Наше підприємство не змогло самостійно знайти необхідного нам на вакантну посаду фахівця й у зв’язку із цим звернулося по допомогу до кадрового агентства. Після того, як вони знайшли нам необхідного фахівця і він був прийнятий нами на роботу, ми перерахували їм оплату (у тому числі ПДВ) за надані послуги. За якою статтею витрат необхідно відобразити здійснену оплату в бухгалтерському обліку і чи можна віднести її відповідну частину до валових витрат і податкового кредиту?
В бухобліку згідно з п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12. 1999 р. № 318 (далі — П(С)БО 16), витрати, пов’язані з набором трудових кадрів, можна по праву віднести до адміністративних витрат в якості «винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські тощо)» й обліковувати їх на рахунку 92 «Адміністративні витрати» як загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
А ось у податковому обліку, все інакше! Є, здавалося б, усі підстави вважати ці витрати відповідно до пп. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР як суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, якби в п. 5.1 цього ж закону не було вимоги для їх подальшого використання у власній господарській діяль-ності.
Письмового підтвердження або спростування приналежності цього виду отриманих послуг до господарської діяльності підприємства авторові віднайти не вдалося. Але, не зважаючи на сумніви, пропоную відносити оплату за такі послуги до валових витрат звітного періоду на підставі названого пп. 5.2.1, і відносити суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту на підставі пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
А щоб уникнути небажаних наслідків, вам необхідно заповнити і завізувати цілий ряд первинних документів.
І, щонайперше, необхідно документально оформити сам факт появи вакансії. Підприємству необхідно повідомити про появу вакансії місцеве відділення фонду зайнятості.
Після появи вакансії підприємство укладає договір з кадровим агентством, в якому чітко зазначає предмет договору та умови оплати виконаних робіт. Після виконання робіт не забудьте підписати акт приймання-передачі виконаних робіт і взяти податкову накладну, якщо агенство зареєстроване платником ПДВ, та видати наказ про зарахування запропонованої агентством кандидатури на вакантну посаду. Якщо ж під час чергової перевірки перевіряючий все-таки підніме це питання, то свій захист ви повинні будувати наступним чином. Визначення господарської діяльності наводиться у багатьох законодавчих актах. Усі вони по-різному говорять про одне й те саме:
Господарська діяльність — будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
І хто ж, як не штатні працівники підприємства беруть регулярну і безпосередню участь в організації діяльності, що «спрямована на виготовлення та реалізацію продукції» (ч. 1 ст. 3 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV)? Якщо і цього буде недостатньо, то можна навести вже згаданий п. 18 П(С)БО 16, який винагороди за професійні послуги відносить до складу адміністративних витрат. І, на мою думку, адміністративні витрати мають найпряміше відношення до господарської діяльності.
Адже якщо такої господарської діяльності немає, то немає й адміністративних витрат. Принаймні, в такому разі вони будуть алогічними. І більш того, тепер уже не чинна Постанова КМУ «Про затвердження Основних положень про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах і в організаціях України» від 19.09. 1993 р. № 764 витрати, пов’язані з передбаченим чинним законодавством набором робочої сили відносила до витрат виробництва (обігу) (див. пп. 11 п. 2), що зайвий раз нагадує про те, що ці витрати не можуть бути поза господарською діяльністю підприємства. Якщо і це не переконає ревізора, тоді можна нагадати йому пункт 4.4.1
Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III
У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Тож, якщо ви оскаржите його незаконні дії, то за невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов’язків вони притягуються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством (див. другий абзацу ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII).
