Частковий перегляд: ви бачите тільки початок публікації для ознаймлення з її тематикою.
Заборона на професію
Засудження особи за скоєння злочину матиме для неї цілий ряд негативних наслідків. Про один з можливих наслідків — «заборону на професію» — ми і поговоримо.
Пункт 7 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачає таку підставу для припинення трудового договору з працівником, як набрання законної сили вироком суду, який виключає можливість продовження працівником цієї роботи. Мова йде, в тому числі, про випадки, коли особі вироком суду встановлюються певні обмеження щодо зайняття тими чи іншими видами діяльності (ми їх назвали «забороною на професію»). Дуже часто встановлюється заборона на зайняття підприємницькою діяльністю, медичною практикою, заборона перебувати на керівних посадах тощо.
Якщо запроваджуються такі обмеження, то пов’язані вони з тим, що особа, відносно якої вони застосовані, колись допустила грубі порушення певних обов’язків. Причому порушення виявилися настільки грубими, що їх кваліфікували як злочин, особу притягли до кримінальної відповідальності, а як покарання (основне чи додаткове) були встановлені зазначені вище обмеження.
Наприклад, особу визнають винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 222 Кримінального кодексу України (далі — ККУ) («Шахрайство з фінансовими ресурсами»), засуджують до позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на певний строк.
Підставою для встановлення «заборони на професію» є п. 3 ст. 51 ККУ, яким передбачено такий вид
Заборона на професію Засудження особи за скоєння злочину матиме для неї цілий ряд негативних наслідків. Про один з можливих наслідків — «заборону на професію» — ми і поговоримо. Пункт 7 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачає таку підставу для..
