Частковий перегляд: ви бачите тільки початок публікації для ознаймлення з її тематикою.
Амортизація основних засобів після їхньої переоцінки
На положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений Наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 (далі – П(С)БО 7) та Наказі Мінфіну «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» від 30.09.2003 р. № 561, як правило, ґрунтується облікова політика більшості підприємств щодо основних засобів. Але на жаль, незважаючи на постійні зміни та доповнення, які вносяться в ці документи, вони продовжують бути недосконалими й обходять стороною низку принципово важливих питань обліку основних засобів, відповіді на які доводиться шукати бухгалтерам самостійно. Дослідженню однієї з таких білих плям бухгалтерського обліку основних засобів ми і присвятимо цю статтю.
Про вартість, яка амортизується
Рішення будь-якого завдання починається з вихідних даних. Для нас у цьому випадку це буде визначення первісної вартості основних засобів та вартості, яка амортизується.
Відповідно до П(С)БО 7 вартість — це первісна або переоцінена вартість основних засобів1 за вирахуванням ліквідаційної вартості. Відповідно до того ж П(С)БО 7:
Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікують одержати від реалізації (ліквідації)
Амортизація основних засобів після їхньої переоцінки На положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений Наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 (далі – П(С)БО 7) та Наказі Мінфіну «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» від 30.09
