ДПАУ у листі від 08.04.2008 р. №3146/6/15-016 стверджує, що платник податку має право включити до складу ВВ витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що ним продаються (надаються), підтверджуючи таке включення необхідними, оформленими відповідно до вимог законодавства, документами. Проаналізуймо таку позицію податкової у статті.
Закон про прибуток і маркетингові витрати
Витрати на маркетинг належать до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 Закону про прибуток передбачено особливий порядок податкового обліку. Зокрема, абзацом першим пп. 5.4.4 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 Закону.
Як підсумовано у коментованому листі, витрати на маркетинг відображаються у складі ВВ лише в разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 Закону про прибуток (зокрема, послуги з розміщення продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).
Чи сумнівні маркетингові витрати?
Витрати на маркетинг завжди були під пильною увагою ДПА України. Неодноразово під час проведення перевірок податковими органами встановлювалося порушення податкового законодавства (безпідставне завищення валових витрат і податкового кредиту) саме за витратами з маркетингу. При цьому основними аргументами були або відсутність належним чином оформлених підтвердних документів, або недоведення платником податку зв’язку таких витрат з госпдіяльністю.
А в Методичних рекомендаціях щодо особливостей проведення перевірок суб’єктів господарювання, які декларують від’ємне значення об’єктів оподаткування (додаток до листа ДПАУ від 02.04.2007 р. №6448/7/23-5017), придбання сумнівних з точки зору фактичного надання і використання у господарській діяльності послуг (маркетинг, мерчандайзинг, інформаційні, консультативні, юридичні, права використання товарних знаків тощо) віднесено навіть до схем мінімізації податкових зобов’язань.
Ми друкуємо новий лист ДПАУ з цього питання і відразу хочемо зазначити, що, на жаль, він не дає чіткої відповіді на всі запитання, пов’язані з відображенням витрат з маркетингу в податковому обліку.
Які витрати належать до маркетингових?
Так, у коментованому листі зазначено, що витрати на маркетинг відображаються у складі ВВ лише в разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в пп. 5.4.4 Закону про прибуток (зокрема, послуги з розміщення продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо). Фактично ж проблема в тому, що в самому Законі про прибуток не надано визначення поняття «передпродажні та рекламні заходи».
На нашу думку, для того щоб визначити, які саме витрати належать до маркетингових, доцільно звернутися до статті 3.8 наказу Мінекономіки від 22.05.2002 р. №145, яким затверджено Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності.
До витрат на проведення маркетингових заходів належать витрати:
на проведення маркетингових досліджень ринку, конкурентних переваг, перспектив розвитку товарного асортименту;
на оформлення вітрин, виставок-продажів, кімнат, де розміщено зразки товарів, на відрядження працівників підприємства на виставку-продаж і вартість зразків товарів, які передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно та які не підлягають поверненню;
на розроблення і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, плакатів, афіш, листівок тощо);
на розроблення і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів та упаковки;
на рекламу в ЗМІ (оголошення в пресі, теле- і радіопередачах);
на придбання, виготовлення, копіювання, дублювання рекламних кіно-, відео- і діафільмів;
на оформлення світлової, щитової, комп’ютерної, транспортної та іншої зовнішньої реклами;
на утримання автовідповідачів для покупців;
на проведення інших маркетингових заходів, пов’язаних зі збутом товарів.
Оскільки в листі серед послуг, пов’язаних із просуванням товарів, згадуються послуги з розміщення продукції у місцях продажу, послуги з оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо, вважаємо, що ДПАУ підтвердила свою позицію щодо права продавця товару віднести до складу валових витрат вартість послуг з просування товарів на ринку, розміщення (викладки) товару на вітринах і спеціальних конструкціях, що надаються покупцем таких товарів.1
Документальне оформлення
Другим проблемним питанням при віднесенні зазначених витрат до складу валових є наявність документального оформлення та доказів зв’язку таких витрат з господарською діяльністю платника податку, що також безпосередньо пов’язано, знову ж таки, з оформленням первинних документів. Такими підтвердними документами мають бути:
1) договір у письмовій формі про надання маркетингових послуг. Так, відповідно до ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Особливу увагу слід звернути на те, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг). Тобто в предметі договору повинно бути чітко визначено, які саме послуги надаватимуться, в якому обсязі та кількості;
2) акт, що підтверджує факт отримання послуг.
Як зазначено в коментованому листі, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, установлених ст. 9 Закону про бухгалтерський облік2.
1Аналогічну позицію ДПАУ було викладено в журналі «Вісник податкової служби» №37 за 2007 рік.
2Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
Особливу увагу слід звернути на такі обов’язкові реквізити первинного документа:
1) зміст і обсяг господарської операції;
2) одиницю виміру господарської операції.
У разі коли в акті, що підтверджує факт надання маркетингових послуг, зазначено, які саме послуги надавалися, у яких регіонах, за якими товарами, в якій кількості тощо, то, на нашу думку, такий акт і буде тим документом, що підтверджує право платника податку на валові витрати (оскільки такий детальний акт підтверджує як факт надання послуг, так і зв’язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку).
Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат потрібні документи, оформлені відповідно до вимог, установлених статтею 9 Закону про бухгалтерський облік, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи та зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.
Права декларанта гарантуватиме банк Життя :: Податковий облік Наявність кількох методів визначення митної вартості не позбавила клопоту імпортерів товарів, адже в разі незгоди з обраним митним органом методом імпортерам доведеться відстоювати задекларовану вартість. Про порядок визначення механізму реалізації права ...
Реєструємося платником ПДВ... № 46 (17.11.2008) :: Суть справи :: Податковий облік Нещодавно ДПАУ наказом від 01.09.2008 р. №560 внесла зміни до Порядку реєстрації платником ПДВ. В листі від 29.10.2008 р. №22161/7/16-1417 головний податковий орган надав нові роз’яснення щодо цих змін. Про основні їх аспекти читайте у цій статті....
