Школа бухгалтера № 22 (2.6.2008)
Урок права

Строковий трудовий договір

У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудових договорів. Розгляду практичних аспектів їх застосування присвячена пропонована стаття.

Поняття і види трудового договору

Відповідно до статті 21 КЗпП трудовий дого-вір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою:

1) працівник зобов’язується:

— виконувати роботу, визначену цією угодою;

— дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку;

2) власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується:

— виплачувати працівникові заробітну плату;

— забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Залежно від строку трудовий договір може бути:

1) безстроковим — що укладається на невизначений строк;

2) строковим — укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін або на час виконання певної роботи.

Випадки укладення строкового договору

Строковий трудовий договір (тобто укладений на визначений строк і на час виконання певної роботи) відповідно до частини другої статті 23 КЗпП може укладатися у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням: характеру подальшої роботи або умов її виконання; інтересів працівника; в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Отже сфера застосування строкового трудового договору чинним законодавством обмежена. Наголосимо, однак, що на працівників, які працюють за строковим трудовим договором, у повній мірі поширюється трудове

Олексій Кравчук, юрист, аудитор

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .