Суттєво. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (ним не фіксується будь-яка госпоперація, розпорядження або дозвіл на проведення госпоперації), а має лише інформаційний характер.
<...> Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.
Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’язково містити реквізити, визначені зазначеними Законом України та Положенням.
Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунка (рахунка-фактури) не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України.
Водночас повідомляється. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Роз’яснення нормативних актів можуть надаватися органами, що їх видали, або за погодженням з ними іншим органом, якщо інше не встановлено безпосередньо органом, що видав нормативно-правовий акт.
Порядок договірних зобов’язань між учасниками відносин у сферах господарювання врегульовано Господарським та Цивільним кодексами України. Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року №1577, роз’яснення чинного законодавства надає Міністерство юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну статистику», Положення про Державний комітет статистики України, затвердженого Указом Президента України від 19 січня 2004 року №60/2004, затвердження типових форм первинної облікової документації, які є обов’язковими для застосування всіма суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, належить до компетенції Державного комітету статистики України.
