Дебет-Кредит № 04 (28.1.2008)
Суть справи :: Практика

Забезпечення спецодягом — складова охорони праці

Кодексом законів про працю передбачено соціальні гарантії для працівників, які зай­няті на особливо важких та шкідливих для здоров’я роботах. До таких гарантій, зокрема, належить надання працівникам спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, спецхарчування, додаткових оплачуваних і неоплачуваних відпусток тощо. Розглянемо, як відображається в бухгалтерському та податковому обліку забезпечення працівників підприємства спецодягом.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону праці» та статті 163 КЗпП на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, що пов’язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно (але тільки в межах встановлених норм) спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі — спецодяг) згідно з ГОСТ 12.4.011-89 «Система стандартов безопасности труда. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация».

Норми надання працівникам спецодягу

Загальним нормативним документом, що регулює порядок надання працівникам спецодягу, є Положення №170.¹

¹Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.96 р. №170.

Згідно з цим Положенням, спецодяг видається працівникам тих професій та посад, для яких це передбачено Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, або відповідними галузевими нормами, запроважденими на підставі типових.

Однак встановлені законодавчо Типові галузеві норми не є остаточними. З огляду на специфіку виробництва, вимоги технологічних процесів і нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представниками профспілкових органів, за рішенням трудового колективу підприємства, вираженим окремими пунктами колективного договору, працівникам може видаватися спецодяг понад згадані Типові норми. Крім того, колективним договором може бути передбачене скорочення термінів використання спецодягу.

В окремих випадках, враховуючи особливості виробництва, власник може за погодженням з уповноваженим з охорони праці трудового колективу підприємства і профспілками замінювати деякі види спецодягу. Наприклад, комбінезон бавовняний — костюмом бавовняним і навпаки; костюм брезентовий — костюмом бавовняним з вогнезахисним або водовідштовхуючим просоченням; черевики (напівчоботи) шкіряні — чоботами гумовими і навпаки, черевики (напівчоботи) шкіряні — чоботами кирзовими і навпаки, валянки — чоботами кирзовими тощо. Але заміна одних видів спеціального одягу і спеціального взуття іншими не повинна погіршувати їхні захисні властивості.

У тих випадках, коли якісь із найменувань спец­одягу або засобів індивідуального захисту не вказані в Типових галузевих нормах, але передбачені нормативними актами з охорони праці, вони мають бути видані працівникам залежно від характеру і умов робіт, що виконуються, на строк носіння до повного зношення.

Зміни та доповнення до встановлених норм видачі працівникам спецодягу з урахуванням виробничих та кліматичних умов можуть вноситись за обґрунтованими пропозиціями для затвердження Державним комітетом України по нагляду за охороною праці у встановленому порядку:

а) для галузевих підприємств — міністерствами і відомствами України (Автономної Республіки Крим);

б) для підприємств, що не мають вищого господарського органу — обласною (Київською та Севастопольською міською) державною адміністрацією.

На сьогодні діють кілька законодавчо встановлених норм безплатної видачі спеціального одягу для різних галузей господарювання.

Повний перелік нормативних документів, що регулюють надання спецодягу на підприємствах, наведено у Державному реєстрі нормативно-правових актів з охорони праці, затвердженому наказом Держпромгірнагляду від 20.06.2006 р. №102.

Як правило, в таких законодавчо встановлених нормах зазначаються:

1) перелік професій та посад, за якими надається спецодяг;

2) найменування конкретних видів спецодягу, що мають надаватися;

3) термін носіння спецодягу (зазвичай вказується у місяцях).

Хто надає спецодяг

Обов’язок надавати своїм працівникам спец­одяг покладений на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності, для працівників яких є обов’язковим застосування під час трудового процесу спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. Тобто незалежно від того, якої форми власності і в якій сфері працює певне підприємство, тим його працівникам, посади і роботи яких зазначені в Типових нормах видачі спец­одягу та інших нормативних актах з охорони праці як такі, що потребують надання засобів індивідуального захисту, повинен обов’язково надаватися спецодяг.

Кому надають спецодяг

Згідно зі ст. 163 КЗпП, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, які пов’язані із забрудненням або здійснюються у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Зверніть увагу на слово «працівники», наведене у статті 163. Згідно зі ст. 1 КЗпП, працівник — це фізособа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю. Ну і, звичайно, слід врахувати той факт, що вимога про надання спецодягу висувається саме КЗпП, який, як відомо, регулює трудові відносини. Цивільно-правові відносини в Україні регулює Цивільний кодекс України, і в ньому не встановлено вимоги про надання спец­одягу фізособам, які працюють за будь-яким цивільно-правовим договором. Отже, спецодяг — це соціальна гарантія, встановлена виключно для тих працівників, які працюють за трудовими договорами, посади або роботи яких перелічені в законодавчо встановлених нормах щодо безкоштовного надання спецодягу.

Підприємство може надати спецодяг особам, які працюють у нього за договорами цивільно-правового характеру. У разі якщо таке надання буде передбачене договором, тобто стане обов’язковим, то витрати щодо надання спецодягу відносяться до складу валових витрат підприємства і до складу тих витрат у бухгалтерському обліку, щодо яких здійснюються роботи за договорами цивільно-правового характеру. Якщо ж надання спецодягу не передбачене договором і здійснюється за власним бажанням підприємства, то вартість такого спецодягу не може бути віднесена на господарчі витрати і відшкодовується за рахунок власних коштів підприємства.

Строки використання

Строки використання спецодягу зазначаються в Типових нормах. Однак цей строк є розрахованою усередненою величиною, тож на практиці часто трапляються випадки, коли спецодяг зношується передчасно або на момент закінчення встановленого строку ще може експлуатуватися.

У разі дострокового зносу спецодягу на підприємстві складається акт, в якому спеціально створеною комісією фіксується такий випадок і встановлюється винна особа. Якщо спецодяг вийшов з ладу не з вини працівника, роботодавець зобов’язаний замінити такий спецодяг за свій рахунок. Якщо ж це сталося з вини працівника, то він повинен відшкодувати вартість такого спецодягу. При цьому розмір завданої роботодавцю шкоди слід визначати згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою КМУ від 22.01.96 р. №116.

Відображення у податковому обліку. Податок на прибуток

Згідно з пп. 5.4.1 Закону про прибуток, до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов’язків, відповідно до переліку, що встановлюється КМУ. Згідно із розпорядженням Кабміну від 21.08.97 р. №462-р, до складу валових витрат роботодавця включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов’язків, відповідно до переліку та норм, встановлених чинними нормативно-правовими актами (як відповідно до Типових галузевих норм, так і за нормами, встановленими колективним договором між працедавцем і трудовим колективом).

Отже, наразі до складу валових витрат, згідно з Законом про прибуток і розпорядженням КМУ, включається той спецодяг, який був наданий працівникам відповідно до норм, встановлених нормативно-правовими актами, або норм, встановлених на окремому підприємстві з урахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і нормативних актів з охорони праці.

У разі якщо спецодяг видається понад встановлені норми, витрати на його придбання до валових витрат не включаються. На практиці більшість працедавців не очікують, коли буде виявлено, яка кількість спецодягу була видана за нормами, а яка — понад, і відносять витрати на придбання спецодягу на валові витрати цілком, спираючись на намір надавати цей одяг виключно за нормами. Потім, якщо все ж таки виявиться, що спецодяг був наданий понаднормово, витрати на його придбання відображаються у графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» таблиці 1 додатка К1/1 до декларації на прибуток. Таким чином, зменшується вартість запасів на початок звітного періоду і відбувається коригування валових витрат роботодавця у тому періоді, коли така подія відбулася.

До речі, ДПАУ у листі від 05.12.2005 р. №24181/7/22-1017 (див. «ДК» №5/2006) рекомендувала в разі, якщо вартість одиниці спеціального одягу становить понад 1000 грн та визначено строк його використання понад 12 місяців, здійснювати нарахування амортизації щодо цього спецодягу в порядку, передбаченому ст. 8 Закону про прибуток.

Податок на додану вартість

Як зазначено у пп. 7.4.1 Закону про ПДВ, до складу податкового кредиту належать суми сплаченого ПДВ у складі витрат платника податку у зв’язку із придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Оскільки надання спецодягу є обов’язковим, то витрати, пов’язані з таким наданням, відносяться до витрат, пов’язаних із веденням господарської діяльності. Отже, податковий кредит щодо придбання спецодягу у роботодавця є. При цьому два останні абзаци цього підпункту встановлюють певні умови щодо включення сплаченої суми ПДВ у складі витрат до податкового кредиту:

1) право на нарахування податкового кредиту за ПДВ виникає за першою подією (сплатою або отриманням спецодягу) незалежно від того, чи такий спецодяг почав використовуватися в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду;

2) якщо надалі такий спецодяг починає використовуватись в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то з метою оподаткування такий спец­одяг вважається проданим за його звичайною ціною у звітному податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижчою від ціни їх придбання (виготовлення).

Стосовно податкового зобов’язання з ПДВ, то надання спецодягу працівникам як за встановленими нормами, так і понад них не є об’єктом оподаткування з ПДВ, оскільки нема передачі права власності на цей одяг працівникам — спецодяг як був, так і залишається власністю роботодавця, який його надає, тож не йдеться про безоплатне надання товарів. Однак якщо працівник звільняється і не повертає спецодяг, строк використання якого ще не минув, матиме місце безоплатна передача такого спецодягу, яка, згідно з Законом про ПДВ, прирівнюється до продажу такого спецодягу.

Податок з доходів

Як відомо, працедавець відповідно до Закону про охорону праці, надає платнику податку, з яким перебуває у відносинах трудового найму, у тимчасове користування миючі та знешкоджуючі засоби, а також робочий одяг, взуття, засоби індивідуального захисту. І згідно з пп. 4.3.14 Закону про доходи вартість усього цього не належить до оподатковуваного доходу працівника.

Наголошуємо, що таке звільнення від обкладення ПДФО стосується лише того спецодягу, який було видано у порядку і межах норм, встановлених Типовими галузевими нормами або колективним договором. Отже, якщо спецодяг надається працівнику понад вказані норми, вартість такого спецодягу належить до оподатковуваного доходу працівника.

Якщо працівник припиняє трудові відносини з працедавцем і не повертає йому робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку.

Оскільки при попаданні вартості спецодягу під обкладення ПДФО йтиметься про дохід у негрошовій формі, то об’єктом оподаткування буде первісна вартість спецодягу (з ПДВ), збільшена на коефіцієнт, передбачений п. 3.4 Закону про доходи. Розраховується цей коефіцієнт за формулою, наведеною у Законі про доходи:

К = 100 : (100 - Сп) , де:

К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Приклад 1. Осипенко М.В., працівник ТзОВ «Фарби», звільнився, однак при звільненні не повернув спецодяг, термін використання якого ще не минув, мотивуючи тим, що загубив його. Керівництво прийняло рішення про те, що працівник не відшкодовуватиме вартість загубленого спецодягу. Таким чином, у працівника виникає оподатковуваний дохід (додаткове благо) на суму вартості такого спецодягу, збільшений на коефіцієнт за п. 3.4 Закону про ПДФО. Вартість спецодягу — 540,00 грн (з ПДВ).

Бухгалтер повинен зробити такі розрахунки та проведення:

1) розрахувати оподатковуваний дохід (додаткове благо) працівника:

540,00 х 1,17647 = 635,30 грн;

2) розрахувати суму ПДФО, який виникає з додаткового блага:

635,30 х 0,15 = 95,30 грн;

3) утримати суму ПДФО з додаткового блага із зарплати працівника, нарахованої за останній місяць роботи (див. таблицю).

Таблиця

Відображення в обліку списання неповерненого спецодягу (за умовами прикладу)

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		ВД	ВВ
1.	Нараховано зарплату Осипенку М.В. за останній місяць роботи зі всіма обов’язковими виплатами і компенсаціями	91	661	1000,00	-	1000,00
2.	Відсторновано витрати на списання спецодягу	91	22	-450,00	-	-450,00
3.	Нараховано дохід у вигляді вартості спецодягу	949	377	540,00	-	-
4.	Списано оподатковуваний дохід у вигляді вартості спецодягу	377 377 661	22 641/ПДВ 641/ПДФО	450,00 90,00 95,30	-	-
5.	Нараховано внески до фондів обов’язкового державного страхування 1000,00 х 33,2 : 100 = 332,00 1000,00 х 1,5 : 100 = 15,00 1000,00 х 1,3 : 100 = 13,00 1000,00 х 1 : 100 = 10,00	91	65	370,00	-	370,00
6.	Утримано внески у фонди обов’язкового державного страхування 568,00 х 0,5 = 2,84 (1000,00 - 568,00) х 2 : 100 = 8,64 1000,00 х 1 : 100 = 10,00 1000,00 х 0,5 : 100 = 5,00	661	65	26,48	-	-
7.	Нарахований ПДФО (1000,00 - 26,48) х 0,15 = 146,03	661	641	146,03	-	-
8.	Видана зарплата при звільненні 1000,00 - 26,48 - 241,33 = 732,19	661	301	732,19	-	-

Відображення надання спецодягу у бухгалтерському обліку

У бухгалтерському обліку спецодяг, що використовується не більше одного року чи нормального операційного циклу, належить до МШП, облік яких здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси». Для обліку МШП передбачено однойменний рахунок 22. У випадку, якщо спецодяг використовується більше ніж один рік (один операційний цикл), він повинен обліковуватись на рахунку 112. Зношення спецодягу нараховують двома способами: або у розмірі 100% при введенні в експлуатацію, або 50% — у місяці введення в експлуатацію і 50% — у місяці списання. Порядок нарахування зношення визначається наказом про облікову політику підприємства.

При наданні спецодягу працівникам на підприємстві повинен вестись аналітичний, тобто кількісний облік, відповідно до п. 3.14 Положення №170, видачі працівникам та повернення ними спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, в особовій картці форми, встановленої цим Положенням.

Наказом №145 затверджено форми бланків первинних документів щодо обліку спецодягу:

— особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (ф. №МШ-6);

— відомість обліку видачі (повернення) спец­одягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (ф. №МШ-7).

Картка (ф. №МШ-6) ведеться в одному примірнику та зберігається у комірника цеху (дільниці). Відомість (ф. №МШ-7) заповнюється у двох примірниках комірником цеху (відділу, дільниці) окремо на видачу і на повернення спецодягу і оформляється підписами особи, яка отримала спецодяг, і особи, яка його видала (повернула). Один примірник відомості передається до бухгалтерії підприємства, другий залишається у комірника цеху (відділу, дільниці).

У разі втрати взятих предметів спецодягу, спецвзуття та ЗIЗ в особовій картці за ф.№МШ-6 у рядку втраченого предмета в розділі «Повернено» робиться запис: «Акт вибуття №_____ і дата». Той спецодяг, який є предметом колективного використання і видається робітникам тільки на час виконання певних робіт, має знаходитися у коморах і видаватися тимчасово, під відповідальність працівників, перелік яких затверджує керівник підприємства. Щодо такого спецодягу у картці аналітичного обліку робиться позначка «Черговий». Списання спецодягу оформляється формою №МШ-8 «Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів», затвердженою наказом Міністерства статистики України від 22.05.96 р. №145.

Законодавчо встановлені норми безплатної видачі спецодягу

Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджені Наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 10.06.98 р. №117;

Типові галузеві норми безплатної видачі спец­одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям житлово-комунального господарства, затверджені наказом Держкомпраці СРСР у 1990 р.;

Типові галузеві норми безплатної видачі спец­одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям наскрізних професій та посад усіх галузей народного господарства і окремих виробництв, затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Президії Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 12.02.81 р. №47/П-2;

Типові галузеві норми безплатної видачі спец­одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту членам добровільних газорятівних дружин та добровільних допоміжних гірничорятувальних команд, затверджені постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 20.02.80 р. №43/П-2;

Типові галузеві норми безплатної видачі спец­одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям гірничої та металургійної промисловості та металургійних виробництв інших галузей промисловості, затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 01.08.79 р. №344/П-7;

Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту для працівників підприємств електроенергетичної галузі, встановлені наказом Держохоронпраці від 01.11.2004 р. №241;

Типові галузеві норми безплатної видачі спец­одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям машинобудівних та металообробних виробництв, затверджені наказом Держкомпраці СРСР у 1980 р.;

Типові галузеві норми безплатної видачі спец­одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств та організацій матеріально-технічного постачання, затверджені Постановою Держкомпраці СРСР від 12.02.81 р. №47/П-2.

Відповідальність за ненадання спецодягу

Ст. 163 КЗпП встановлює обов’язок працедавця щодо надання працівникам, які виконують роботи зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботи, пов’язані із забрудненням або здійснювані у несприятливих температурних умовах, безплатно за встановленими нормами спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється (ст. 164 КЗпП). Чинне законодавство передбачає лише єдину ситуацію, коли працедавець може не видавати спецодяг і виконати свій обов’язок щодо такого надання перед працівником за допомогою грошей, а саме: якщо працівник через порушення встановленого нормами терміну видачі спецодягу був змушений придбати їх за власні кошти, роботодавець повинен компенсувати працівнику витрати на придбання таких засобів. Оформлюється ця процедура звичайним авансовим звітом.

За відсутності документів, що підтверджують ціну, компенсація витрат здійснюється за роздрібними цінами підприємства-виробника. Вартість спецодягу уточнюється бухгалтерією підприємства. Якщо витрати перевищують роздрібні ціни, компенсацію різниці може бути виплачено, якщо це застережено в колективному договорі (п. 3.4 Положення №170).

У разі якщо посадові особи працедавця порушують встановлені законодавством соціальні гарантії працівників, то вони несуть дисциплінарну, матеріальну, адміністративну і навіть кримінальну відповідальність, залежно від того, яку шкоду завдало таке порушення.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою адміністративну відповідальність згідно із ст. 41 КпАП — на працівників у розмірі від 2 до 5 н.м.д.г. (34 — 85 грн) і на посадових осіб — від 5 до 10 н.м.д.г. (85 — 170 грн).

Ганна Бикова, «Дебет-Кредит»

версія для друку

відправити поштою

написати редактору

Наступна стаття:		На початок статті

Нові роз’яснення ДПАУ щодо патентів
Суть справи :: Практика
ДПАУ у своїх листах від 16.11.2007 р. №11452/6/15-0416 (див. на с. 64) і від 11.12.2007 р. №6126/П/15-0416 (див. на с. 65) висвітлює питання щодо придбання торгових патентів СПД, які здійснюють діяльність з обміну іноземної валюти, та щодо сплати СПД варт...

В рубриці:

Скорочення штату: організація та облік
№ 46 (17.11.2008) :: Суть справи :: Практика
В межах антикризових дій багато великих підприємств проводять скорочення штату або звільняють працівників «мирним шляхом». Як правильно провести такі звільнення та нарахувати компенсаційні виплати, розповімо у статті.
...

Придбання бізнесу: практичні аспекти
№ 44 (3.11.2008) :: Суть справи :: Практика
Придбання бізнесу є чи не найпоширенішим явищем у сучасному бізнесі в Україні. Розглядаючи можливу угоду з придбання підприємства (частки, підрозділу), слід перевірити кілька важливих питань, які можуть утворювати ризики: від неможливості здійснювати запл...