І індексація зарплати, і компенсація її несвоєчасної виплати по суті покликані виконувати ту саму функцію — згладжувати вплив інфляції на рівень доходів працівників (зокрема, заробітної плати, що нарахована та підлягає до видачі). Відрізняються вони тільки механізмом їхнього здійснення. У першому випадку збільшується сума нарахувань заробітної плати, а в другому — сума, що підлягає до виплати. Ця на перший погляд незначна відмінність спричиняє значні відмінності в податковому і бухгалтерському обліку, але все по порядку.
Компенсація несвоєчасно виплаченої зарплати, а точніше втрат, понесених працівником у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати й інфляційних процесів (далі — компенсація втрат зарплати), здійснюється на підставі Закону «Про компенсації громадянам втрат частини доходів у зв’язку з порушенням строків їхньої виплати» від 19.10.2000 р. № 2050 (далі — Закон про компенсації). Цей Закон про компенсації набрав чинності з 01 січня 2001 р., а під нього КМУ затвердив Постанову «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 р. № 159 (далі — ПКМУ № 159). Але компенсація втрати зарплати здійснювалася і до набрання чинності Закону про компенсації. Порядок її здійснення визначався ПКМУ «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати» від 20.12.1997 р. № 1427 (далі —
Компенсація несвоєчасно виплаченої заробітної плати І індексація зарплати, і компенсація її несвоєчасної виплати по суті покликані виконувати ту саму функцію — згладжувати вплив інфляції на рівень доходів працівників (зокрема, заробітної плати, що нарахована та підлягає до видачі). Відрізняються вони..
