Трудове законодавство України засноване на прийнятому ще в 1971 році Кодексі законів про працю та є орієнтованим здебільшого на захист прав працівників, тому деякі питання, що виникають у сучасному правовому середовищі, з огляду на це залишаються неврегульованими. Окремі з них висвітлюються у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 15.10.2007 р. №250/06/186-07 (див. на с. 54). Проаналізуймо роз’яснення Мінпраці у цій статті.
Робота у відрядженні
Відомо, що ч. 3 ст. 121 КЗпП гарантує збереження за працівниками, які направляються у відрядження, місця роботи (посади) і середнього заробітку. Середній заробіток виплачується за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи (Інструкція №591. А обчислюється згідно з Порядком №1002 виходячи із середньомісячної зарплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують відрядженню. Ця виплата згідно з пп. 2.1.6 Інструкції №53 належить до фонду оплати праці і відповідно оподатковується.
Добові витрати працівникові виплачуються за всі дні тижня (у т. ч. за святкові й неробочі) відповідно до фактичного часу перебування у відрядженні.
1Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. №59.
2Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабміну України від 08.02.95 р. №100.
3Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5.
Мінпраці наголошує: якщо працівник спеціально направляється у відрядження для роботи у вихідні або святкові чи неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується згідно з чинним законодавством. Оплата за роботу у вихідний день встановлюється у подвійному розмірі в порядку, передбаченому статтею 107 КЗпП України. При цьому, на думку Мінпраці, мета відрядження (відповідно до якої має визначатися необхідність такої подвійної оплати) встановлюється у наказі (розпорядженні) про направлення працівника у відрядження (див. приклад).
Приклад. Працівник, робота якого оплачується відповідно до місячного окладу, направляється у відрядження в межах України для підготовки та участі в презентації, яка відбудеться 7 січня (понеділок, Різдво Христове). Дні вибуття і прибуття — 2 і 9 січня відповідно. Зарплата працівника за листопад — 4700 грн (22 роб. дні), за грудень — 5000 грн (21 роб. день). Добові працівникові підлягають оплаті за 8 днів (8 х 25 грн = 200 грн).
Робочі дні для працівника — 2, 3, 4, 7, 8 січня, причому за роботу 7 січня працівникові необхідно провести оплату в подвійному розмірі.
Сума виплати зарплати за період відрядження: 225,58 х 6 днів = 1353,48 грн.
До розрахунку середнього заробітку за ФСС включаються і разові виплати
На відміну від попереднього випадку, обчислення середнього заробітку для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соцстрахуванням здійснюється відповідно до Порядку №12664. Згідно з цим Порядком обчислюються виплати за страхуванням:
1) у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (у т. ч. оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства) та витратами, зумовленими народженням та похованням;
2) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;
3) на випадок безробіття.
При цьому середня зарплата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої зарплати за видами виплат, які включають:
— основну та додаткову зарплату;
— інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з п. 7 Порядку №1266 види виплат визначаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Законом «Про оплату праці»5. Таким нормативно-правовим актом є Інструкція №5.
Відповідно до цієї Інструкції, наголошує Мінпраці, винагороди і заохочення за підсумками роботи за рік чи разові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних чи пам’ятних дат), включаються до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які є частиною фонду оплати праці. З огляду на це відповідні суми (якщо з них сплачено страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування) враховуються при обчисленні середнього заробітку для вищезазначених цілей, визначених у Порядку №1266.
4Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабміну України від 26.09.2001 р. №1266.
5Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
Продовження строку повідомлення про звільнення законом не передбачене
Згідно із ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні (а за наявності поважних причин трудовий договір підлягає розірванню в строк, про який просить працівник). Однак на практиці нерідко зустрічаються випадки, коли керівництво вимагає від працівника виконання певних додаткових умов для звільнення (скласти і здати річну звітність, передати справи чи матеріальні цінності новій відповідальній особі тощо).
Мінпраці звертає увагу, що чинне трудове законодавство не містить винятків щодо продовження строку письмового попередження роботодавця працівником про звільнення за власним бажанням залежно від професії (посади) такого працівника. При цьому в день звільнення, наголошує Міністерство, підприємство зобов’язане провести повний розрахунок і видати працівникові трудову книжку. За затримку розрахунку і видачі трудової книжки ст. 117 та ч. 4 ст. 235 КЗпП відповідно передбачають відповідальність у вигляді виплати працівнику середнього заробітку.
Зауважимо, що середній заробіток у цьому випадку обчислюється відповідно до Порядку №100 — за останні 2 календарні місяці (як і при відрядженнях).
Договір про матеріальну відповідальність із головним бухгалтером
Мінпраці роз’яснює, що розділом І чинного на сьогодні Переліку №447/246 визначається, що із касирами та іншими працівниками, які виконують обов’язки касирів, можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність. При цьому, оскільки трудовий договір — вільна угода між працівником і роботодавцем, у випадках тимчасової відсутності певного працівника на період його відсутності виконання його посадових обов’язків можна відповідним наказом покласти на іншого працівника (у порядку тимчасового заміщення).
Тому, якщо на підприємстві немає посади касира (не передбачена штатним розписом), відповідно до п. 4.8 Положення №6377 його обов’язки можуть покладатися на бухгалтера або іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.
6Перелік посад і робіт, затверджений наказом Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. №447/24.
7Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.
На думку Міністерства, обов’язки касира можуть покладатися відповідним наказом і на головного бухгалтера, з яким також укладається зазначений договір.
Обчислення середнього заробітку при підвищенні зарплати
Мінпраці своїм листом деталізує підхід до обчислення середнього заробітку при підвищенні зарплати. Так, згідно з п. 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, зарплата (включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої зарплати) за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт її підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування зарплати та інших виплат провадиться з урахуванням їхніх фінансових можливостей.
Новація Мінпраці полягає в тому, що урахування фінансових можливостей не слід розуміти як можливість непроведення зазначеного коригування взагалі (як нерідко буває на практиці). Міністерство зазначає, що в разі зменшення коефіцієнта коригування необхідно видати наказ, який погоджується із профспілковим органом.
Крім того, в коментованому листі визначено, що коефіцієнт коригування, який обчислюється при розрахунку середнього заробітку, розраховується шляхом ділення окладу, встановленого після підвищення, на оклад до підвищення.
Звернемо увагу, що в листі Мінпраці та Мінфіну від 21.05.2001 р. №03-3/2286-018-2 (041-5/11-3198) (див. у «ДК» №25/2001) зазначалося, що обчислення цього коефіцієнта здійснюється окремо для кожного працівника.
Зауважимо, що Міністерство не визначило, чи слід обчислювати відповідний коефіцієнт у випадках, коли підвищення зарплати проводиться не на підприємстві взагалі, а щодо конкретного працівника чи окремих категорій працівників. Наведемо положення щодо цього питання з іншого листа Мінпраці — від 03.08.2005 р. №18-441-1: «У випадку, коли в розрахунковому періоді або періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, на підприємстві відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) лише окремій категорії працівників, коригування середнього заробітку не провадиться».
Мінфін про Порівнянність показників у фінзвітності Суть справи :: Практика Мінфін своїм наказом від 14.12.2007 р. №1413 вніс певні зміни до методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів та біологічних активів, а також до порівнянності показників у фінансовій звітності підприємства. ...
Придбання бізнесу: практичні аспекти № 44 (3.11.2008) :: Суть справи :: Практика Придбання бізнесу є чи не найпоширенішим явищем у сучасному бізнесі в Україні. Розглядаючи можливу угоду з придбання підприємства (частки, підрозділу), слід перевірити кілька важливих питань, які можуть утворювати ризики: від неможливості здійснювати запл...
