Суттєво. На фізосіб-«єдиноподатників» не поширюється дія Закону №2181, оскільки такі особи не подають податкову декларацію і не узгоджують податкове зобов’язання з єдиного податку.
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист <...> щодо правомірності дій органів державної податкової служби <...> і в межах компетенції повідомляє таке.
Указ Президента України від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (зі змінами і доповненнями, далі — Указ) регулює загальний принцип застосування суб’єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до положень статей 2 і 4 Указу суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку за умови обов’язкового дотримання відповідних умов, встановлених статтею 1 цього Указу.
Форма і порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
Порядком видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 р. №599 (зі змінами і доповненнями, далі — Порядок), встановлено правила отримання Свідоцтва платника єдиного податку і умови його сплати.
При цьому зазначимо, що питання відповідності Порядку вимогам Указу неодноразово розглядалося у Вищому арбітражному суді України за позовами підприємців, за наслідками яких не було знайдено правових підстав визнання недійсним наказу ГНА України №599 (рішення від 05.06.2000 р. — у справі №4/40 і від 13.06.2001 р. — у справі №4/35).
Крім того, Міністерством юстиції України було проведено правову експертизу Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку і листом від 18.07.2005 р. №24-5-642 визначено, що Порядок не суперечить вимогам Указу і виданий у межах повноважень Державної податкової адміністрації України, зокрема[, встановлених] статтями 2 і 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Указом установлено, що сплата єдиного податку здійснюється щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця. Положеннями Порядку уточнюється, що сплата єдиного податку повинна бути здійснена фізичною особою — платником єдиного податку не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, у якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Тобто фізичні особи — платники єдиного податку повинні сплачувати єдиний податок щомісяця (авансовий) не пізніше 20 числа наступного місяця.
Також фізичні особи — платники єдиного податку за наслідками господарської діяльності відповідно до положень Порядку повинні подавати в органи податкової інспекції звіт, у якому, зокрема, вказують суму [фактично] сплаченого протягом кварталу [єдиного] податку із зазначенням платіжного документа.
З урахуванням зазначеного фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка у встановленому Указом порядку перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, повинна дотримуватись усіх вимог Указу, зокрема, сплачувати єдиний податок і подавати звіт у встановлений термін. За несвоєчасне подання звітів і несвоєчасну сплату єдиного податку фізичні особи — платники єдиного податку несуть відповідальність згідно із законодавством України (стаття 5 Указу).
Закон України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі — Закон [№2181]) є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлюють[, зокрема] порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до положень цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації, що подається до контролюючого органу в терміни, встановлені законодавством, на підставі якої здійснюється нарахування і/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону №2181 податкові повідомлення надсилаються платникам до настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань.
Разом з тим зазначимо, що для фізичної особи — платника єдиного податку законодавством не встановлено обов’язок щодо подання податкової декларації з єдиного податку і узгодження податкового зобов’язання з цього податку з податковим органом.
Також законодавством не встановлено обов’язок податковому органу щомісячно визначати податкове зобов’язання фізичної особи — платника єдиного податку.
Таким чином, фізичні особи — платники єдиного податку не подають декларацію, тож податкове зобов’язання з єдиного податку не погоджують, оскільки ставка єдиного податку встановлюється місцевими органами самоврядування у фіксованому розмірі (20 — 200 грн) залежно від виду діяльності.
Отже, на думку Держпідприємництва, санкції за несплату податкового зобов’язання, передбачені Законом №2181, не можуть бути застосовані до фізичних осіб — платників єдиного податку.
Що стосується податкової застави, то згідно з абзацом другим підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України №2181 право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації — з першого робочого дня, наступного за останнім днем терміну, встановленого законом щодо відповідного податку, збору (обов’язкового платежу) для подання такої податкової декларації.
Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. №2-рп/2005 положення абзацу другого підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181 визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до статті 69 Закону України від 16.10.96 р. №422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України однаковою мірою є обов’язковими до виконання. Також статтею 73 [цього Закону] встановлено, що у разі якщо закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються недійсними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Крім того, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.
Тобто посилання на нечинні норми абзацу другого підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181 є безпідставними.
Водночас повідомляємо, що відповідно до статті 2 Закону України від 04.12.90 р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» і підпункту 4.4.2[«а»] пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків надаються контролюючими органами в порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу.
Крім того, з метою захисту Ваших інтересів Ви маєте право звернутися до суду.
Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні Лист Національний банк от 11.4.2006 № 11-113/1277-3888 Бухоблік В касі підприємства не можуть зберігатись понад установлений ліміт протягом трьох робочих днів позики, видані працівникам підприємства, та аліменти. Національний банк України розглянув листи від 15.03.2006 р. №02/763 та №02/764 що... Коментар ДК...
Щодо міжнародного контракту (витяг) Лист Держкомпідприємництва от 21.12.2009 № 15803/0/2-09 № 11 (15.3.2010) :: Оподаткування Укладення зовнішньоекономічного договору можливе у письмовій формі, яка буде дотримана і в разі вираження волі сторін за допомогою електронного чи ін. техзасобу зв’язку із використанням ЕЦП чи аналога власноручного підпису.... Коментар ДК...
