Щодо визначення дати збільшення валових витрат по виплачених роялті пов’язаній особі — нерезиденту
Суттєво. Платник податку має право відносити роялті до складу ВВ у межах фактично сплачених сум за ціною, не вищою за звичайну, за умови належного документального оформлення наданих послуг та зв’язку цих витрат з госпдіяльністю.
! Платникам податку на прибуток
Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державної податкової адміністрації у м. Києві від 13.02.2008 р. №792/8/15-505 щодо визначення дати збільшення валових витрат по виплачених роялті пов’язаній особі — нерезиденту і повідомляє.
Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) роялті — це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Згідно з підпунктом 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону до складу валових витрат платника включаються, зокрема, витрати, пов’язані з виплатою роялті для використання в господарській діяльності платника податку.
Одночасно підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону встановлено, що не включаються до складу валових витрат виплати винагород або інших видів заохочень пов’язаним з таким платником податку фізичним особам чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більше ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Крім того, підпунктом 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) — дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Враховуючи вищевикладене, за наявності обставин, визначених підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону, платник податку, який сплачує нерезиденту роялті, має право відносити таку винагороду до складу валових витрат у межах фактично сплачених сум за ціною не вищою від звичайної, за умови належного документального оформлення наданих послуг (складання актів про надання послуг із зазначенням факту їх отримання, сплата рахунків тощо) та зв’язку цих витрат з господарською діяльністю, після дати фактичного отримання від нерезидента результатів таких послуг.
