Частковий перегляд: ви бачите тільки початок публікації для ознаймлення з її тематикою.
Реєстрація права власності на нерухоме майно
В цій статті ми хочемо розповісти читачу про процедуру державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ, а також спростувати деякі хибні судження щодо юридичного значення цієї процедури.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 статті 334 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
До категорії договорів, що підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, належить договір купівлі-продажу нерухомості, а отже право власності на нерухомість виникає у набувача тільки після нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору. Зазначене правило відоме багатьом, але далеко не всім відомо те, що бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ) не займається реєстрацією договорів. Воно займається реєстрацією речових прав, зокрема права власності, яке виникло на підставі того чи іншого договору, який, до речі, вже зареєстрований.
В Україні діє Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів (постанова КМУ від 26 травня 2004 року № 671), згідно якого реєстрацією договорів займаються нотаріуси. Державна реєстрація договору здійснюється одночасно з його нотаріальним посвідченням і полягає у внесенні відповідної інформації до Державного реєстру
Реєстрація права власності на нерухоме майно В цій статті ми хочемо розповісти читачу про процедуру державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ, а також спростувати деякі хибні судження щодо юридичного значення цієї процедури. Відповідно до ч. 3 та ч. 4 статті 334.
