До набрання чинності Законом №8771 залишилося менше місяця, і контролюючі органи надають роз’яснення щодо поширення на їхню діяльність норм цього закону. У «ДК» №48/2007 ми обговорювали позицію деяких держорганів. У цій статті ви довідаєтесь, як діятимуть Держфінпослуг, Мінтрансзв’язку, ПФУ, Держцінінспекція, Держфінмоніторинг та АМКУ після 26.12.2007 р.
Держоргани висловлюють свою позицію
Держфінпослуг у листі від 03.10.2007 р. №11074/12-6, посилаючись на ст. 2 Закону №877, роз’яснила, що дія цього закону не поширюється на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг. Цей спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та його територіальні управління здійснюватимуть планові та позапланові контрольні заходи у порядку, визначеному Правилами №962 та Положенням №263. Обидва нормативні документи затверджені самою Держфінпослуг. Тож цей орган та його підрозділи працюватимуть за самостійно створеними правилами і заперечити тут немає чим.
1 Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
2 Правила проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.10.2003 р. №96.
3 Порядок проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 р. №26.
Немає жодних заперечень й щодо позиції Антимонопольного комітету України. У листі від 05.10.2007 р. №21-294/08-6479. Комітет також звернувся до абз. 2 ст. 2 Закону №877, згідно з яким відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, цим законом не регулюються.
Є ще один орган, який вважає себе «захисником» економічної конкуренції і на цій підставі намагається вийти зі сфери регулювання Закону №877. Цей орган — Державна інспекція з контролю за цінами. У листі від 28.09.2007р. №200/7-7/2315. Держцінінспекція зазначає, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні та застосуванні фіксованих та регульованих цін і тарифів. «При цьому контролюється правомірність їх застосування та дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції». Ми не згодні з цією позицією. Насправді завдання державного контролю у сфері ціноутворення не вичерпується лише захистом економічної конкуренції. Політика ціноутворення спрямована також на забезпечення соціального захисту населення, підвищення якості продукції тощо. Тому, на нашу думку, Держцінінспекція буде змушена взяти до уваги вимоги Закону при проведенні контрольних заходів.
Досить суперечливою є й позиція Пенсійного фонду України, який у листі від 26.10.2007 р. №17123/09-10 дійшов висновку, що положення Закону №877 не регламентує порядок здійснення органами ПФУ контролю за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері пенсійного страхування. Пенсійний фонд претендує на те, щоб його органи здійснювали перевірки за процедурами, визначеними спеціальними законодавчими актами у сфері пенсійного страхування. Чіткої аргументації щодо висловленої позиції ПФУ не дає. Проте зі змісту листа можна дійти висновку, що в основі тверджень ПФУ лежать аргументи, аналогічні тим, що викладені в листі ФСС з ТВП1. Тобто ПФУ не вважає себе органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) в сфері господарської діяльності. Звичайно ж, ми не згодні з позицією ПФУ. Вважаємо, що повноваження цього органу відповідають визначенню поняття «державний нагляд (контроль)», що наводиться у ст. 1 Закону №877. Адже ПФУ є центральним органом виконавчої влади, котрий наділений повноваженнями щодо «виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства...».
Не приймає норми нового закону і такий центральний орган виконавчої влади, як Державний комітет фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України). Цей орган створено для сприяння в реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. У листі від 02.10.2007 р. №6914/0800-4 Держфінмоніторинг роз’яснює, що одним з його завдань є збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, а повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності він не наділений.
Одним з небагатьох органів державної влади, що збираються проводити контрольні заходи за правилами, визначеними Законом №877, є Мінтрансзв’язку України (лист від 05.10.2007 р. №6888/15/10-07).
Комусь із перевіряльників не пощастить
Нагадуємо, що у ч. 2 ст. 5 Закону №877 передбачено обов’язок органів, наділених повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю), визначити у віднесеній до відання кожного з них сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності того чи іншого суб’єкта господарювання, а також запропонувати періодичність проведення планових перевірок залежно від ступеня ризику. Відповідний орган державної влади лише вносить пропозицію, а критерії розподілу та періодичність проведення перевірок має визначити Кабмін. У п. 3 ст. 22 Закону зазначено: якщо критерії розподілу та періодичність проведення планових заходів не будуть затверджені у строк, то відповідні суб’єкти господарювання вважатимуться суб’єктами з незначним ступенем ризику та підлягатимуть перевірці не частіше одного разу на п’ять років (п. 3 ст. 22 Закону).
Наразі тільки один орган державної влади має відповідний нормативний акт. Цим органом є Держпожбезпеки2. Що ж буде, якщо до нового року Кабмін не затвердить відповідні критерії та періодичність щодо інших контролюючих органів? Відповідь однозначна: ці органи зможуть проводити планові перевірки суб’єктів господарювання лише один раз на п’ять років. Наприклад, уявіть собі, що санепідемстанція зможе приходити на планові перевірки раз на п’ять років, ще й буде змушена письмово попереджати суб’єкта господарювання про свій візит не пізніше як за десять днів. Звичайно ж, суб’єкти господарювання візьмуть норму Закону на озброєння.
Щоправда, такі обмеження стосуються лише планових перевірок. Періодичність проведення позапланових контрольних заходів не залежить від категорії, до якої віднесли того чи іншого СГД, враховуючи можливі несприятливі наслідки його діяльності. Але дуже суттєвим є те, що основною підставою проведення позапланової перевірки є і залишатиметься необхідність перевірки виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень, виданих за результатами проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Якщо ж планові перевірки проводитимуться рідко, то й позапланові контрольні заходи здійснюватимуть не так уже й часто, крім випадків позапланової перевірки з інших підстав, передбачених у ч. 1 ст. 6 Закону №877.
Оподаткування доходів іноземців Суть справи :: Бухгалтерський облік ДПАУ видала лист від 01.10.2007 р. №11925/5/17-0716, у якому черговий раз висвітлила питання щодо оподаткування доходів нерезидентів, отриманих на території України. Податківці визначили умови, які впливають на оподаткування доходів...
