Часто трапляється ситуація, коли при відчуженні земельної ділянки де-факто зміна землевласника вже відбулась, а де-юре — для держави — ще ні. А це, своєю чергою, спричиняє певні правові колізії щодо необхідності сплати земельного податку тим чи іншим власником. У листі від 22.05.2008 р. №14-17-6/5263 Держкомзем висловлює свою думку з цього приводу.
Використання землі в Україні відповідно до ст. 2 Закону про плату за землю1 є платним. Плата реалізується у вигляді орендної плати або земельного податку. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Ставки податку та основні особливості плати за землі сільгосппризначення, за землі населених пунктів визначено у статтях 6 та 7 Закону про плату за землю.
1 Закон України від 03.07.92 р.№2535-XII «Про плату за землю».
Право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом. Форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою затверджені постановою КМУ від 2 квітня 2002 року №449.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (державного акта), а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, — договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону про плату за землю). Крім того, відповідно до ст. 796 ЦКУ одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. І в таких випадках також виникає багато питань щодо оформлення права користування землею, крім того, жодним нормативним актом не передбачено визначення «площі для досягнення мети найму».
Земельний податок обчислюється СПД самостійно щороку станом на 1 січня. До 1 лютого поточного року вони подають за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (розрахунок орендної плати за земельну ділянку) встановленої форми. Щодо фізосіб, то облік громадян — платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та нарахування відповідних сум проводиться органами ДПС щороку станом на 1 травня поточного року.
Але на практиці часто трапляється, що отримання державного акта затягується, і, по суті, виникає правова колізія: хто ж має сплачувати земельний податок? Адже колишній власник вже не є землевласником, бо втратив право власності, а новий — ще не набув його, отже, також немає підстав для сплати ним земельного податку, бо дані про нього ще не внесені до земельного кадастру, і йому не видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 15 Закону про плату за землю підставою для сплати землевласниками та землекористувачами земельного податку (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) є виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельний податок та орендна плата сплачуються за фактичний період перебування землі у власності або користуванні в поточному році.
У коментованому листі Держкомзем звертає увагу на те, що обов’язок сплати земельного податку в нового землевласника виникає тільки від дня виникнення права власності на цю ділянку — від дня отримання документа, який засвідчує право власності, та його реєстрації (ст. 125 ЗКУ). Використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, який посвідчує право на неї, та до державної реєстрації забороняється — це порушення ст. 125 і ст. 126 ЗКУ.
У разі придбання об’єкта нерухомості право власності або користування земельною ділянкою, яка розташована під таким об’єктом, має бути оформлене згідно з чинним законодавством. До моменту оформлення державного акта попередній власник (орендар) має сплачувати земельний податок (орендну плату). Виникає запитання: чи має право попередній власник суми сплаченого земельного податку включити до ВВ (рядок 04.6 декларації з прибутку та рядок 4.6.4 її додатка Р1), адже формальних підстав для цього у нього немає? Редакцією «ДК» надіслано запит до ДПАУ щодо роз’яснення цієї ситуації.
На практиці часто нові власники (орендарі), щоб перестрахуватися і не платити надалі штрафів, самостійно, ще до реєстрації державного акта, сплачували земельний податок. Наразі маємо однозначне роз’яснення Держкомзему з цього питання.
Не зайвим буде нагадати, що відповідно до ст. 18 Закону про плату за землю платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, вносять його не більш як за два попередні роки. А відповідно, перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більше як за два попередні роки.
Реєструємося платником ПДВ... № 46 (17.11.2008) :: Суть справи :: Податковий облік Нещодавно ДПАУ наказом від 01.09.2008 р. №560 внесла зміни до Порядку реєстрації платником ПДВ. В листі від 29.10.2008 р. №22161/7/16-1417 головний податковий орган надав нові роз’яснення щодо цих змін. Про основні їх аспекти читайте у цій статті....
