Всі живі тварини, що існують на землі мільйони років, не засмітили нашу планету ні на грам, а от людина, що вважає себе вінцем природи, робить це з такою швидкістю, що років через 50 перетворить її на суцільний смітник. Так що актуальність теми переробки і знищення відходів безсумнівна.
Що таке сировинні відходи?
Як свідчить практика роботи підприємств-виробників різноманітної продукції, одним із найпоширеніших видів є сировинні відходи.
Сировинні відходи можна розділити на:
- незворотні — які повністю втратили свої корисні споживчі якості, в результаті чого їх не можна використати на підприємстві або реалізувати іншим виробникам;
- зворотні — залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), які повністю або частково втратили споживчу якість вихідного матеріалу, хімічні та фізичні властивості. І через це використовуються з підвищеним витрачанням, з понаднормовим зменшенням виходу готової продукції або взагалі не використовуються за прямим призначенням. Саме так їх визначає Методика № 47. Однак з невідомих мені причин Держкомпромполітики України обмежив доступ до цього документу для бухгалтерського загалу. Принаймні, так повідомляє користувачеві електронна законодавча база «ЛІГА:ЗАКОН».
Виникає прагматичне запитання, а що ж тоді не належить до сировинних відходів.
Методика № 47 до зворотних відходів не відносить:
- залишки матеріалів, які відповідно до єдиного виробничого технологічного процесу конкретно взятого підприємства передають з одного цеху до іншого як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг). Тут виникає чергове запитання, а як діяти бухгалтерії підприємства у випадку, коли, наприклад, залишки матеріалів підприємством не використовуються в подальшому виробництві. На жаль, законодавчо-нормативного вирішення цього питання сьогодні не існує. А логіка підказує, що в такій ситуації сировина автоматично стає відходами;
- супутню продукцію, отриману одночасно з основним продуктом виробництва у єдиному технологічному процесі. Мається на увазі продукція, що відповідає по якості встановленим стандартам або технічним умовам та призначена для подальшої переробки на підприємстві або передачі іншим підприємствам.
Супутня продукція має суттєве значення при формуванні собівартості основної продукції. Позаяк абзац 2 пункту 11 ПС(Б)О 16 гласить про те, що виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, що реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання на самому підприємстві.
У Методиці № 47 наведено перелік супутньої продукції для деяких галузей промисловості.
Окрім розподілення на зворотні та незворотні, сировинні відходи можуть визнаватися як:
- нормативні — заплановані відходи, без яких не можна обійтися при виготовленні продукції;
- наднормативні — відходи, що перевищують норми, установлені технологією виробництва. Такі відходи спричиняються людським фактором.
Оперативний і бухгалтерський облік сировинних відходів виробництва
Облік незворотних відходів не додає бухгалтерам великого клопоту. Саме тому що такі «матеріальні цінності» не є активами їх власника, оскільки не виконується вимога п. 5 П(С)БО 9:
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Зрозуміло, що визначення вартості незворотних відходів є досить проблематичним і непотрібним завданням для їх власника. Оскільки чекати одержання якихось економічних вигод від того, що не може підприємством використовуватися у своєму виробництві, по крайній мірі, безглуздо.
В свою чергу, такі відходи підприємство не може реалізувати іншим виробникам через відсутність на цей час технології їхньої переробки. Тож і виходить, що від них підприємству необхідно позбутися — утилізувати, знищити або «захоронити», як того вимагає чинне законодавство України чи/або законодавство іншої країни, якщо у підприємства виникає така проблема за межами кордонів України.
Виходячи із сказаного вище, у підприємства (власника відходів) немає економічних і юридичних підстав «брати» їх на свій баланс. Але, враховуючи те, що незворотні відходи впливають на собівартість виробленої готової продукції підприємства, оскільки потребують додаткових матеріальних витрат при поводженні з ними, то їх кількісний оперативний облік на підприємстві просто необхідний.
Причому на багатопрофільних підприємствах і підприємствах, які виробляють більше одного найменування виробів, виникає нагальна потреба у їх роздільному кількісному обліку, як за місцями їхнього утворення (цех, дільниця, основне підприємство, філія, відокремлений виробничий госпрозрахунковий підрозділ), так і за конкретними видами (однотипними найменуваннями) виготовленої готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
При обліковуванні зворотних відходів додаються значні бухгалтерські клопоти. Оскільки на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, зменшуються прямі матеріальні витрати (див. абз. 1 п. 12 П(С)БО 16). Причому ці відходи оцінюються або за справедливою вартістю, або за ціною їх можливого використання (див. абз. 2 п. 11 П(С)БО 16).
Тож, якщо власник відходів збирається використати їх для власних потреб або в основному виробництві, не зважаючи на підвищене їх витрачання та знижений вихід готової продукції; або в допоміжному виробництві; або підприємство доробляє їх з метою подальшої реалізації (цебто направляє на виготовлення іншої, не основної продукції), то у цих випадках, зворотні відходи обліковуються ним за ціною можливого використання. А у пункті 197 Методики № 47 сказано, що «ціна можливого використання» — це знижена ціна вихідного матеріалу зворотних відходів.
Якщо власник зворотних відходів має намір їх реалізувати без додаткової обробки, у такому разі він зобов’язаний оцінити їх за справедливою вартістю.
Згідно ж із пунктом 4 П(С)БО 19 справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або його продаж. У рівній мірі це визначення відноситься і до зворотних відходів, оскільки є всі підстави вважати такі відходи активом підприємства. Причому цей самий бухгалтерський стандарт уточнює те, що визначена справедлива вартість матеріалів — це не щось інше, як відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання). Фактично це ціна, за якою такі матеріали можна придбати на ринку, без врахування ПДВ. А отже, з повною впевненістю можна казати, що така справедлива вартість буде і «звичайною ціною» цих відходів для цілей їх податкового обліку.
На рахунках балансу вартість усіх зворотних відходів, що передаються з власного виробництва на склад (у місця зберігання), відображається записом Дт рахунку 20 «Виробничі запаси» і Кт рахунку 23
«Виробництво». Аналітичний облік зворотних відходів ведеться залежно від їхнього виду та подальшого призначення цих відходів (реалізація на сторону чи використання у своєму виробництві). Зокрема, Інструкція № 291 рекомендує обліковувати відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо) на субрахунку 209 «Інші матеріали».
А відходи, які передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів, — на субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку». І водночас аналітичний облік матеріалів, переданих в переробку, пропонується вести в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємство-переробника і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами.
Не забуваємо також про те, що вартість зворотних відходів, яка зменшує собівартість готової продукції, може складатися з двох частин:
- із вартості зворотних відходів, отриманих у межах технологічних норм їхнього виходу;
- із вартості наднормативних зворотних відходів (якщо фактична кількість відходів перевищує нормативну).
Пункт 197 Методики № 47 радить списувати наднормативні суми зворотних відходів окремим бухгалтерським записом, з кредиту рахунку 23 в дебет субрахунку 209. Цебто для наднормативних відходів варто відкрити окремий рахунок третього порядку на субрахунку 209. І це дійсно має неабияке практичне значення. Зокрема, для здійснення контролю за вартістю наднормативних відходів.
Подальший рух відходів (використання на підприємстві або продаж) враховують у звичайному порядку. Якщо зворотні відходи передають зі складу в цехи самого власника відходів або стороннім підприємствам для переробки на сировину чи матеріали, то вартість робіт із переробки чи вартість робіт (послуг) сторонніх підприємств збільшує первинну вартість отриманих із переробки запасів. Тобто первісна вартість сировини, отриманої з переробки, буде складатися з вартості зворотних відходів і видатків на їхню переробку.
Нормативна база
1. Закон про відходи - Закон України «Про відходи» від 18.03.1998 р. №187/98-ВР.
2. КВ – «Класифікатор відходів ДК 005-96», затверджений наказом Держстандарту України від 29.02.1996 р. № 89.
3. Методика № 47 - «Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг)» від 02.02.2001 р. № 47.
4. П(С)БО 9 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом МФУ від 20.10.1999 р. № 246.
5. П(С)БО 19 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом МФУ від 07.07.1999 р. № 163.
6. П(С)БО 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом МФУ від 31.12.1999 р. № 318.
7. Інструкція № 291 – «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджена наказом МФ України від 30.11.1999 р. № 291.
Облік землі Бухгалтерський облік Продовження. Початок див. у «ШБ» № 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11/2006 р. Те, що державні установи в плані пільг з податку на землю прирівняні до громадських організацій інвалідів, є характерною рисою сутності нашої влади. Ставки податку на земельні ділянки....
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
