Спроби служити одночасно двом панам ні до чого хорошого, як правило, не приводили. А от служіння декільком панам, але по черзі, приносили і приносять багатьом успіх, і не тільки фінансовий. Головне, щоб добродії між собою домовилися.
Інші особливості відряджень
До п’ятої особливості необхідно віднести відшкодування витрат на відрядження і збереження заробітної плати відрядженим працівникам, які одночасно працюють на декількох підприємствах (далі — працівники-сумісники).
Насамперед необхідно зазначити — підприємство, що є основним місцем роботи працівника-сумісника, що відряджається, (далі — основне підприємство), може відправити такого працівника у відрядження без узгодження з підприємством, що не є для працівника-сумісника основним місцем роботи (далі — неосновне підприємство), ні самого факту відправлення відрядженого працівника у відрядження, ні строків відрядження, ні його тривалості, ні яких-небудь інших умов здійснення відрядження. Неосновне підприємство має право відрядити працівника-сумісника тільки за згодою на те основного підприємства з обов’язковим узгодженням з основним підприємством строків відрядження та його тривалості. За наявності згоди основного підприємства на відправлення у відрядження неосновним підприємством працівника-сумісника інші умови відрядження з основним підприємством не узгоджуються.
А тепер розглянемо два можливих варіанти відряджень працівників-сумісників.
Варіант 1. Працівник-сумісник відряджається одним з підприємств, на яких він працює.
Якщо працівник-сумісник відряджається основним підприємством, то інформація про відправлення працівника-сумісника у відрядження завчасно доводиться до відомості керівника неосновного підприємства1. Надалі будь-які зміни строків або тривалості відрядження працівника-сумісника повинні в обов’язковому порядку доводитися до відомості керівництва неосновного підприємства відрядженого працівника-сумісника.
На підставі такої інформації та заяви працівника-сумісника керівник неосновного підприємства надає йому (працівнику-суміснику) відпустку без утримання на час відрядження по основному підприємству2. Така відпустка працівнику-суміснику надається неосновним підприємством в обов’язковому порядку відповідно до вимог п. 14 статті 25 «Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникам в обов’язковому порядку» Закону про відпустки3.
Якщо працівника-сумісника припускає відрядити неосновне підприємство, то, перш ніж видавати наказ про відрядження, воно повинне дістати згоду на відправлення працівника-сумісника у відрядження від основного підприємства і погодити з ним строки відрядження та її тривалість. Без згоди основного підприємства відрядити працівника-сумісника неосновне підприємство не має права. Якщо ж така згода отримана4 та погоджені строки і тривалість відрядження5, то після видання неосновним підприємством наказу про відрядження працівника-сумісника інформація про наявність такого наказу доводиться до відома керівництва основного підприємства. Після цього працівник-сумісник пише заяву про надання йому відпустки без утримання за основним місцем роботи на строк відрядження.
1 Як правило, це здійснюється шляхом передачі копії наказу про відрядження через відрядженого працівника-сумісника керівникові неосновного підприємства. Але правильнішим буде надіслати офіційний лист (поштою (якщо дозволяє час), кур’єром, електронною поштою, факсом або будь-якими іншими засобами зв’язку), підписаний керівником основного підприємства на адресу неосновного підприємства працівника-сумісника, якого відряджають.
2 Нагадаємо, що відповідно до вимог Інструкції № 59 відрядженому працівнику зберігається середній заробіток за весь час відрядження на підприємстві, що його відрядило.
3 Ця вимога законодавства поширюється на всі неосновні підприємства, на яких працює відряджений працівник-сумісник.
4 Бажано, щоб така згода була оформлена на папері. Наприклад, у вигляді листів, факсограм і т.д.
5 За узгодження тривалості відрядження та дати її закінчення бажано передбачити можливу затримку відрядженого працівника у відрядженні та погодити, на який максимальний період може бути така затримка.
Продовження за необхідності строку закінчення відрядження працівника-сумісника і, відповідно, строку закінчення неоплачуваної відпустки здійснюється в тому самому порядку, що ми вказали вище. Продовження строку відрядження працівника-сумісника по основному підприємству, як правило, ніяких складностей не викликає. А от продовження строку відрядження по неосновному підприємству може бути проблематичним, наприклад, у випадку відмови основного підприємства на продовження відрядження понад раніше погодженої тривалості. Чи може неосновне підприємство проігнорувати відмову основного підприємства і все-таки видати наказ про продовження відрядження? Ні. Такий наказ буде незаконним, і у випадку його видання відряджений працівник-сумісник має право йому не підкоритися. При цьому він (працівник-сумісник) ніякої відповідальності перед неосновним підприємством за непокору його «незаконному» наказу про продовження відрядження не несе, навіть якщо в результаті цього відрядне завдання буде не виконано. Відрядне завдання в цьому випадку вважається умовно виконаним. Отже, неосновне підприємство зобов’язане прийняти від відрядженого працівника-сумісника авансовий звіт і відшкодувати йому, відповідно до вимог законодавства, всі здійснені ним відрядні витрати.
Якщо ж відряджений працівник-сумісник підкориться такому «незаконному» наказу і продовжить відрядження, то всі дні, які він буде відсутній на роботі по основному підприємству після закінчення його неоплачуваної відпустки і до повернення його з відрядження, основне підприємство має право вважати за прогул з усіма наслідками, що випливають з цього. Цікаво, що неосновне підприємство в такій ситуації ніякої відповідальності за видання «незаконного» наказу про продовження відрядження працівника сумісника не несе.
Варіант 2. Працівник-сумісник відряджається й основним і неосновним підприємством одночасно.
Фактично такий збіг буває досить рідко, але оскільки певна ймовірність його все-таки є, то ми розглянемо і такий варіант. Як правило, ініціатива з відправлення працівника-сумісника у відрядження завжди належить тільки одному з підприємств. Рівною мірою це може бути й основне підприємство й неосновне. Принципового значення для розглянутої ситуації це не має. Припустимо, що ініціативу виявило основне підприємство. Після того як неосновне підприємство одержує інформацію про відправлення працівника-сумісника основним підприємством у відрядження, воно визначає, чи є в нього (неосновного підприємства) необхідність в аналогічному відрядженні.
Наприклад, може бути збіг:
а) по цілях відрядження;
б) по пунктах призначення відрядження.
Якщо необхідність в аналогічному відрядженні є, то починається узгодження відрядних завдань основного та неосновного підприємства. Якщо збігаються цілі відрядження, то відрядне завдання може бути одне (оформлене тільки одним з підприємств1), але звіт про результати відрядження надається кожному підприємству. Оскільки в такій ситуації дуже складно визначити, яке з підприємств більше зацікавлено в результатах відрядження або мають з них (результатів відрядження) більше зиску, то витрати на таке відрядження основне та неосновне підприємство, як правило, ділять нарівно.
Якщо збігаються тільки пункти призначення відрядження (один або декілька), то кожне з підприємств оформляє своє відрядне завдання. При цьому вони узгоджують, в які дні відрядження відряджений працівник-сумісник виконує відрядне завдання основного підприємства, а в які — неосновного. У цьому випадку витрати на відрядження розподілити між основним і неосновним підприємством набагато простіше. Який при цьому використовується механізм? Їх багато. Конкретний механізм визначається в угоді сторін. Наведемо один з найбільш простих, і, на мій погляд, справедливих механізмів. Оскільки відомо, в який день відрядження відряджений працівник виконував завдання основного підприємства, а в який — неосновного, то, насамперед, окремо підсумуються добові та витрати на проживання за дні відрядження, коли відряджений працівник виконував відрядне завдання для основного підприємства, і окремо за дні, коли він виконував відрядне завдання неосновного підприємства. Далі визначаємо питому вагу отриманих сум до загальної суми добових і проживання та за визначеною в такий спосіб питомою вагою розподіляємо всі інші відрядні витрати2.
1 Як правило, в такій ситуації відрядне завдання оформляє підприємство, що проявило ініціативу у відправленні працівника-сумісника у відрядження.
2 Фактично можна визначити питому вагу тільки по одному підприємству, наприклад, основному. А всі витрати, що залишилися, після розподілу по отриманій по основному підприємству питомій вазі будуть відноситься до витрат неосновного підприємства (див. приклад 1 на с. 22-23).
ПРИклад 1
Назаренко Р.Д. був відряджений до м. Харкова одночасно основним підприємством і неосновним підприємством. Строк відрядження — з 10 липня по 14 липня 2006 р. За згодою, укладеною між основним і неосновним підприємством, Назаренко Р.Д. протягом трьох днів (з 10 по 12 травня включно) виконує відрядне завдання основного підприємства, а протягом двох днів (з 13 по 14 травня включно) — неосновного підприємства.
Відповідно до авансового звіту Назаренко Р.Д. протягом відрядження здійснив такі витрати:
10 липня:
1) проїзд Київ-Харків — 40,00 грн.;
2) добові — 25,00 грн.;
11 липня:
1) добові — 25,00 грн.
2) за проживання в готелі — 50,00 грн.;
12 липня:
1) добові — 25,00 грн.
2) за проживання в готелі — 55,00 грн.
3) за міжміські телефонні розмови — 30,00 грн.;
13 липня:
1) добові — 25,00 грн.;
2) за проживання в готелі — 55,00 грн.;
3) за прання та прасування білизни — 20,00 грн.;
14 липня:
1) добові — 25,00 грн.;
2) проїзд Харків-Київ — 40,00 грн.
Визначаємо суму добових і проживання в готелі за період:
Визначаємо питому вагу витрат на добові та витрати на проживання в готелі по основному підприємству в загальній сумі таких витрат: 180,00 грн. / 285,00 грн. = 0,63158
Визначаємо загальну суму інших витрат (крім добових і витрат на проживання в готелі) за період відрядження Назаренко Р.Д.: 40,00 грн. + 30,00 грн. + 20,00 грн. + 40,00 грн. = 130,00 грн.
Визначаємо суму інших відрядних витрат (крім добових і витрат на проживання в готелі), які відносяться на витрати основного підприємства з використання визначеної вище питомої ваги витрат основного підприємства.130,00 грн. х 0,63158 = 82,11 грн.
Отже, на витрати неосновного підприємства припадає така сума інших відрядних витрат Назаренко Р.Д.:
130,00 грн. – 82,11 грн. = 47,89 грн.
Визначаємо загальну суму відрядних витрат Назаренко Р.Д., що припадають на витрати:
Як розподіляються витрати на відрядження між основним і неосновним підприємством, що одночасно відрядили працівника-сумісника, ми з’ясували, але не сказали найголовнішого, як такі витрати (їхня загальна сума) визначаються і ким.
З огляду на вимогу Інструкції № 59 про обов’язкове додавання до авансового звіту оригіналів платіжних документів, що підтверджують здійснені відрядні витрати, можна зробити висновок — авансовий звіт надається тільки одному з підприємств, що відрядило працівника-сумісника, (далі — оригінал авансового звіту).
Якому? За логікою речей таким підприємством має бути те, що ініціювало відрядження працівника-сумісника. Фактично, як показує практика, таким підприємством не обов’язково є ініціатор відрядження. Якому підприємству надається авансовий звіт, визначається за згодою сторін. Таким підприємством може бути й основне й неосновне, поза залежністі від того, хто ініціював відрядження. При цьому в обов’язковому порядку іншому підприємству (одному або декільком) надається копія авансового звіту з додаванням копій зазначених у ньому платіжних та інших документів (далі — копія авансового звіту).
Надається така копія авансового звіту адміністрацією підприємства, що одержало оригінал авансового звіту. До копії авансового звіту додається розрахунок витрат на відрядження окремо кожного з підприємств, що відрядило працівника, який складається відповідно до досягнутої раніше угоди. Такий розрахунок оформляється та підписується підприємством, що отримало оригінал авансового звіту. Його, після здійснення перевірки отриманої копії авансового звіту, завіряє і підприємство, що не одержало оригіналу авансового звіту1. Після цього кожна зі сторін одержує право на відображення зазначених витрат у себе в обліку.
1 Якщо виникають розбіжності, які сторони не в змозі врегулювати самостійно, то вони звертаються до суду.
Нормативна база
1. Інструкція № 59 – Наказ Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон» від 13.03.1998 р. № 59.
2. Закон про оподаткування прибутку – Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
3. Наказ 440 – Наказ ДПАУ «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, і Порядку складання зазначеного звіту» від 19.09.2003 р. № 440.
4. Наказ № 260 – Наказ ДПАУ «Про затвердження форми посвідчення про відрядження» від 28.07.1997 р. № 260.
5. ПКМУ № 663 – Постанова КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордоном» від 23.05.1999 р. № 663.
6. Закон про відпустки – Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Всюдисущий ПДФО Податковий облік Продовження. Початок див. у «ШБ» № 12/2006 р. Навіть смерть не звільнить вас від податку. Платник податку Оскільки мова йде про податок з доходів фізичних осіб (далі — ПДФО), то цілком зрозуміло, що платником податку є фізична особа. Відповідно д...
Інтернет-магазин № 22 (2.6.2008) :: Податковий облік У минулому номері ми розглянули загальні вимоги до дистанційної торгівлі та один з її видів, а саме торгівлю за каталогами. У цій публікації розглянемо «удосконалений» метод торгівлі на відстані — торгівлю через Інтернет-магазин....
