Суттєво. Особа не вважається землевласником, доки не отримає зареєстрований державний акт на земельну ділянку.
! СПД
Державний комітет України із земельних ресурсів за зверненням <...> розглянув <...> лист <...>, у якому порушено питання щодо земельних часток (паїв). Щодо кожного окремого порушеного вами питання надаємо такі відповіді та роз’яснення.
До першого питання
Земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельної частки (паю).
При розумінні суті поняття «Земельна частка (пай)» насамперед слід керуватися чинним законодавством і, зокрема, враховувати статтю 25 і «Перехідні положення» Земельного кодексу України, «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указ Президента України від 08.08.95 р. №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», Постанову Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. №122 «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», Постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.95 р. №801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».
Указом Президента України від 08.08.95 р. №720 «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» при паюванні земель передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного суспільства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Крім земельних часток (паїв), створених унаслідок паювання земель сільськогосподарських підприємств, яким вони належали на праві колективної власності, слід враховувати статтю 25 Земельного кодексу України (далі — Кодекс), якою передбачається передача земельних часток (паїв) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.
До другого питання
Відповідно до статті 79 Кодексу земельна ділянка — це частина земної поверхні зі встановленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. З урахуванням статті 3 Указу Президента України від 08.08.95 р. №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» і вимоги форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.95 р. №801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Громадянам — власникам земельних часток (паїв) за їхнім бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правоустановчими документами у разі реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства (пункти 16, 17 «Перехідних положень» Кодексу).
Відповідно до статей 125 і 126 Кодексу право власності на земельну ділянку особи виникає після отримання і державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.
Отже, громадяни — власники земельних часток (паїв) не можуть вважатися власниками земельних ділянок.
До третього питання
Власники земельної частки (паю) мають право на виділення їх в натурі (на місцевості) та отримання прав власності на виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі — Закон).
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання отримати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають у відповідну сільську, селищну, міську раду або районну державну адміністрацію заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада або районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (стаття 3 Закону).
Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, що отримали у встановленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою або районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що є в користуванні одного сільськогосподарського підприємства, і оформляється відповідним протоколом (стаття 7 Закону).
Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), що подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою або районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (стаття 9 Закону).
Порядок організації робіт і методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. №122.
Документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає:
проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку.
Державній землевпорядній експертизі підлягає вибірково до 20 відсотків документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 8 Закону), яка [експертиза] здійснюється відповідно до Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 р. №391, зареєстрованої у Мін’юсті 21.12.2004 р. за №1618/10217.
Установлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку (стаття 11 Закону).
Вимоги до технічної документації щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку передбачені пунктом 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99 р. №43, зареєстрованим у Мін’юсті 04.06.99 р. за №354/3647 (далі — Інструкція).
Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, що виконала землевпорядні роботи з виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 12 Закону).
Складання та видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснюється в порядку, визначеному розділами 2, 3 Інструкції.
Реєстрація державних актів на право власності на земельні ділянки здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. №174, зареєстрованим у Мін’юсті 25.07.2003 р. за №641/7962.
До четвертого питання
Відповідно до пункту 15 «Перехідних положень» Кодексу до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр і про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону і вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
До п’ятого і шостого питань
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» і «б» пункту 15 «Перехідних положень» Кодексу, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр і про ринок земель, з визначенням особливостей обігу земель державної й комунальної власності та земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Правочини (зокрема довіреність), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» і «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а також у частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок і земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з часу їх укладення (посвідчення) (підпункт «б» пункту 15 «Перехідних положень» Кодексу).
На думку Держкомзему, умови, визначені абзацом третім підпункту «б» пункту 15 «Перехідних положень» Кодексу, поширюються і на попередні договори, які укладаються відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України і передбачають купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» і «б» пункту 15 «Перехідних положень» Кодексу.
До сьомого питання
Громадяни — власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території та компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів, з дотриманням вимог Закону України «Про оренду землі».
Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що й раніше укладений, і може бути змінений тільки за згодою сторін (розділ IX «Перехідних положень» Закону України «Про оренду землі»).
Щодо перенесення робочих днів Лист Мінпраці от 21.5.2008 № 124/13/116-08 Бухоблік Усі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу та оплати лікарняних мають здійснюватися на підставі прийнятого на підприємстві графіку роботи.... Коментар ДК...
