Діловий тижневик "КОНТРАКТИ" №24/2009 Тема номера:
Яка реклама працює у 2009р. Рейтинг рекламної активності :: Чому 30% страхових компаній можуть розориться :: Які акції варто купувати під час кризи...
Суттєво. Право на отримання податкового кредиту виникає на підставі оформленої митної декларації, яка підтверджує сплату ПДВ. Платники єдиного податку за ставкою 10% зобов’язані нарахувати ПДВ на вартість отриманих від нерезидента послуг на території України .
Державна податкова адміністрація України розглянула лист від 10.03.2006 р. №761/8/15-405 щодо окремих питань оподаткування податком на додану вартість і повідомляє.
1. Щодо порядку формування податкового кредиту за імпортними товарами.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, у платника податку — імпортера право на отримання податкового кредиту виникає на підставі належним чином оформленої митної декларації, яка підтверджує сплату ПДВ, за умови використання ввезених товарів в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності.
Що стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу ввезених на митну територію України товарів, то відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
При цьому відповідно до пункту 1.18 статті 1 зазначеного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
2. Стосовно необхідності реєстрації платником ПДВ платника єдиного податку за ставкою 10 відсотків у разі оплати ним нерезиденту послуг, наданих нерезидентом на митній території України, повідомляємо.
Відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.
Поряд з цим пунктом 10.1 статті 10 Закону визначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, при наданні послуг нерезидентом — є його постійне представництво, а при відсутності такого — особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.
Враховуючи зазначені норми законодавства, платники єдиного податку за ставкою 10 відсотків при отриманні послуг від нерезидента, який не має постійного представництва на території України, не повинні реєструватися платниками податку на додану вартість, але зобов’язані нарахувати податок на додану вартість на вартість таких отриманих послуг і перерахувати його до бюджету.
