Суттєво. Відокремлені підрозділи юрособи можуть придбавати торгові патенти, якщо вони є платниками податку на прибуток відповідно до вимог Закону №334, а також якщо відомості про такі відокремлені підрозділи внесені до ЄДР.
! СПД, які мають відокремлені підрозділи
<...> Відповідно до вимог Закону України від 23.03.96 р. №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (із змінами та доповненнями) (далі — Закон №98/96), придбання торгового патенту є обов’язковим при здійсненні торговельної діяльності, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Частиною 2 статті 2 Закону №98/96 установлено, що торговий патент придбавається суб’єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону.
Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб’єктами господарювання є юридичні та фізичні особи, які зареєстровані відповідно до чинного законодавства як підприємці.
Статтею 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не мають статусу юридичної особи, наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Статтею 1 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, дано визначення платника податків, згідно з яким платниками податків є юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №98/96, який є спеціальним законом з питань оподаткування щодо патентування, суб’єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, — резиденти і нерезиденти, а також їхні відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.
Тобто спеціальний Закон №98/96 встановлює узагальнююче коло суб’єктів правовідносин у сфері патентування, до яких поряд із юридичними особами відносяться і філії, інші структурні (відокремлені) підрозділи юридичної особи.
Разом з тим, відповідно до вимог Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) (далі — Закон №334), зокрема пункту 16.3 цього Закону, платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону №98/96, зобов’язаний вести окремий облік та визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності, з відображенням в додатку К6 до рядка 13 декларації з податку на прибуток підприємства.
Таким чином, філії та інші відокремлені підрозділи юридичної особи можуть придбавати торгові патенти, у разі якщо вони є платниками податку на прибуток відповідно до вимог Закону №334, а також якщо відомості про такі відокремлені підрозділи внесені до Єдиного державного реєстру відповідно до вимог Закону України від 15.05.2003 р. №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Для отримання торгового патенту суб’єкт господарювання повинен подавати до податкового органу заявку, форма якої затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. №1077 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів».
Форма заявки передбачає зазначення низки відомостей про суб’єкта підприємницької діяльності, зокрема: назву, дату, номер документа, що засвідчує право власності (оренди), або назву органу, дату, номер документа, що засвідчує дозвіл на розташування пункту торгівлі, обмінного пункту тощо.
У зв’язку з набранням чинності частиною першою статті 4 Закону України від 06.09.2005 р. №2806-ІV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» з 05.10.2006 р. втрачено правові підстави для видачі органами місцевого самоврядування дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, про що Державну податкову адміністрацію України повідомлено листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.11.2006 р. №8080.
Водночас у 2005 році було прийнято Закон України від 06.09.2005 р. №2807-ІV «Про благоустрій населених пунктів», згідно з яким сільським, селищним і міським радам були надані повноваження щодо надання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення та введено заборону на самовільне встановлення на об’єктах благоустрою торговельних лотків, павільйонів, кіосків тощо.
Тобто на сьогодні склалася ситуація, коли відсутні правові підстави для видачі дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, а згідно з Законом України «Про благоустрій населених пунктів» органи місцевого самоврядування мають повноваження здійснювати видачу дозволу на розміщення будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.
Тому Держпідприємництво вважає, що при видачі торгового патенту суб’єктом господарювання може подаватися, серед інших документів, дозвіл на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.
Враховуючи викладене, для отримання торгового патенту відокремленим підрозділом для здійснення діяльності, яка підлягає патентуванню, до податкового органу необхідно надати перелік документів, визначених Законом №98/96, із урахуванням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
