Відпустки бувають різні — для відпочинку, навчання, творчості і навіть для розв’язання особистих проблем. Шкода, що не всі вони оплачуються і не всі вони надаються тоді, коли хочеш.
Право на відпустку
Основними нормативними документами, які визначають порядок надання відпусток, їхню тривалість, періодичність та інше є КЗпП і Закон про відпустки.
Необхідно пам’ятати про те, що відпустка — це, насамперед, день відпочинку працівника (день, вільний від роботи), що надається працівникові за певних умов зі збереженням його робочого місця і, як правило, середнього заробітку1.
Право на відпустку відноситься до основних трудових прав працівників (ст. 2 КЗпП). Але не всі працівники, не завжди й не на всі види відпусток мають право, тому і в цьому випадку, відносно ст. 2 КЗпП і в інших випадках, коли мова йде про відпустки, не можна узагальнювати. Кожний з видів відпусток має свій порядок та умови надання, оплати та інше. Тому почнемо з видів відпусток та їхніх характерних рис.
Види відпусток
Відпустки можуть бути:
1) щорічними (ст. 74 КЗпП):
а) основними (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки);
б) додатковими (за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки); за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством) (ст. 76 КЗпП);
2) додатковими відпустками у зв’язку з навчанням (ст. 211, 212, 213, 214 й 216 КЗпП, ст. 13, 14 і 15 Закону про відпустки);
3) творчими (ст. 77 КЗпП, ст. 16 Закону про відпустки);
4) соціальними (у зв’язку з вагітністю, пологами (ст. 179 КЗпП, ст. 17 Закону про відпустки), для догляду за дитиною до досягнення нею три-річного віку (ст. 179 КЗпП, ст. 18 Закону про відпустки), додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 1821 КЗпП, ст. 19 Закону про відпустки), відпустка жінкам, які всиновили дітей (ст. 182 КЗпП);
5) без збереження заробітної плати (ст. 84 КЗпП, ст. 25 і 26 Закону про відпустки).
Крім цього, необхідно сказати про наявне право на додаткову відпустку тривалістю шість календарних днів зі збереженням середнього заробітку за рахунок власника підприємства в працівників, обраних до профспілкових органів (ст. 252 КЗпП), і про наявні особливості надання відпустки працівникам віком до 18 років (ст. 195 КЗпП).
Однак це не весь перелік можливих видів відпусток. Вся справа в тому, що відповідно до статті 4 Закону про відпустки:
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Ті відпустки, які передбачені за законодавством, ми перелічили, а от відпустки, які можуть бути передбачені в колективних і трудових договорах (угодах) в додаток до уже наявних (за законодавством), ми не зможемо перелічити, оскільки не можемо вгадати, які договори можуть «винайти» власники підприємств разом з колективом таких підприємств.
Умови надання відпусток
Право на відпустку відповідно до ст. 2 Закону про відпустки мають:
… громадяни України2, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи…
1 За винятком відпустки без збереження заробітної плати.
2 Рівною мірою вимога цієї статті Закону про відпустки поширюється і на іноземних громадян, що працюють на Україні.
Це обов’язкова умова єдина для всіх видів відпусток. Наявність або відсутність яких-небудь інших умов для надання відпустки залежить від виду відпустки.
Щорічна відпустка. Для надання щорічної основної та додаткової відпустки повної тривалості протягом першого року роботи працівника на підприємстві, установі або організації (далі — підприємство) необхідно, відповідно до ст. 10 Закону про відпустки, відпрацювати працівнику, що має намір одержати таку відпустку, не менше шести місяців1, причому безупинно. Що мається на увазі під вимогою:
… безперервної роботи на даному підприємстві…?
Чи означає це, що якщо працівник протягом перших шести місяців роботи, наприклад з 09 січня 2006 р. по 09 липня того самого року був тимчасово непрацездатний (хворів), перебував у неоплачуваній відпустці або, наприклад, виконував держобов’язки протягом місяця, то він (цей працівник) уже не має шести безупинно відпрацьованих місяців і, отже, не має право на відпустку повної тривалості? Ні, це не так. У перерахованих вище випадках працівник був відсутній на роботі, але він значився працюючим на даному підприємстві. Адже саме про безперервну роботу на даному підприємстві мова йде в ст. 10 Закону про відпустки, а не про повністю відпрацьовані шість місяців. Додатковим аргументом на користь висловленої думки може служити те, що відповідно до вимог ст. 9 Закону про відпустки і період тимчасової непрацездатності, і період неоплачуваної відпустки, і період виконання держобов’язків включаються до визначення стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку.
Висновок: під безперервною роботою мається на увазі те, що працівник протягом даного періоду часу не звільнявся з підприємства2.
1 Зверніть увагу на те, що в ст. 10 Закону про відпустки не говориться про календарні місяці, отже, відлік тривалості безперервної роботи на підприємстві починається з дня приймання працівника на роботу.
2 Необхідно зазначити, що є й інша точка зору, відповідно до якої до перерв у роботі відносяться дні, протягом яких працівник не працював і за ним не зберігався заробіток (наприклад, дні знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), за винятком днів відпустки без збереження заробітної плати, наданих відповідно до ст. 25 і 26 Закону про відпустки.
Для одержання відпустки повної тривалості не всім необхідно відпрацьовувати безупинно шість місяців, досить відробити хоча б день. Але таке право Закон про відпустки надає тільки:
1) жінкам - перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2) інвалідам;
3) особам віком до вісімнадцяти років;
4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
6) сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Крім цього, відпустка в зручний для працівника час надається:
1) особам віком до вісімнадцяти років;
2) інвалідам;
3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до
15 років за відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Є ще три категорії працівників, яким право на відпустку надається без вимоги відпрацьовування шести місяців. Це учні, які за своїм бажанням можуть приєднати відпустку до настановних занять, сесії тощо, працівники навчальних закладів і працівники театрів, студій і т.д., яким відпустка надається в період літніх канікул і по закінченні театрального сезону відповідно.
Зі сказаного можна зробити висновок, що якщо працівник не належить до перерахованих вище категорій (далі — працівник без пільг), то одержати відпустку в перший рік роботи на підприємстві до відпрацьовування шести місяців, причому безупинно, не можливо. Однак це не так. Працівник не має права на відпустку, тобто вимагати надання йому відпустки, тим більше повної тривалості, на законних підставах, але він може одержати відпустку за домовленістю з підприємством. Але при цьому відпустка надається не повної тривалості (про тривалість відпустки ми поговоримо трохи пізніше).
Відносно порядку надання відпустки за другий і наступні роки роботи працівника на підприємстві такі жорсткі вимоги не встановлені і вони (відпустки) можуть надаватися в будь-який час відповідного робочого року.
Необхідно зазначити ще одне тимчасове обмеження, встановлене для щорічних відпусток. Воно не настільки категоричне, як ті, про які ми говорили вище, і стосується граничного строку надання щорічної відпустки:
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Таким чином, за «стандартних» умов працівник, прийнятий на роботу, повинен одержати відпустку після шести відпрацьованих місяців, і його відпустка має початися не пізніше початку одинадцятого місяця його роботи на підприємстві.
Про конкретні строки надання відпусток домовляється працівник або в цілому колектив підприємства (у колективному договорі) і адміністрація підприємства. Ці домовленості мають бути відображені в графіку відпусток.
Незважаючи на те, що працівнику доводиться до відомості затверджена в графіку відпусток дата початку його щорічної відпустки, він має бути сповіщений про надання йому відпустки з певної дати не менше ніж за два тижні до настання цієї дати.
Щорічна додаткова відпустка. Додаткова щорічна відпустка надається понад основної відпустки. Вона і називається додатковою, тому що надається на додаток до основної.
Умови надання щорічної додаткової відпустки ті самі, що й основної відпустки, плюс ще одна умова. Це «плюс одна» умова залежить від того, яка додаткова відпустка надається працівникові. Для того щоб одержати додаткову щорічну відпустку за роботу в шкідливих і тяжких умовах праці, необхідно, щоб працівник дійсно працював у таких умовах. Відповідно, щоб одержати додаткову відпустку за особливий характер праці, необхідно, щоб у працівника дійсно був такий особливий характер праці й т.д.
Шкідливі, важкі й особливі умови праці визначає не адміністрація або трудовий колектив, а КМУ. Підприємства ж у своїх колективних договорах повинні відобразити умови праці кожного працівника відповідно до визначень, даних КМУ.
Щорічна додаткова відпустка може надаватися як разом з основною щорічною відпусткою, так і окремо від неї.
Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Додаткові відпустки працівникам, що навчаються в навчальних закладах різного рівня, можна розділити на дві основні групи за рівнем навчального закладу. Перша група — це додаткові відпустки у зв’язку з навчанням у середніх навчальних закладах і професійно-технічних навчальних закладах. Працівникам, що навчаються в такого рівня навчальних закладах, надається додаткова відпустка тільки на період підготовки та здачі іспитів. У зв’язку з цією підставою для надання додаткової відпустки такої категорії працівників є виклик на іспити (сесію) відповідного навчального закладу.
Друга група — це додаткові відпустки у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, у закладах післядипломної освіти й аспірантури. Працівникам, що навчаються в такого рівня навчальних закладах, надається додаткова відпустка:
а) на час настановних занять;
б) виконання лабораторних робіт;
в) здачу заліків й іспитів;
г) на період складання державних іспитів;
д) на період підготовки і захисту дипломного проекту;
е) аспірантам на виконання індивідуального плану підготовки;
Підставою для надання додаткових відпусток, зазначених вище в пунктах «а»-«г», є той самий виклик на настановні заняття й іспити. А по додаткових відпустках, зазначених у пунктах «д» та «е», —довідка (виклик) навчального закладу і заява працівника, якому надається відпустка.
Нормативна база
1. Конституція – Конституція України, прийнята на п’ятої сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.
2. Інструкція № 5 – Наказ державного комітету статистики України «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати» від 13.01.2004 р. № 5.
3. Закон про оплату праці – Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
4. КЗпП – Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.
5. План рахунків – Наказ Мінфіну «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» від 30.11.1999 р. № 291.
6. Наказ № 253 – Наказ Мінстату «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 09.10.1995 р. № 253.
7. Лист № 7881 – Лист Мінпраці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2006 рік» від 04.10.2005 р. № 7881/0/14-05/036-15.
8. Інструкція № 59 – Наказ Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за рубіж» від 13.03.1998 р. № 59.
9. Генеральна угода 2004-2005 р.р. – «Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців і підприємств і всеукраїнських профспілок і профоб’єднаннями на 2004 – 2005 роки» від 19.04.2004 р.
10. Закон про відпустки – Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Повернення товару з істотним недоліком Податковий облік Продовження. Початок див. у «ШБ» № 5, 6, 7/2006 р. Цікаво, що штовхає продавця торгувати неякісним товаром? Те, що колись йому це зійшло з рук, або просто шкода витрачених на товар коштів? Невже не лякає ризик втратити добре ім’я і, відповідно, ще...
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
