Частковий перегляд: ви бачите тільки початок публікації для ознаймлення з її тематикою.
Первинні документи як форма договору: долаємо стереотипи
Про оформлення договірних відносин шляхом обмін листами, телеграмами тощо, а також про «факсові» договори, писалося чимало. Натомість про можливість визнання первинних документів бухгалтерського обліку формою договору знають далеко не всі. Саме цій проблемі і присвячений наш матеріал.
Традиційно господарські договори укладають у формі єдиного документа під назвою «Договір», який підписується сторонами та скріплюється їхніми печатками. Це і справді найтиповіший, найзручніший та найнадійніший спосіб оформлення договірних відносин. На необхідності оформлення господарських договорів саме в такий спосіб наголошується і в законодавстві. Статтею 181 Господарського кодексу України (далі — ГК) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Одразу напрошується висновок: якщо є загальне правило, повинні бути і винятки. Найчастіше зустрічаються такі нетрадиційні способи укладення договорів: виставлення та оплата рахунку-фактури, оформлення домовленості листами, телеграмами тощо. Ми ж хочемо познайомити читача з практикою укладення договорів, за якою єдиними доказами досягнення сторонами домовленості є первинні документи: ті, що фіксують факт передачі товару (накладні, акти приймання-передачі), а також акти звірки розрахунків. Доречно буде розпочати з аналізу судової практики.
Ось перше рішення суду, яке ми хочемо запропонувати для аналізу.
Первинні документи як форма договору: долаємо стереотипи Про оформлення договірних відносин шляхом обмін листами, телеграмами тощо, а також про «факсові» договори, писалося чимало. Натомість про можливість визнання первинних документів бухгалтерського обліку формою договору знають далеко не всі. Саме цій...
