Описка при заповненні декларації, самостійно виправлена платником, не може бути підставою для донарахування ПЗ
Ухвала Вищого адміністративного суду від 25.10.2006 р.
Позиція платника податків: АТ під час ведення податкового обліку припустилося описки і самостійно виправило її при складанні декларації з прибутку. Не було допущено методологічної помилки і не занижено ПЗ. Тому штрафні санкції та стягнення суми ПЗ застосовані неправомірно.
Позиція ДПІ: ДПІ вважає, що при складанні АТ декларації з податку на прибуток була допущена методологічна помилка, що призвело до неправильного визначення суми податкових зобов’язань. Таким чином, фінансові санкції застосовані відповідно до чинного законодавства.
Рішення суду. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено, рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій та стягнення суми податкового зобов’язання скасовано. Рішення цих судів підтримані і Вищим адміністративним судом України, що розглянув справу в касаційному порядку за скаргою ДПІ.
Як випливає з ухвали суду, обставини справи полягають у тому, що позивач у податковій декларації з податку на прибуток помилково не заповнив два рядки: 16 та 17 («зменшення нарахованої суми податку» та «податкове зобов’язання звітного періоду» відповідно). Проте такі зменшення проведено і в рядку 20 декларації («сума податку до сплати») правильно визначено суму ПЗ до сплати. А зазначену описку позивач виправив самостійно, подавши уточнюючу декларацію та пояснювальну записку. Оскільки описка не призвела до заниження суми ПЗ (вона була сплачена повно й у визначені строки), суди дійшли висновку: вона не може бути визначена як методологічна чи інша помилка, що призвела до заниження чи завищення суми ПЗ і така, що дає підстави для донарахування податку та застосування штрафних санкцій.
Від редакції. Не секрет, що нерідко бухгалтери не одну годину проводять над формами податкових та інших звітів у роздумах, як слід заповнювати той чи інший рядок (особливо за наявності нетипових та інших особливих операцій). Адже нерідко звіти потребують кількаразового повторення певних показників, висвітлення одних і тих самих даних у різних ракурсах тощо.
Відповідно до пп. 4.2.2 Закону №2181, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму ПЗ платника податків. Зокрема якщо цей орган унаслідок камеральної перевірки (проводиться лише на підставі поданої декларації) виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми ПЗ. Саме на цій підставі податковий орган вимагав від платника податку сплатити нібито узгоджену суму зобов’язання без урахування зменшення його на суму, яку платник помилково не вказав у рядку 16.
Згідно з ч. 2 — 3 п. 5.1 зазначеного Закону, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, він має право надати уточнюючий розрахунок чи зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Лише у випадках, коли така помилка призвела до заниження ПЗ минулих податкових періодів, платник податків, згідно з п. 17.2 Закону №2181, самостійно сплачує штраф у розмірі 5% від суми такого заниження.
Показово, що суди у цьому випадку підтримали платника одностайно. Адже сума будь-якого податку (збору), належна до сплати, визначається не формою податкової декларації, а об’єктом і ставкою оподаткування, передбаченими відповідним законом. І ще, на нашу думку, обставина, яка стала основою розглянутого судового спору, має змусити контролюючі органи замислитися над необхідністю спрощення звітних форм.
