Нам залишилося розглянути визначення бази для розрахунку страхових виплат усього лише по одній категорії застрахованих осіб. Це фізичні особи-підприємці, що сплачують єдиний податок (далі — СПДЄП). Такою базою є середньоденний дохід, що відповідно до п. 19 ПКМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — ПКМУ № 1266) визначається так:
Для застрахованих осіб, які сплачують єдиний податок з фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, середньоденний дохід, з якого призначаються страхові виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, обчислюється за формулою
Д = П х В / С / К,
де Д - середньоденний дохід;
П - розмір податку за розрахунковий період, що сплачує особа (без урахування збільшення ставки єдиного податку за кожного найманого працівника або члена сім’ї);
В - відсоток суми встановленого розміру податку, що перераховується до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності або Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
С - розмір страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце-
здатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, визначений Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”;
К - кількість календарних днів за розрахунковий період.
Розглянемо на прикладі порядок застосування зазначеної формули для визначення середньоденного доходу СПДЄП.
ПРИклад 1
Романюк Н.Р. є суб’єктом підприємницької діяльності, що оплачує єдиний податок, сума якого становить 200,00 грн. на місяць (без урахування збільшення суми єдиного податку на кожного найманого робітника або члена родини Романюка Н.Р.). Романюк Н.Р. займається підприємницькою діяльністю й оплачує єдиний податок1 з 1 квітня 2006 р. До цього часу протягом півроку Романюк Н.Р. ніде не працював. Отже, сума податку, оплаченого Романюком Н.Р. за розрахунковий період, дорівнює 600,00 грн. (200,00 грн. х 3 місяці).
З 9 по 11 липня 2006 р. включно він хворів (тимчасова непрацездатність).
Відсоток суми встановленого розміру податку, що перераховується до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності — 11,0%.
Розмір страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — 2,9%.
Відповідно до вимоги ПКМУ № 1266 розрахунковим періодом є шість повних календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку, за винятком тих місяців, які працівник не працював. Отже, розрахунковим періодом для визначення середньоденного доходу Романюка Н.Р. буде період з квітня по червень 2006 р. включно.
Кількість календарних днів у такому розрахунковому періоді — 91 день.
У результаті одержуємо середньоденний доход Романюка Н.Р.:
Д = П х В : З : К = 600,00 грн. х 11,0% / 2,9% / 91 день = 25,01 грн.2
Далі переходимо до визначення суми страхових виплат. Відповідно до п. 20 ПКМУ № 1266:
Сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті.
У додатку до ПКМУ № 1266 наведено приклад визначення суми страхової виплати (див. нижче):
Застрахована особа була відсутня на роботі через тимчасову непрацездатність з 9 по 28 грудня 2005 року.
Разом 14 робочих днів при п’ятиденному робочому тижні (9 грудня, з 12 по 16 грудня, з 19 по 23 грудня та з 26 по 28 грудня), за які необхідно здійснити страхову виплату, причому за п’ять днів — за рахунок коштів підприємства, а за дев’ять — днів за рахунок коштів Фонду. Однак у прикладі чомусь оплата днів тимчасової непрацездатності здійснена за 15 днів (у тому числі за п’ять днів — за рахунок підприємства). Скоріше за все, це елементарна помилка, і для цілей наочності наведеного в ПКМУ № 1266 прикладу ми її проігноруємо. Будемо вважати, що днів тимчасової непрацездатності, які необхідно оплатити, дійсно 15.
Розрахунковим для обчислення середньої заробітної плати є пе-ріод з червня по листопад 2005 року. Страховий стаж - 10 років.
З огляду на страховий стаж страхові виплати повинні здійснюється в розмірі 100%.
Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснювався діленням підсумкової суми заробітної плати за розрахунковий період, з якої здійснювалися відрахування, на відпрацьовані дні за цей самий період 23600,00 грн. / 128 дн. = 186,72 грн.
Виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності: оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця становить 933,6 гривні (186,72 гривні х 5 днів);
страхова виплата за рахунок Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності або Фонду соціаль- ного страхування від нещасних випадків та професійних захворювань становить 1867,2 гривні (186,72 гривні х 10 днів).
Розглянемо варіант визначення суми страхової виплати по працівнику, що працював за сумісництвом. У ПКМУ № 1266 визначено, що
Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітності та пологах та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.
У цьому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
А тепер приклад, наведений у додатку до ПКМУ № 1266.
Застрахована особа працювала за основним місцем роботи та за сумісництвом і в грудні 2005 р. захворіла. Розрахунковим є період з червня по листопад 2005 року. Застрахована особа надала за місцем роботи за сумісництвом копію листка непрацездатності та дані про заробітну плату за основним місцем роботи, з якої сплачено страхові внески і яку взято при обчисленні середньої заробітної плати для призначення виплат.
1 Отже, і страхові внески.
2 Помноживши суму єдиного податку, сплаченого до бюджету за розрахунковий період, на відсотки, що відраховують з єдиного податку до Фонду соціального страхування на випадок тимчасової непрацездатності, та розділивши отриманий результат на ставку відрахувань до зазначеного Фонду з заробітної плати (доходу), ми одержуємо в результаті розрахункову суму доходу СПДЄП за розрахунковий період, з якої здійснювалися відрахування до Фонду. А розділивши його на кількість календарних днів у розрахунковому періоді, ми одержуємо середньоденний дохід СПДЄП.
3 Тут і далі 4100 гривень - максимальна величина (гранична сума) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що встановлена на 2005 рік.
Виплати за місцем роботи за сумісництвом у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності провадяться виходячи з розрахункового періоду за основним місцем роботи. Заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом разом із заробітною платою за основним місцем роботи в розрахунковому періоді не перевищує максимальну величину заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до фондів соціального страхування. Середня заробітна плата за один відпрацьований день за сумісництвом становить 28,13 гривні (3600 гривень /128 днів).
Цей розрахунок вірний тільки в тому випадку, якщо працівник працює за сумісництвом тільки на одному підприємстві і якщо графік роботи за сумісництвом збігається з графіком роботи за основним місцем роботи.
Практика оподаткування – єдиний податок Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» № 21, 22, 23/2005 р., № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12/2006 р. Єдиний податок для приватних підприємців Нарахування на доход приватного підприємця Якщо підприємець працює на єдиному податку, то все, що в н...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
