Платники єдиного податку не є платниками податку за землю
Постанова Верховного суду України від 26.12.2006 р.
Позиція позивача. З огляду на те, що позивач є платником єдиного податку, він не є платником податку за землю, а тому ДПІ неправомірно визначила йому суму земельного податку та застосувала фінансові санкції.
Позиція відповідача (ДПІ). Оскільки позивач, який перейшов на спрощену систему оподаткування, не використовував земельну ділянку для виробничих потреб, а здавав її в оренду, земельний податок податковим органом нараховано йому правомірно.
Рішення суду. Справа пройшла чотири судові інстанції — від обласного господарського до Верховного суду України, — і всі суди підтримали платника податків: позовні вимоги задоволено повністю, податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ, визнано недійсними.
Як випливає із матеріалів справи і зазначено у постанові Верховного суду, ДПІ було проведено планову документальну перевірку, за результатами якої складено акт, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 6 Постанови Кабміну України від 16.03.2000 р. №507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 серпня 1998 р. №727 «Про спрощену систему оподаткування обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва». На думку ДПІ, порушення полягало в тому, що позивач, який перейшов на спрощену систему оподаткування, не використовував земельну ділянку для виробничих потреб, а здавав її в оренду, протиправно не сплачуючи при цьому податок на землю.
Судами було встановлено, що здача в оренду власної земельної ділянки передбачена статутними документами позивача і є підприємницькою діяльністю як суб’єкта малого підприємництва з надання послуг. І оскільки позивач сплачує єдиний податок (тобто він не є платником податку на землю), то і позовні вимоги про скасування рішень податкового органу були задоволені.
Від редакції. Зауважимо. що відповідно до ст. 6 Указу №727, суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю. Відповідно до п. 6 Постанови №507, суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абз. п’ятим ч. 1 ст. 6 Указу не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Отже, саме використання землі у підприємницькій діяльності (а не відповідно до кадастрового чи іншого призначення, що у цьому випадку до оподаткування не має жодного відношення), свобода якої охороняється законом (ст. 6 Господарського кодексу, ст. 42 Конституції України), є підставою для звільнення від сплати податку за землю.
