Продовження. Початок див. у «ШБ» № 21, 22, 23/2005 р., № 1, 2, 3, 4, 5, 6/2006 р.
Звітність по єдиному податку
В попередній публікації ми обіцяли докладніше зупинитися на виправленні помилок, виявлених платником єдиного податку (далі — платником податків) самостійно.
Почнемо з того, що порядок і наслідки виправлення допущених платником податків помилок в «Розрахунку оплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва - юридичною особою» (далі — Розрахунок), затвердженому Наказом ДПАУ «Про затвердження форми Розрахунку оплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання» від 28.02.2003 р. № 98 (далі — Наказ № 98) залежить від того:
1) коли (в якому податковому періоді) (далі — період) виявлена і виправлена помилка;
2) якого «значення» помилка (помилка спричинила зменшення або збільшення податкових зобов’язань платника податків).
Періоди виявлення і виправлення помилки в Розрахунку можна розділити на дві групи:
1) до закінчення строку подання до ДПІ Розрахунку за період, у якому була виявлена і виправлена помилка;
2) після закінчення строку подання до ДПІ Розрахунку за період, у якому була виявлена й виправлена помилка.
В першому випадку досить подати новий Розрахунок з виправленими (правильними) даними до закінчення строку подання Розрахунку за даний податковий період, і помилка буде виправлена. Яких-небудь наслідків, у тому числі фінансових, у платника податків у цьому випадку не буде, причому незалежно від того, яка була допущена помилка, — завищені або занижені податкові зобов’язання платника податків. Відповідно до вимоги Наказу № 98:
Якщо після подачі розрахунку за звітний період платник податків подає новий звітний розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва - юридичною особою за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у пункті 17.2 статті 17 Закону, не застосовуються.
Аналогічна вимога міститься і в п. 17.2 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон № 2181).
Новий звітний Розрахунок за своїм змістом (реквізитами) і порядком заповнення відрізняється від Розрахунку, в якому була допущена помилка тільки тим, що в Розділі 1 Розрахунку ставиться хрестик напроти реквізиту «Звітний новий» (див. нижче, а також «ШБ» № 6/2006 стор. 31):
...
1
РОЗРАХУНОК СПЛАТИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ СУБ’ЄКТОМ МАЛОГО
ПIДПРИЄМНИЦТВА - ЮРИДИЧНОЮ ОСОБОЮ
Звітний
X
Звітний новий
...
У другому випадку платник податків має можливість вибрати один із двох варіантів дій з виправлення помилки:
1) внести виправлення раніше допущеної помилки шляхом зазначення її в рядку 7 Розрахунку, що подається за період, у якому була виявлена помилка, суми збільшення (зі знаком «+») або зменшення (зі знаком «–») податкових зобов’язань, викликаних раніше допущеною і самостійно виправленою в поточному звітному періоді помилкою (даний варіант ми продемонстрували на прикладі в попередній публікації (див. «ШБ» № 6/2006 стор. 30-31);
2) негайно після виявлення і виправлення помилки, не чекаючи строків подання Розрахунку за період, у якому виявлена і виправлена помилка, подати Уточнюючий розрахунок (порядок заповнення якого даний нижче).
Може виникнути питання, для чого передбачено два варіанти? Чи недостатньо одного, наприклад, першого? Якби існував тільки один варіант виправлення платником податків самостійно виявленої помилки, тобто її можна було б виправити тільки в Розрахунку за період, у якому виявлена й виправлена помилка, то підприємство не мало б можливості в будь-який момент виправити допущену помилку і сповістити про це податкову. Йому необхідно було б чекати настання строку подання Розрахунку за період, у якому виявлена і виправлена помилка, це чревато тим, що за цей час може прийти податкова перевірка. От чому необхідний другий варіант «повідомлення» до податкової про самостійно виявлену і виправлену помилку.
На жаль, ні при виборі першого ні при виборі другого варіанту дій повністю уникнути штрафів не вдається. Відповідно до вимог того самого п. 17.2 Закону № 2181:
Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми (выделено автором), з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.
Радувати в цій ситуації може тільки те, що:
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.
Але і в цій бочці меду є ложка дьогтю:
Це правило не застосовується, якщо:
а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов’язання;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.
Форма Уточнюючого розрахунку наведена в Додатку до Наказу № 98. Порядок її заповнення простий. У відповідному рядку Уточнюючого розрахунку вказується сума заниження (зі знаком «+») або сума завищення (зі знаком «–»)1 у результаті виявленої помилки даних відповідного рядка Розрахунку, поданого за період, в якому була допущена помилка. При одержанні такого Уточнюючого розрахунку податківці повинні просто додати зазначені в Уточнюючому розрахунку суми до сум, зазначених у відповідних рядках розрахунку, або відняти їх.
У рядку 1 Уточнюючого розрахунку вказуються помилки, самостійно виявлені платником податків у рядку 4 Розрахунку «Усього виручка від реалізації».
Необхідно зазначити, що помилки можуть бути допущені не тільки у вигляді упущених (не врахованих) або зайво врахованих надходжень до каси або на розрахунковий рахунок тощо, але й у вигляді простих арифметичних помилок, допущених як при підрахунку яких-небудь надходжень, так і при заповненні даних самого Розрахунку. Наприклад, у рядку 2 Уточнюючого розрахунку може бути вказано виправлення помилки в рядку 5 Розрахунку, що була допущена при визначенні 6 або 10 відсотків від суми, зазначеної в рядку 4 Розрахунку.
У рядку 3 Уточнюючого розрахунку вказується помилка, самостійно виявлена платником податків по сумі відрахувань (внесків), нарахованих на суму дивідендів і зазначена в рядку 6 Розрахунку.
Дані інших рядків Розрахунку, крім перелічених вище рядків 4, 5 і 6, виправленню не підлягають.
У рядках 4 і 5 Уточнюючого розрахунку вказується відповідно сума заниженого або завищеного податкового зобов’язання у зв’язку з виправленням платником податків самостійно виявленої помилки і сума штрафу в розмірі 5% від суми заниженого податкового зобов’язання. Природно, у випадку, коли виходить зменшення раніше завищеного зобов’язання, то 5-відсотковий штраф не нараховується і в рядку 5 Уточнюючого розрахунку ставиться прочерк.
Розглянемо порядок заповнення Уточнюючого розрахунку на прикладі.
ПРИклад 1
Мале підприємство «ТСС» (далі — підприємство) є платником єдиного податку за ставкою 6,0% і зареєстроване як платник ПДВ. Підприємство виявило в березні 2006 р. помилки, допущені в четвертому кварталі 2005 р. такого змісту:
1) в результаті невірно нарахованого зносу реалізованого об’єкта основних засобів сума виручки від реалізації об’єкта основних засобів завищена на 30,00 грн. (замість 500,00 грн. виручки було зазначено 530,00 грн., дивися «ШБ» № 6/2006 стор. 31);
2) в результаті неврахованої суми авансу, що надійшла на рахунок 31.12.2005 р. сума виручки від реалізації продукції занижена на 10000,00 грн. (замість 22780,00 грн. виручки було зазначено 12780,00 грн., дивися там же).
Виходячи із зазначених даних бухгалтером підприємства був заповнений і зданий до податкової Уточнюючий розрахунок (дивися нижче).
1 Сума заниження повинна бути відновлена в Розрахунку, тому вона вказується зі знаком плюс (додається до зазначеної в Розрахунку суми), а сума завищення, відповідно, повинна бути виключена (віднята) із суми, зазначеної в Розрахунку, оскільки необґрунтовано туди була віднесена, тому вона вказується зі знаком мінус.
Декларація з ПДВ Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» № 21, 22, 23/2005 р., № 1, 2, 3, 4, 5, 6/2006 р. Заповнюємо розділ 3 «Розрахунки з бюджетом» Продовжуємо приклад заповнення третього розділу декларації з ПДВ послідовно за кілька періодів....
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
