Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» в редакції від 04.10.2001 р. № 2745-III (далі — Закон № 2745) страхування є видом цивільно-правових відносин з захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб у випадку настання певних подій — страхових випадків, установлених договором страхування або чинним законодавством шляхом виплати їм страхового відшкодування за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати фізичними й юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), і доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути обов’язковим і добровільним. Види добровільного страхування перераховані в ст. 6 Закону № 2745, обов’язкового — в ст. 7 Закону № 2745. Тому що цей перелік досить об’ємний, в цій публікації ми його наводити не будемо.
В страховому процесі беруть участь дві сторони — страховик і страхувальник. Страховик - юридична особа, спеціально створена для здійснення страхової діяльності, — це фінансова установа, створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, що має ліцензію на здійснення страхової діяльності та є резидентом України. Страховики мають право займатися тільки тими видами страхування, які зазначені в ліцензії. В окремих випадках, установлених законодавством України, страховиком може виступати державна організація, що створена і діє відповідно до Закону № 2745. Страхувальник — юридична або фізична особа (дієздатний громадянин), що уклала зі страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства України. Страхувальники відповідно до укладених договорів страхування мають право вносити платежі лише в грошовій одиниці України (ст. 19 Закону № 2745).
Предметом договору страхування відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ) можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону та пов’язані з:
1) життям, здоров’ям, працездатністю і пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
Найпоширенішим видом страхування є майнове страхування, про що і піде мова в цій публікації. Під майном мається на увазі все, що перебуває у власності фізичної або юридичної особи. За договором страхування страховик зобов’язується у випадку настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму — страхову виплату, а страхувальник зобов’язується платити страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦКУ).
Договір страхування укладається в письмовій формі (ст. 981 ЦКУ), але також може укладатися і через видачу страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Страхувальник відповідно до договору страхування зобов’язаний внести страховику плату за страхування - страховий платіж (страховий внесок, страхову премію). Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором. Порядок і строки оплати страхового платежу обговорені в договорі страхування.Страхова сума при страхуванні майна встановлюється в межах вартості такого майна за цінами і тарифами, які діяли на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Порядок одержання страхового відшкодування
При настанні страхового випадку страхувальник має право на страхове відшкодування (страхову виплату).
Страховий випадок — подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає зобов’язання страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальникові, застрахованій або третій особі. Страхова виплата здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором страхування і не може перевищувати розміру прямого збитку, понесеного страхувальником (ст. 9 Закону № 2745).
Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено в договорі страхування. Як правило, у стандартних договорах страхування непрямих збитків не передбачено. Крім того, сума виплати залежить від розміру франшизи. Франшиза — частина збитків, що не компенсується страховиком відповідно до договору страхування. Розмір франшизи встановлюється залежно від умов страхування і визначається або у відсотках від страхової суми, або у фіксованому розмірі. При цьому збитки, заподіяні застрахованому об’єкту, не відшкодовуються, якщо їхній розмір менше встановленої франшизи.
Якщо розмір збитків перевищує розмір франшизи, то страхове відшкодування, яке страхова компанія зобов’язана сплатити страхувальникові, виплачується в розмірі понесених збитків за винятком франшизи. Якщо майно застраховане в декількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то при настанні страхового випадку страхове відшкодування виплачується всіма страховиками, але в межах вартості майна, визначеної на момент укладання договору страхування.
При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним з ним договором страхування. При настанні страхового випадку страхувальник (його правонаступник або третя особа, визначена умовами страхування) зобов’язаний протягом строку, установленого договором, сповістити про це страховику за допомогою будь-яких засобів зв’язку, а потім надати страховій компанії письмову заяву з описом події, в результаті якої було пошкоджено майно, і проханням здійснити страхову виплату за договором.
Страхова виплата за договором страхування здійснюється на підставі страхового акту (аварійного сертифіката), що складає страховик або вповноважена ним особа (аварійний комісар) за формою, визначеною страховиком (ст. 25 Закону № 2745). В аварійному сертифікаті вказуються обставини і причини настання страхового випадку, а також розмір заподіяного збитку (п. 16
Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затверджене постановою КМУ від 05.01.98 р. № 8, далі — Положення № 8). Строки, в які страхова компанія зобов’язана виплатити страхове відшкодування, зазначені в правилах страхування, затверджених у страховій компанії, та в страховому договорі. Але відраховувати їх будуть з моменту, коли страховик отримає від страхувальника всі необхідні документи, зазначені в переліку, доданому до договору страхування, на підставі яких і визначається сума заподіяного збитку щодо страхового випадку, що настав.
Страхова компанія виплачує страхове відшкодування відповідно до акту експертизи, що за заявою страховика складає експертна організація (експерт). Якщо страхувальник не згодний з результатами експертизи, він може провести додатково свою, звернувшись до незалежного експерта, й обов’язково сповістити про це страховика.
У випадку якщо страховик буде наполягати на виплаті за «своїм» актом, страхувальник має право відстоювати свої інтереси в суді. При руйнуванні (знищенні) основних засобів розмір страхового відшкодування визначається на підставі їхньої вартості, визначеної страховиком на момент укладання договору страхування, за винятком вартості залишків. Якщо основні засоби пошкоджено — на підставі вартості відновлення (ремонту), але в межах страхової суми. Якщо договором страхування було передбачене відшкодування страховиком страхувальникові непрямого збитку, заподіяного застрахованому майну, до страхової суми також включають суму, виплачену для вживання заходів, необхідних для порятунку застрахованого майна, зберігання і приведення його в порядок після настання страхового випадку.
Відображення сум страхового відшкодування в обліку
Бухгалтерський облік. У бухгалтерському обліку страхувальника витрати на страхування майна включаються до складу витрат звітного періоду відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318 (далі — П(С)БО 16), і залежно від виконуваних майном функцій відображаються на відповідних рахунках витрат у кореспонденції із субрахунком 655 «Розрахунки зі страхування майна». Отримане від страховика страхове відшкодування при настанні страхового випадку визнається доходом відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доход», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290 (далі — П(С)БО 15).
Сума страхового відшкодування відображається на субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій».
ПРИклад 1
ТОВ «Простір» уклало зі страховою компанією «Гарант» договір обов’язкового страхування, відповідно до якого був застрахований гелікоптер КА-26. Розмір страхового платежу склав 60000,00 грн.
У результаті аварії був ушкоджений транспортний засіб. Страхова компанія на підставі страхового акту виплатила підприємству страхове відшкодування в сумі 600000,00 грн., вся сума якого була перерахована ремонтній організації за ремонт транспортного засобу. Бухгалтерськими проводками в страхувальника ці операції відобразяться так:
Таблиця 1
№ з/п
Найменування операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн.
Дт
Кт
1
Нараховано страховий платіж страховикові
91
655
60000,00
2
Сплачено страховий платіж страховикові
655
311
60000,00
3
Списано страховий платіж на фінансовий результат
791
91
60000,00
…
1
Нараховано страхове відшкодування
375
751
600000,00
2
Отримано страхове відшкодування на поточний рахунок
311
375
600000,00
3
Списано суму ремонту
993
631
500000,00
4
Відображено податковий кредит з ПДВ
641
631
100000,00
5
Перераховано за ремонт
631
311
600000,00
6
Відображено фінансовий результат
751
791
794
993
600000,00
500000,00
ПДВ. Якщо страхувальник є платником ПДВ, то при настанні страхового випадку (знищення або розкрадання застрахованих товарно-матеріальних цінностей (запасів)) податковий кредит з ПДВ таких запасів коригується убік зменшення. При ліквідації основних фондів у результаті настання страхового випадку коригувати податковий кредит з ПДВ не треба (абз. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі — Закон № 168). А якщо в результаті такої ліквідації отримані комплектуючі, запасні частини або інші відходи, які мають вартість, то на вартість таких відходів нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ (абз. 1 п. 4.9 ст. 4 Закону № 168). При одержанні від страхової компанії страхового відшкодування податковий кредит з ПДВ не повинен коригуватися, тому що пп. 7.4.1 ст. 7 Закону № 168 уже не містить посилання на зв’язок податкового кредиту з витратами, які підлягають амортизації.
Валові витрати. Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 № 887-XII майно підприємства — це основні фонди й оборотні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства. Тому віднести на валові витрати страхові платежі по орендованому майну або майну, що перебуває в заставі, досить проблематично саме тому, що це майно не належить страхувальникові і не відображається в нього в балансі. Це все стосується добровільного страхування орендованого і заставного майна. Обов’язковому страхуванню повезло більше. В Законі України «Про оренду державного і комунального майна» від 10.04.92 № 2269-ХІІ (далі — Закон № 2269) сказано, що витрати, пов’язані зі страхуванням орендованого майна, яке перебуває в державній або комунальній власності, відносяться на валові витрати підприємства-орендаря. Ст. 10 Закону № 2269 встановлює, що однією з істотних умов договору оренди державного або комунального майна є страхування орендарем узятого ним в оренду майна. У зв’язку із чим ДПАУ робить висновок: страхування державного і комунального майна є обов’язковим, отже, валові витрати з такого страхування є (лист ДПАУ від 25.09.2000 р. № 5328/6/15-1116).
Пп. 5.4.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.94 № 334/94-ВР (далі — Закон № 334) містить досить широкий перелік витрат на страхування, які можуть бути віднесені до складу валових витрат платника податків:
Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, дію-чого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Тому з податковою з цього питання можна посперечатися, тим більше що далі в пп. 5.4.6. Закону № 334 уточнено:
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.
Тобто якщо страхувальник є платником податку на прибуток, то до складу валових витрат він може включити страховий платіж у той податковий період, коли зроблена його оплата. Але тому що в пп. 5.1 Закону № 334 передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, то до складу валових витрат підприємство може включити витрати зі страхування тільки такого майна, яке використовується в діяльності підприємства, спрямованій на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, тобто в його господарській діяльності. Виплата страхового відшкодування за договором страхування при настанні страхового випадку на користь платника податків включається до валових доходів податкового періоду їхнього одержання (пп. 5.4.6 Закону № 334), але в розмірі, що не перевищує 5% валових витрат відповідного періоду з добровільного страхування:
Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов’язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.
Єдиний податок. У платника єдиного податку під виручкою відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99 (далі — Указ № 746) мається на увазі сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (і) до каси за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тому що сума страхового відшкодування при настанні страхового випадку, перерахована на поточний рахунок або отримана в касу єдиноподатника, не підпадає під визначення ст. 1 Указу № 727, отже, сума страхового відшкодування, отримана страхувальником, не підлягає оподаткуванню.
ПРИклад 2
ТОВ «Простір» уклало зі страховою компанією «Гарант» договір обов’язкового страхування, відповідно до якого був застрахований гелікоптер КА-26. Розмір страхового платежу склав 60000,00 грн.
У результаті аварії, що відбулася у вересні 2005 року, цей транспортний засіб був пошкоджений. Страхова компанія на підставі страхового акту в січні 2006 року виплатила підприємству страхове відшкодування в сумі 600000,00 грн. Наведемо приклад страхового акту.
Розрахунок середньої зарплати для розрахунку виплат з соцстрахування Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» № 7, 8/2006 р. Виплати, які враховуються при здійсненні розрахунку СЗП Опустимо розгляд переліку виплат, які включаються до розрахунку середньої заробітної плати (далі — СЗП) військовослужбовцям і перейдемо до...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
