Суттєво. Фізособа-«єдиноподатник» для анулювання добровільної реєстрації платником ПДВ повинна подати заяву до відповідного податкового органу.
! Фізособам-«єдиноподатникам»
<...>
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі — Закон №168) особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн (без урахування ПДВ).
Обов’язковій реєстрації підлягає також особа, що поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп’ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України (пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону №168).
Разом з тим фізичні особи, що працюють за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, зазначені норми застосовують з урахуванням норм статті 6 Указу [Президента України від 03.07.98 р.] №727[/98 (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99) (далі — Указ №727)] і пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. №507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727», згідно з яким фізичні особи — платники єдиного податку мають право вибору в частині добровільної реєстрації платниками ПДВ.
Таким чином, платники єдиного податку — фізичні особи, на яких поширюється дія Указу №727, самостійно визначають доцільність реєстрації платником ПДВ незалежно від виду діяльності, суми отриманої виручки і досягнення межі оподатковуваних ПДВ операцій, встановлених пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону №168, тобто 300 тис. грн.
Проте в разі перевищення граничної межі отриманої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), встановленої статтею 1 Указу №727 (для фізичних осіб — 500 тис. грн), такі платники єдиного податку повинні перейти на загальну систему оподаткування з подальшою обов’язковою реєстрацією платником ПДВ.
Відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону №168 реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, що визначають особливий порядок нарахування або сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, або звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших підстав.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «в» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
При цьому податковий орган зобов’язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «в» пункту 9.8 статті 9 Закону №168.
Однак у разі, якщо фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, за власним бажанням була зареєстрована як платник ПДВ, то для анулювання реєстрації такий суб’єкт повинен подати заяву про зняття його з реєстрації платником ПДВ до відповідного податкового органу.
Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається в терміни, що встановлені цією статтею для податкової реєстрації.
Враховуючи норми пункту 9.5 статті 9 Закону №168, орган державної податкової служби повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації протягом 10 днів з дня отримання заяви про анулювання реєстрації платника ПДВ.
На підставі пункту 9.8 статті 9 Закону №168 платник податку зобов’язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, — разом з поданням заяви про таке анулювання;
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, — протягом двадцяти календарних днів з дня прийняття рішення про анулювання. У цьому разі затримка щодо повернення такого свідоцтва прирівнюється до затримки щодо подання податкової звітності з цього податку.
При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, що починається з дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, і закінчується в день такого анулювання.
Законом №168 не встановлено обмежень щодо зняття з реєстрації платників ПДВ — суб’єктів, що застосовують спрощену систему оподаткування і як платники єдиного податку зареєстровані платниками ПДВ.
Щодо включення до виручки від реалізації продукції коштів, що надійшли Комісіонеру — платнику єдиного податку від Комітента або третіх осіб відповідно до умов договору комісії
Відповідно до статті 3 Укази №727 для юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, об’єктом обкладення єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) згідно зі статтею 1 Указу №727 вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) до каси за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Тому для правильного визначення обсягу виручки від реалізації продукції, яка підлягає обкладенню єдиним податком, насамперед треба визначити, що саме слід розуміти під терміном «операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)».
Статтею 263 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-торговельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Опосередковується зазначена діяльність господарськими договорами поставки, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, лізингу та іншими договорами.
Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому під товаром згідно із Законом України від 11.01.2001 р. №2210-III «Про захист економічної конкуренції» розуміють будь-який предмет господарського обороту, зокрема продукцію, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання і права (зокрема, цінні папери).
Враховуючи вищезазначені норми, під операціями з продажу слід розуміти передачу майна (товару) однією особою у власність або користування та (або) у володіння і (або) в розпорядження іншій особі, а також інші операції (включаючи операції з безкоштовного надання товарів), які здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, оренди майна, поставки, лізингу, іншими цивільно-правовими договорами, за плату або компенсацію, незалежно від термінів її надання.
Відповідно до чинного законодавства суб’єкти господарювання можуть здійснювати підприємницьку діяльність, яка полягає у наданні послуг іншим суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.
Зазначений вид діяльності згідно зі статтею 295 ГК України визначається як комерційне посередництво (агентська діяльність) і відповідно до ЦК України може здійснюватися на підставі договору доручення або договору комісії.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії (стаття 1000 Цивільного кодексу України). У договорі встановлюється виняткове право повіреного на вчинення від імені і за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.
При цьому згідно зі статтею 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто довіритель зобов’язаний, якщо інше не передбачено договором, забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, і відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення. Крім того, за виконання зобов’язань, передбачених умовами договору, повірений отримує відповідну плату (винагороду) від довірителя, розмір якої обов’язково повинен бути визначено в договорі.
Тому в разі надходження на розрахунковий рахунок платника єдиного податку коштів згідно з договором доручення до обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включається сума коштів, яку суб’єкт отримав як винагороду (плату) за виконані зобов’язання.
Тобто сума транзитних коштів, що підлягає перерахуванню третім особам, до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинна включатися і, відповідно, обкладатися єдиним податком.
З огляду на вищезазначене Держпідприємництво України вважає, що під час розрахунку граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід враховувати тільки ті кошти, що надійшли за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), як це передбачено статтею 3 Указу №727. <...>
Про спрощену систему оподаткування Лист ДПА України от 28.1.2008 № 1803/Г/17-0415 Оподаткування Сума, отримана СПД-«єдиноподатником» на розрахунковий рахунок за послуги транспортного експедирування, вважається виручкою від реалізації продукції і не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.... Коментар ДК...
