Порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок регулюється Законом України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі — Закон № 2346) і Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (далі — Інструкція № 22).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 22 помилкове зарахування коштів — це зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
При цьому неналежним одержувачем вважається особа, що не має законних підстав на одержання від платника коштів, що надійшли на його рахунок, і аналогічно: неналежний платник — це особа, з рахунку якої помилково списані ці кошти.
Прикладом може служити одержання коштів на розрахунковий рахунок у результаті помилки платника, коли він платить суму більшу, ніж було передбачено, або помиляється в номері рахунку одержувача. У тому й іншому випадку договірними відносинами між одержувачем і платником такі платежі не передбачені.
Кошти можуть бути зараховані на розрахунковий рахунок підприємства або з вини банку, або з вини платника.
З вини банку можуть бути зараховані кошти в результаті помилки операціоніста при наборі суми платежу, номера розрахункового рахунку або інших реквізитів одержувача або платника.
З вини платника кошти на розрахунковий рахунок одержувача можуть надійти в результаті помилки при зазначенні:
- суми платежу, в результаті чого одержувач одержує кошти в більшій сумі, надлишок якої і є помилково перерахованою сумою. У цьому випадку тільки ця частина суми платежу розглядається як така, що непередбачена договірними відносинами;
- підстави платежу, коли вказується неналежний договір, рахунок або накладна. У цьому випадку вся сума платежу є помилково перерахованою;
- банківських реквізитів одержувача, у результаті чого кошти зараховуються іншому одержувачу.
При виявленні помилково перерахованих з вини банку грошей, такий банк зобов’язаний негайно повернути їх на рахунок того платника, з якого вони були списані (відповідно до ст. 32 Закону № 2346). У випадку порушення строків перерахування коштів банк зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків такої суми, якщо інший розмір пені не передбачений договором банківського рахунку.
Банк-порушник зобов’язаний негайно надіслати повідомлення банку неналежного одержувача про необхідність повернення коштів, помилково зарахованих на його рахунок. Повідомлення (його форма наведена в додатку 22 до Інструкції № 22) передається підприємству - одержувачу коштів під розпис або надсилається рекомендованим листом не пізніше наступного робочого дня після одержання коштів. Відповідно до ст. 35 Закону № 2346 протягом трьох робочих днів з моменту надходження повідомлення про помилковий переказ коштів підприємство - неналежний одержувач зобов’язаний перевести цю суму банку-порушнику. У випадку повернення коштів після встановленого строку підприємству необхідно не тільки повернути помилково зараховану на його розрахунковий рахунок суму, але й сплатити пеню в розмірі 0,1% суми за кожний день прострочення, але не більше 10% такої суми. Дні прострочення обчислюються, починаючи з дати завершення помилкового переказу коштів і закінчуючи днем повернення коштів включно. Ця санкція застосовується за умови, що підприємством було вчасно отримано повідомлення про помилковий переказ1.
Всі суперечки щодо неналежного платежу між банком, з чиєї вини був здійснений такий платіж, і одержувачем цього платежу розглядаються в судовому порядку.
Іноді кошти помилково перераховуються на рахунок підприємства з вини платника (наприклад, підприємству покупець перерахував «зайві» гроші або покупець оплатив двічі той самий рахунок, або контрагент переплутав реквізити підприємств - своїх контрагентів тощо). Такі кошти також повинні бути повернуті їхньому власникові повністю або частково, залежно від ситуації. Особливу увагу необхідно звернути на те, що у випадку помилки в сумі або підставі платежу бухгалтеру бажано звіритися з контрагентом для того, щоб однозначно впевнитися в тому, що помилковий платіж дійсно мав місце і цей платіж не є наслідком, наприклад, зміни умов договору.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов’язаний сплачувати відсотки в розмірі, установленому законом або іншим актом цивільного законодавства. У цьому випадку ми повинні керуватися нормами ст. 35 Закону № 2346, якою встановлена пеня в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми, що підлягає поверненню.
Однак строк повернення коштів, помилково зарахованих з вини їхнього власника на чужий розрахунковий рахунок, ні Законом № 2346, ні Інструкцією № 22 не встановлений.
При цьому ст. 6 Указу Президента України від 16.03.95 р. № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» передбачено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п’ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.
На практиці це стосується тільки підприємств - юридичних осіб. Якщо ж приватний підприємець прострочить повернення таких грошей власникові, його можуть тільки «налякати» таким штрафом. Зазначений штраф стягується тільки з посадових осіб підприємств, яким підприємець не є. Повернення грошей приватним підприємцем у цьому випадку здійснюється в загальному претензійно-позовому порядку.
Податкові наслідки помилкового перерахування грошей
Дуже часто виникає питання, чи необхідно вимагати податкову накладну на суму таких помилкових платежів, а також чи виникають при цьому валові витрати і доходи.
Відповідно до Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ПДВ обкладаються операції з поставки товарів (робіт, послуг), які здійснюються за договорами купівлі- продажу, міни, поставки й інших цивільно-правових договорів. У цьому випадку ця умова не виконується, тому що гроші підприємство одержало «чужі», «без домовленості» й «помилково». Отже, це не операція з поставки товарів, робіт або послуг, і взагалі це не є договірними відносинами.
Отже, підприємство не нараховує податкові зобов’язання з ПДВ на отримані суми.
Що стосується віднесення помилково отриманих і перерахованих сум до складу валових доходів і витрат, то необхідно зазначити таке. Тому що отримані суми не можна класифікувати як будь-який дохід, а перераховані — як будь-які витрати виробництва й обігу, вони не включаються до складу валових доходів і витрат.
Однак для підтвердження статусу помилково отриманих коштів підприємству необхідно підтвердити факт помилкового зарахування коштів відповідними документами. Підтвердженням банківської помилки буде служити сповіщення банку про те, що це переказ коштів класифікується як «помилковий». Якщо ж гроші помилково перерахував контрагент, то доцільно від нього одержати листа із зазначенням того, що гроші перераховані помилково і договірних відносин за цими сумами між зазначеними суб’єктами господарювання немає. В листі бажано вказати реквізити помилкового платежу (дата, сума, підстава, банківські реквізити). У протилежному випадку довести, що зарахована на поточний рахунок підприємства сума не є його доходом, буде вкрай складно.
Які податкові наслідки помилкового перерахування коштів приватному підприємцю? Оскільки такі суми підприємцю не належать, то валовим доходом (виручкою) вони не є. Тому такі суми не слід відображати в Книзі обліку доходів і витрат ф. № 102.
1 Питання застосування фінансових санкцій за порушення строків повернення помилково перерахованих коштів і відображення їх у податковому обліку вимагає більш докладного розгляду і буде висвітлене у наступних публікаціях.
2 Мнение о том, что ошибочно поступившие средства не включаются в выручку, высказано также в письме Госпредпринимательства от 28.10.2004 г. № 7489.
Індексація заробітної плати Практика Закінчення. Початок див. у «ШБ» № 11/2006 р. ПРИклад 1 Працівника «А» прийнято на роботу в штат у травні 2005 р. з посадовим окладом 600,00 грн. Дотепер його зарплата не підвищувалася. Розрахуємо розмір індексації. Спочатку визначимося з...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
