигляді перерахованого постачальнику авансу, за яким так і не отримано товар, — суму раніше відображених валових витрат слід відкоригувати (зменшити). Пояснимо причину: суму отриманого авансу підприємство раніше вже віднесло до валових витрат за першою подією, а тепер ця сума не може бути серед валових, бо такі витрати вважатимуться не пов’язаними з господарською діяльністю, адже товар так і не отримано. Щодо ПДВ, то суму податкового кредиту за перерахований аванс доведеться відкоригувати на підставі пп. 7.4.4 Закону про ПДВ;

2) якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок відвантаження підприємством товарів, за які не отримано оплату — тут валовий дохід, що формувався за правилом першої події, залишиться без змін. Щодо ВВ, то суму такої безнадійної заборгованості можна буде віднести до ВВ, якщо продавець вчинив певні дії (звернувся до суду, надав претензію, нотаріус вчинив виконавчий надпис), див. пп. 12.1.1 Закону про ПДВ.

У бухобліку суми простроченої дебіторської заборгованості будуть списувати на витрати (на дебет рахунка 944 «Сумнівні і безнадійні борги») або за рахунок резерву сумнівних боргів (на дебет рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів»).

Кредиторська заборгованість за отриманими авансами, за якою минув строк позовної давності, у податковому обліку є не чим іншим, як безповоротною фінансовою допомогою. Так встановлює пп. 1.22.1 Закону про прибуток, тож згідно з пп. 4.1.6 її включають до валового доходу разом з ПДВ.

Щодо ПДВ, то якщо безповоротна фінансова допомога (тобто кредиторська заборгованість) виникла у вигляді авансових платежів (не покритих товаром), то вона не є об’єктом обкладення ПДВ. Це означає, що коли підприємство отримало авансовий платіж, його сума була включена до валового доходу підприємства та було нараховано податкове зобов’язання з ПДВ. Коли така кредиторська заборгованість стала простроченою (після закінчення трьох років), у розумінні Закону про прибуток (пп. 1.22.1) вона стала безповоротною фінансовою допомогою, яка на підставі пп. 4.1.6 Закону про прибуток збільшує валовий дохід разом з ПДВ.

Заборгованість також може виникнути через те, що підприємство не розрахувалося за отриманий товар. Тобто за отриманими товарами збільшило на їх вартість валові витрати та нарахувало податковий кредит з ПДВ. Коли така кредиторська заборгованість виявляється простроченою, вона теж підпадає під вплив пп. 1.22.1 Закону про прибуток та стає безповоротною фінансовою допомогою, яку підприємство відносить до валового доходу разом з ПДВ (на підставі пп. 4.1.6 Закону про прибуток). При цьому валові витрати не коригують.

Результати інвентаризації ТМЦ

Суми виявлених недостач ТМЦ поділяють на дві категорії: у межах норм природного убутку і поза межами таких норм. Суми виявлених недостач у межах норм природного убутку в бухобліку будуть списані на витрати операційної діяльності підприємства у повному обсязі (за дебетом рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»). У податковому обліку сума недостач у межах норм природного убутку залишиться у складі валових витрат¹ та у сумі податкового кредиту з ПДВ.

¹ Згідно з листом ДПАУ від 16.12.2003 р. №10283/6/15-1116.

Понаднормова недостача ТМЦ або недостача через відсутність документів на вибуття, відсутність відображення в обліку, розкрадання тощо є недопустимою, тож під час інвентаризації треба зафіксувати факт нестачі, встановити причини виникнення таких недостач та винних осіб, які повинні відшкодувати збитки. А доки не буде встановлено винну особу, доти суми недостач слід відображати на позабалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей»).

Згідно зі ст. 135-3 КЗпП, розмір завданої шкоди може визначатися «за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами». У цій же статті зазначено, що законодавство може передбачати інший окремий порядок визначення розміру шкоди за ст. 132 КЗпП: у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку винної особи.

Крім того, розмір відшкодування збитків від недостачі матеріальних цінностей, що стягується з винної особи, може визначатися за спеціальною формулою згідно з Порядком №116¹.

¹ Ця сама формула використовується у разі недостачі основних засобів.

Рз = [(Бв - А) х Іінф. + ПДВ + Азб] х 2 ,

де:

Рз — розмір збитків;

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей;

А — амортизаційні відрахування;

Іінф — загальний індекс інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість;

Азб — розмір акцизного збору.

При цьому, згідно з п. 10 Порядку №116, зі сум відшкодування винною особою покривають спочатку суми збитків, завданих підприємству, а кошти, що залишилися після цього, перераховують до держбюджету.

У податковому обліку суми понаднормових недостач виключають з валових витрат шляхом коригування, згідно з п. 5.9 Закону про прибуток (відображають у графі 4 таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток) — якщо такі ТМЦ були придбані у попередніх кварталах та віднесені до валових (відповідно слід зменшити податковий кредит з ПДВ — відобразивши у декларації з ПДВ у рядку 16.2 та заповнивши додаток 2 до декларації з ПДВ) або взагалі не включають до валових витрат — якщо ТМЦ придбані у поточному кварталі (аналогічно — не буде формуватися податковий кредит з ПДВ).

Своєю чергою, сума відшкодування, сплачена винною особою, не збільшуватиме валового доходу, бо згідно з пп. 4.2.3 Закону про прибуток суми компенсації прямих збитків, не віднесених до складу валових витрат, не включають до валового доходу. Відповідно, податкових зобов’язань з ПДВ також не виникатиме.

На суму відшкодування, що перераховується до бюджету (понад прямі збитки підприємства), валовий дохід (валові витрати) не збільшуються, адже ця сума не потрапляє до підприємства.

Надлишки ТМЦ, що виникли через неоприбуткування ТМЦ у бухобліку (або надмірне безпідставне списання), — їх на підставі підтвердних документів ставлять на баланс підприємства з відображенням їх вартості у залишках запасів на кінець року. Якщо ж надлишок ТМЦ виник не в результаті бухгалтерської помилки, тоді його у бухобліку відносять до складу доходів підприємства, а в податковому — до складу валових доходів (шляхом збільшення залишків на кінець періоду згідно з п. 5.9).

Пересортиця. Згідно з пп. «а» п. 11.12 Інструкції №69, при пересортиці дозволяється взаємне зарахування надлишків та недостач однакового найменування ТМЦ і в тотожній кількості, за умови, що вони (надлишки та недостачі) утворилися за той самий період, що перевіряється, та в однієї й тієї самої особи, яку перевіряють. Якщо виявляється якась сума недостачі (понад норми природного убутку), що не покривається лишками, — її сплачують винні особи (п. 11.12 «б» Інструкції №69). Якщо таких винних осіб не встановлено, недостачу відносять на результати фінансово-господарської діяльності.

Якщо сума надлишків більша за суму недостачі, тоді різниця збільшує залишки матеріальних цінностей підприємства та відноситься на результати фінансово-господарської діяльності.

Результати інвентаризації основних засобів

Надлишки. Якщо виявлено основні засоби, які не значаться за даними бухобліку, — треба оформити прибуткові документи на них (якщо можливо — відновити втрачені). У бухобліку слід оприбуткувати такі основні засоби, ввести їх в експлуатацію та нарахувати амортизацію за час експлуатації (з дати введення в експлуатацію). При цьому амортизація буде нараховуватися лише у бухобліку. У податковому (без наявності документів) — сума надлишків буде включатися до валових доходів підприємства у кварталі проведення інвентаризації на підставі пп. 4.1.6 Закону про прибуток, як безоплатно отримані цінності. Такої самої думки дотримується ДПАУ в листі від 26.02.2001 р. №2338/7/15-1117.

Недостачі. Якщо виявлено недостачу основ­них засобів, інвентаризаційна комісія повинна з’ясувати її причину та винних осіб, які відшкодують її. Розмір збитку від недостачі основних засобів розраховують за формулою, наведеною у Порядку №116. Як і у разі недостач ТМЦ, зі сум відшкодування недостач основних засобів підприємство спершу погашає свої реальні збитки, а кошти, що залишилися після цього, перераховує до держбюджету.

Балансова (залишкова) вартість основних засобів, виявлених у результаті інвентаризації як недостача, в бухобліку підлягає списанню на витрати підприємства (за дебетом рахунка 947) з одночасним списанням нарахованої суми амортизації.

Податковий облік недостач основних фондів встановлює пп. 8.4.8 та 8.4.9 Закону про прибуток. Так, якщо «за рішенням платника податку або якщо з не залежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів… у звітному періоді, в якому виникають такі обставини», підприємство:

а) на суму балансової вартості окремого об’єкта основних фондів групи 1 — збільшує валові витрати, а вартість такого об’єкта дорівнюватиме нулю;

б) залишить без змін балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Якщо винна особа відшкодовує виявлену недостачу (псування, знищення) основних засобів, тоді у податковий період, на який припадає таке відшкодування, підприємство:

а) збільшить валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1;

б) зменшить балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Щодо ПДВ, то якщо виявлені збитки будуть відшкодовуватися винною особою, — податкові зобов’язання не нараховують: така операція не може визнаватися поставкою товарів, це є компенсацією, тож не є об’єктом оподаткування. Навіть якщо винну особу не встановлено, все одно нараховувати ПДВ не треба (такий висновок можна зробити з норм п. 4.9 Закону про ПДВ).

Щодо податкового кредиту, то ПДВ не коригують, якщо винну особу не встановлено. Якщо ж винна особа відшкодовує суму збитків (нестачу), тоді, вважаємо, податковий кредит слід зменшити (крім того, у сумі відшкодування (розрахованій за формулою з Порядку №116) «сидить» ПДВ). Податковий кредит буде зменшено на суму ПДВ, що припадає на недоамортизовану балансову (податкову) вартість об’єкта основних засобів, який виявлено як недостачу.

Приклад 2 У результаті річної інвентаризації, яка проводилася у ТзОВ «Альянс» станом на 1 жовтня 2007 року, встановлено:

при інвентаризації каси:

щодо каси №1 — надлишок готівки у сумі 28,00 грн;

щодо каси №2 — нестачу в сумі 15,48 грн;

при інвентаризації ТМЦ:

недостача — 1300,00 грн;

надлишок — 1150,00 грн.

На суму недостачі та надлишку зроблено пересортицю (1300 — 1150).

Винну особу встановлено відразу, вона відшкодовує виявлену суму, не перекриту пересортицею, — 150 грн (крім того, ПДВ — 30 грн).

ТМЦ були куплені у попередньому кварталі.

Відповідно до розрахунку сума відшкодування (зробленого за формулою згідно з Порядком №116) становить: (150,00 х 1,0341 + 30,00) х 2 = 370,20 грн.

З них підприємству належить — 180 грн (150,00 + ПДВ (30,00), до держбюджету — 190,20 грн;

при інвентаризації основних засобів виявлено недостачу основного засобу 2-ї групи:

залишкова вартість — 880,00 грн;

сума зносу (умовно) — 125,00 грн;

сума податкового кредиту з ПДВ, що припадає на недоамортизовану частину основного засобу — 176,00 грн.

Винну особу, яка відшкодовує збитки, встановлено не відразу.

Згідно з розрахунком суми збитків (за формулою відповідно до Порядку №116), сума збитків, які повинна відшкодувати винна особа, становить: (880,00 — 125,00) х 1,165 (індекс інфляції умовний) + 176,00) х 2 = 2111,15 грн (з цієї суми 880,00 грн отримає підприємство, а 1231,15 грн — держбюджет).

Як відобразяться результати інвентаризації у бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ «Альянс», покажемо у таблиці.

Таблиця

¹ Індекс інфляції умовний.

Документи, що оформляються під час інвентаризації

інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей ф. №інв-3 (затвердженої Постановою №241) або ф. №М-21 (затвердженої наказом №193) за вибором. На відміну від ф. №інв-3 форма №М-21 не містить тексту розписки МВО. Тож у разі використання ф. №М-21 МВО перед початком інвентаризації доведеться писати розписку окремо;

інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання (ф. №інв-5) — запов­нюється при інвентаризації ТМЦ, які не належать підприємству (орендованих, прийнятих на відповідальне зберігання);

акт інвентаризації товарів відвантажених (ф. №інв-4) — оформляється на підставі документів, які підтверджують відвантаження ТМЦ. Згідно з постановою №241, на відвантажені товари, строк оплати яких не настав, та на відвантажені товари, не оплачені в строк, складають окремі акти інвентаризації;

акт інвентаризації матеріалів і товарів, що перебувають у дорозі (ф. №інв-6) — оформляється на підставі документів, які підтверджують перебування ТМЦ у дорозі;

звіряльна відомість (ф. №інв-19) — оформляється у разі виявлення інвентаризаційних різниць;

інвентаризаційний ярлик (ф. №інв-2) — застосовується у разі коли через умови організації виробництва інвентаризаційна комісія не може під час інвентаризації відразу підрахувати ТМЦ на складах та вписати їх до інвентаризаційної відомості. На його підставі надалі буде заповнюватися форма №інв-3. Інвентаризаційний ярлик заповнюється в одному екземплярі та зберігається разом з підрахованими ТМЦ за місцем їх призначення.

Це потрібно знати

Згідно з пп. «г» п. 11.12 Інструкції №69, результати інвентаризації в бухобліку підприємства повинні бути відображені у місяці її закінчення, але не пізніше грудня звітного року.

На підставі поданих до бухгалтерії інвентаризаційних описів, актів, звіряльних відомостей дані про недостачі, лишки та пересор­тицю узагальнюють та заносять до Відомості результатів інвентаризації (додаток 3 до Інструкції №69).

Інвентаризаційна комісія розглядає письмові пояснення осіб, оформляє протокол.

Відображають у бухобліку знайдені у результаті інвентаризації розбіжності у такому самому порядку, як і при виявленні помилки. Якщо виявлено помилку звітного року, застосовують метод «сторно», за попередні роки роблять коригувальні записи, в обох випадках складається бухгалтерська довідка*.

* Див. лист Мінфіну від 13.12.2004 р. №31-04200-30-10/22823 («ДК» №8/2005).

Що таке заборгованість

Сумнівна заборгованість — заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) або заборгованість за сплатою процентів (комісійних), щодо якої є невпевненість стосовно її погашення боржником і яка відрізняється від безнадійної заборгованості (Узагальнююче податкове роз’яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджене наказом ДПАУ від 11.07.2003 р. №346).

Безнадійна заборгованість (п. 1.25 Закону про прибуток):

заборгованість щодо зобов’язань, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна позичальника, не спричинили повне погашення заборгованості;

заборгованість, яку виявилася не погашеною внаслідок недостатності майна:

— фізичної особи, на яку відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

— фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності);

заборгованість, яка виявилася не погашеною внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не спричинили повне покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої унеможливилося у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісти відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Нормативна база

Закон про прибуток — Закон України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Закон про ПДВ — Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Порядок №116 — Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. №116.

Порядок №419 — Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. №419.

Інструкція №69 — Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 р. №69.

Наказ №732 — Наказ МФУ від 22.11.2004 р. №732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».

Наказ №193 — Наказ Мінстату від 21.06.96 р. №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів щодо обліку сировини та матеріалів».

Постанова №241 — Постанова Державного комітету СРСР зі статистики від 28.12.89 р. №241 «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій».

Ольга ХАМАЙДЮК, консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування

версія для друку

відправити поштою

написати редактору

Наступна стаття:		На початок статті

Найцікавіше у листопаді
Життя :: Бухгалтерський облік
Підготовка до річної податкової та фінансової звітності супроводжується багатьма запитаннями. Редакція «ДК» зі свого боку намагається допомогти у їх вирішенні як відповідними запитами до держорганів, так і своїми консультаціями на сторінках тижневика....

В рубриці:

Загальновиробничі витрати: Організація обліку
№ 43 (27.10.2008) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
Важливою частиною обліку є розподіл непрямих (накладних) витрат. Відомо, що від організації їх обліку, побудови системи калькулювання, обрання методів і способів віднесення накладних витрат до собівартості виробленої продукції залежить прийняття багатьох ...

Участь у виставках
№ 42 (20.10.2008) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
Багато підприємств беруть активну участь у вітчизняних та міжнародних виставках. Розглянемо бухгалтерський та податковий облік цих заходів....