Суттєво. Норми щодо працевлаштування інвалідів вважатимуться виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року.
<...>
1. Яка група інвалідності може бути у прийнятого працівника, який є інвалідом, якими документами підприємство має підтвердити наявність тієї чи іншої групи інвалідності?
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: «з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів і з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом».
Підтвердженням того, що прийнята особа — працівник є інвалідом, є такі документи:
— копія довідки МСЕК про групу та причину інвалідності;
— копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Таким чином, група інвалідності у прийнятого працівника, що є інвалідом, не має значення.
2. Чи обов’язково, щоб інвалід був працевлаштований саме з початку року?
Відповідно до частини першої пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. №286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватися відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу і припинення трудового договору.
Таким чином, інвалід не обов’язково повинен бути працевлаштований на початку року, але він повинен пропрацювати не менш ніж півроку.
3. Чи вважатимуться виконаними норми щодо працевлаштування інвалідів, якщо він пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року (у такому разі сума середньооблікової кількості працівників-інвалідів за всі місяці року становитиме «0,5» (6 : 12))?
Відповідно до пункту 3.4 Наказу Мінпраці від 10.02.2007 р. №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» та Інструкції із заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» дані про середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), і кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його слід округляти до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округляється у бік збільшення).
Виходячи з вищенаведеного норми з працевлаштування інвалідів вважатимуться виконаними, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівника відповідатимуть цим шести місяцям звітного року згідно з частиною другою пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. №286.
4. Чи відповідатиме вимогам чинного законодавства варіант, коли протягом року в різні періоди пропрацювало двоє або більше інвалідів, але сума середньооблікової кількості працівників за всі місяці роботи дорівнює 6 <...>?
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, зокрема підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця.
Отже, якщо середньооблікова кількість працівників за всі місяці роботи дорівнює шести, то роботодавці не повинні подавати форму звітності 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів».
5. Чи мають норми статті 250 Господарського кодексу України перевагу перед нормами Закону [від 21.03.91 р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»] з урахуванням того, що ГКУ є кодифікованим актом і тому матиме перевагу перед Законом? Чи застосовується до адміністративно-господарських санкцій правило, встановлене ст. 250 Господарського кодексу (АГС можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш ніж через 1 рік з дня порушення)?
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються і сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в термін до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються терміни, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Працевлаштування інвалідів не є господарською діяльністю, що підтверджується ст. 3 Господарського кодексу України (далі — ГКУ).
У статті 3 ГКУ зазначається, що під господарською діяльністю в цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, направлена на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, направленою на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Фонд не є учасником господарських відносин, що підтверджується ст. 2 і ст. 8 ГКУ.
У розумінні статті 2 ГКУ Фонд не є учасником відносин у сфері господарювання.
У ст. 8 ГКУ зазначається, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.
У ст. 4 ГКУ чітко визначено, що не є предметом регулювання цього Кодексу (ГКУ) адміністративні та інші відносини управління за участю суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарські повноваження щодо суб’єкта господарювання.
Фонд соціального захисту інвалідів, хоча і є органом державної влади, але не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарські повноваження щодо суб’єкта господарювання.
Таким чином, норми статті 250 Господарського кодексу України не мають переваги перед нормами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
6. Чи є штрафні санкції, що сплачуються до вашого Фонду, адміністративно-господарськими санкціями (АГС згідно з визначенням ст. 250 Господарського кодексу України)?
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як штрафні санкції визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції застосовуються за порушення правил господарської діяльності, встановлених законодавчими актами.
Частина 1 ст. 238 Господарського кодексу України визначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, направлені на припинення правопорушення суб’єкта господарювання і ліквідацію його наслідків.
7. Які саме норми діють з постанови Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 р. №674 «Про заходи з подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві і пов’язані з цим додаткові пільги»?
Згідно з п. 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. №1434, основними завданнями Фонду[, зокрема] є:
— участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
— здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Виходячи з вищенаведеного зазначене питання не належить до компетенції Фонду соціального захисту інвалідів, тому радимо вам звернутися до Мін’юсту.
Щодо оподаткування надбавок за роз’їзний характер роботи (витяг) Лист ДПА України от 14.5.2007 № 4639/6/17-0716 Оподаткування З метою обкладення ПДФО надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз’їзний характер, включаються до складу зарплати і оподатковуються в 2007 р. за ставкою 15%. Відповідно до частини першої... Коментар ДК...
