Відповідачем у справі про оспорювання виконавчого напису є кредитор, а не нотаріус
Ухвала Верховного суду України від 30.05.2007 р. у справі №6-670св07
Позиція позивача. Юрособа-позивач звернулася до районного суду загальної юрисдикції з позовом до приватного нотаріуса про визнання недійсними виконавчих написів нотаріуса, оскільки вони вчинені останнім не на опротестованих векселях та поза річним строком з дня виникнення права вимоги.
Позиція відповідача. Нотаріус-відповідач у справі проти позову заперечував з огляду на таке. Нотаріус діяв у встановленому законом порядку та у межах встановлених законом строків. Крім того, відповідачем у справі має бути не нотаріус, а кредитор юрособи-позивача.
Рішення суду. У задоволенні позову суд першої інстанції відмовив. Суд апеляційної інстанції рішення залишив без змін. Верховний суд України, розглядаючи справу за касаційною скаргою позивача, всі рішення у справі скасував, провадження у справі закрив. Ухвала суду грунтується на положеннях норм цивільного та господарського процесуального права про підсудність.
Верховний суд зазначає: відповідно до п. 1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, підвідомчі господарським судам, а отже, справа мала розглядатися у господарському судочинстві, а не в цивільному, що і стало причиною для винесення відповідної ухвали.
Від редакції. Судове рішення є яскравим прикладом заплутаності чинного законодавства України, коли відповідні норми (навіть щодо підсудності) не можуть іноді з’ясувати професійні судді та інші фахівці у галузі права (нотаріуси), через що справа, не підсудна судам загальної юрисдикції, дійшла аж до Верховного суду України.
Верховний суд, підкреслюючи, що відповідачем у справі про оспорювання виконавчого напису є кредитор, а не нотаріус, не посилається у своїй ухвалі на відповідну правову норму. Тому зазначимо, що відповідно до частини сьомої ст. 50 Закону України «Про нотаріат», спір про право, який грунтується на вчиненій нотаріальній дії, суд розглядає у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса суд розглядає за позовом боржника до стягувача. А оскільки боржник і стягувач (кредитор) у цій справі — юридичні особи, то спір щодо виконання господарського договору між ними підсудний не судам загальної юрисдикції, а господарським судам.
