Хворий або здоровий, не має значення. Хоч умри, але виконай завдання і через 60 днів повернися на батьківщину. А інакше...
Інші особливості відряджень
До шостої особливості відноситься відшкодування відрядженому працівникові витрат на оплату ПДВ, що входить до вартості оплати проїзних документів, постелі в поїздах і проживання в готелях, мотелях і т.д. (далі - готелях). Саме відшкодування відрядженому працівникові таких витрат є цілком природним. Особливість у тому, що сума ПДВ відшкодовується понад установлені норми компенсації витрат відрядженого працівника, здійснених ним під час відрядження. Причому, не тільки норм, визначених ПКМУ № 663, але і норм або обмежень, які встановлюються самим підприємством. Наприклад, якщо відрядженому працівникові встановили обмеження на витрати, пов’язані з оплатою міжміських переговорів у сумі 100,00 грн., то він має право одержати відшкодування витрат на такі витрати в сумі 120,00 грн., включаючи ПДВ.
Цікава деталь, що стосується ПДВ при відрядженнях за кордон. Відповідно до вимог п. 1.21 розділу II «Порядок відряджень за кордон» Інструкції № 59
Для повернення в Україну сум податку на додану вартість з одержаних під час службових відряджень за кордон і оплачених працівниками підприємства послуг, власник (або уповноважена ним особа) має право використовувати оригінали розрахункових, платіжних та інших документів, які подаються разом з авансовим звітом. На період тимчасової відсутності згаданих документів до авансового звіту повинні бути прикладені їх нотаріально завірені копії.
Сьомою особливістю є виплата добових і, в певних ситуаціях, відшкодування витрат на оплату проживання в готелі під час тимчасової непрацездатності відрядженого працівника. Відповідно до Інструкції № 59 при відрядженнях по Україні:
У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання жилого приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і сплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього служ-
бового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.
У ситуації з тимчасовою непрацездатністю під час відрядження необхідно звернути увагу на такі важливі моменти:
тимчасову непрацездатність необхідно підтвердити документально1;
тимчасову непрацездатність необхідно визначити такою, по якій слід виплатити допомогу з тимчасової непрацездатності2;
дні тимчасової непрацездатності не вважаються днями відрядження, як не вважаються і робочими днями, але на відміну від середньої заробітної плати (далі - СЗП), що не зберігається за дні хвороби під час відрядження, добові все-таки виплачуються, щоправда, протягом не більше двох місяців3;
добові виплачуються тільки за ті дні тимчасової непрацездатності працівника, які він перебував у відрядженні (але не більше, ніж за два місяці) і за які необхідно йому виплатити допомогу з тимчасової непрацездатності. Відповідно, на ці самі дні продляється, а точніше переноситься, відрядження;
за дні тимчасової непрацездатності виплачується допомога, розміри якої визначаються за загальними правилами виплат допомоги з тимчасової непрацездатності, у тому числі й у випадку, коли працівник був відряджений одночасно кількома підприємствами;
тимчасова непрацездатність може тривати більше двох місяців, але відрядження можна продовжити не більше ніж на два місяці.
до того часу, коли працівник припинить хворіти або його переведуть на інвалідність, він одержує допомогу з тимчасової непрацездатності;
відсутність можливості за станом здоров’я приступити до виконання відрядного завдання або повернутися до місця постійного проживання підтверджується наявністю лікарняного листа.
1 Має бути оформлений і доданий до звіту лікарняний лист.
2 Наприклад, відповідно до статті № 27 «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога з тимчасо вої непрацездатності може бути не виплачена, якщо тимчасова непрацездатність настала в результаті дій, за які особа, їх що вчинила, несе кримінальну відпові дальність.
3 У цьому випадку маються на увазі два місяці тимчасової непрацездатності, без урахування днів відрядження, які минули до моменту захворювання відряджено го працівника.
Дуже важливе питання пов’язане з продовженням відрядження та виконанням відрядного завдання після відновлення працездатності відрядженого працівника (закінчення його тимчасової непрацездатності). Вся справа в тому, що деякі відрядні завдання є актуальними тільки якийсь час. Після певного періоду часу результати виконаного відрядного завдання можуть втратити своє значення, бути нікому не потрібними. Може так трапитися, що виконання відрядного завдання в більш пізній термін, ніж передбачалося спочатку (до тимчасової непрацездатності відрядженого працівника), може заподіяти шкоду (матеріальну, фінансову тощо) підприємству, що відрядило працівника. З огляду на це, відряджений працівник зобов’язаний:
повідомити1, по можливості, у найкоротші строки підприємство, його що відрядило2, про свою тимчасову непрацездатність і відсутність з цієї причини можливості виконати відрядне завдання у визначений строк;
негайно (в день відновлення працездатності) повідомити підприємству, його що відрядило, про те, що з’явилася в нього можливість продовжити виконання відрядного завдання або повернутися до місця свого постійного проживання без продовження виконання відрядного завдання3;
після закінчення тимчасової непрацездатності не вживати ніяких дій, спрямованих на виконання відрядного завдання або на повернення до місця постійного проживання без одержання на те дозволу підприємства, його що відрядило.
Необхідно зазначити, що вже в момент настання тимчасової непрацездатності відрядженого працівника та доведення такої інформації до підприємства або протягом часу непрацездатності може вирішитися питання щодо необхідності продовження виконання відрядного завдання після відновлення працездатності відрядженого працівника або повернення його до постійного місця проживання.
При першому варіанті працівник залишається в місці відрядження та чекає закінчення хвороби (але не більше двох місяців), після чого продовжує виконувати відрядне завдання. При другому варіанті можливий розвиток подій за кількома «сюжетами».
Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника може виникнути з різних причин, і стан відрядженого працівника теж може бути різним. Якщо ухвалено рішення про повернення відрядженого працівника до місця постійного проживання після відновлення його працездатності («закритті» лікарняного листа) без продовження виконання ним відрядного завдання4, то, з огляду на це, а також на свій стан, відряджений працівник може самостійно вирішити повернутися до місця свого постійного проживання, не чекаючи, коли закінчиться його тимчасова непрацездатність. Він має на те право5.
Такі дії відрядженого не розглядаються як порушення наказу про відрядження та невиконання відрядного завдання. При цьому останнім днем відрядження вважається день повернення відрядженого до місця постійного проживання. Природно, що у зв’язку з цим, починаючи з дня, наступного за днем повернення відрядженого, йому припиняється виплата добових і відшкодування інших відрядних витрат. При цьому тимчасова непрацездатність такого працівника може тривати, але вона вже не вважається тимчасовою непрацездатністю під час відрядження, а визначається як тимчасова непрацездатність під час виконання працівником його трудових обов’язків.
Звертаємо вашу увагу на те, що підприємство, одержавши звістку про настання непрацездатності відрядженого працівника, не має право вимагати від нього повернення з відрядження протягом усього часу його непрацездатності, підтвердженого лікарняним листом. І навіть після закінчення двох місяців хвороби відряджений працівник має право перебувати в місці призначення відрядження6, якщо він продовжує хворіти та не має можливості через стан здоров’я повернутися до місця свого постійного проживання. Єдине, на що має право підприємство в такій ситуації, так це припинити виплату добових і вважати відрядження цього працівника завершеним7.
Як бути в такій ситуації зі звітом про відрядження? Адже відряджений працівник перебуває поза місцем розташування підприємства і не може відзвітуватися. Варіант з надсиланням поштою можливий, але, по-перше, у цьому випадку звіт, швидше за все, прийде однаково із запізненням (після трьох банківських днів після визнання підприємством відрядження завершеним), по-друге, цілком можливо, що працівник буде не в змозі навіть скласти звіт. Чи є це порушенням, і чи необхідно до відрядженого працівника в такій ситуації застосовувати штрафні санкції? Відповідь однозначна - ні. Грунтується вона на тому, що в Інструкції № 59 говориться:
Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.
1 Спосіб повідомлення може бути обраний будь-який, якщо відрядженому працівникові не встановлені які-небудь обмеження на використання коштів зв’язку.
2 А якщо таких підприємств кілька, то кожне з них.
3 Якщо є реальна можливість, то бажано про день відновлення працездатності повідомити підприємству, його що відрядило, завчасно.
4 По суті це рішення про припинення відрядження з датою припинення, що збігає з датою закінчення тимчасової непрацездатності відрядженого працівника.
5 Незважаючи на те, що рішення про припинення відрядження прийнято підприємством, відряджений працівник повинен повідомити підприємству про те, що він вирішив повернутися до місця свого постійного проживання, не чекаючи закінчення хвороби.
6 Там, де він захворів.
7 Що ж стосується подальшої долі такого працівника, що перебуває в місці призначення відрядження й що продовжує хворіти після закінчення двох місяців і не спроможного через хворобу повернутися в місце свого постійного проживання, то це вже інша історія, що не стосується відряджень.
Тому що працівник з відрядження не повернувся, продовжує хворіти та перебуває в місці призначення відрядження, то відлік строку здачі звітності після визнання підприємством відрядження завершеним (після закінчення двох місяців непрацездатності відрядженого працівника) не починається.
Все, про що ми говорили вище, стосується тільки відряджень по Україні. Що ж стосується періоду тимчасової непрацездатності під час знаходження в закордонному відрядженні, то із цього приводу в Інструкції № 59 сказано:
З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні (у разі захворювання, відсутності транспортних квитків, відміни авіарейсів, ремонту транспортного засобу або з інших причин, не залежних від працівника) за наявності підтвердних документів в оригіналі. При цьому загальний термін відрядження не може перевищувати 60 календарних днів.
У цьому випадку, як бачимо, нічого не сказано про те, які виплати здійснюються відрядженому працівникові за час змушеної затримки у відрядженні через непрацездатність. Нічого не сказано і про необхідність підтвердження тимчасової непрацездатності документально. Не говориться і про виключення часу непрацездатності зі строку відрядження. З усього цього можна зробити висновок, що:
період тимчасової непрацездатності може вважатися змушеною затримкою у відрядженні тільки з дозволу керівника підприємства, що відрядив працівника;
якщо керівником підприємства визнається обґрунтованість змушеної затримки у відрядженні через хворобу1 відрядженого працівника, то дні змушеної затримки (хвороби) вважаються днями відрядження з відшкодуванням відрядженому працівникові всіх відрядних витрат, здійснених ним за ці дні на підставі доданих до авансового звіту оригіналів платіжних документів2;
якщо керівником підприємства не визнається обґрунтованість змушеної затримки у відрядженні через хворобу відрядженого працівника, то дні змушеної затримки (хвороби) не вважаються днями відрядження і всі витрати, здійснені відрядженим працівником за ці дні, йому не відшкодовуються. Крім цього, за ці дні відрядженому працівникові не зберігається його середній заробіток і вони вважаються не відпрацьованими (прогулом);
кількість днів змушеної затримки у відрядженні через хворобу відрядженого працівника та днів, коли відрядженим виконувалося відрядне завдання, не повинна перевищувати 60 днів. Після закінчення 60 днів відрядження, навіть за наявності документів, що підтверджують хворобу відрядженого працівника, його відрядження вважається завершеним і в зв’язку з цим припиняється виплата відрядних витрат.
1 Таке рішення керівник може прийняти навіть без документального підтвердження відрядженим працівником факту його хвороби. Для цього може бути достатньо пояснювальної відрядженого працівника.
2 За винятком добових, які виплачуються без будь-яких підтверджуючих документів.
НОРМАТИВНА БАЗА
Інструкція № 59 - Наказ Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон» від 13.03.1998 р. № 59.
Закон про оподаткування прибутку - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
Закон про відпустки - Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Наказ № 260 - Наказ ДПАУ «Про затвердження форми посвідчення про відрядження» від 28.07.1997 р. № 260.
Наказ 440 - Наказ ДПАУ «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, і Порядку складання зазначеного звіту» від 19.09.2003 р. № 440.
ПКМУ № 663 - Постанова КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордоном» від 23.05.1999 р. № 663.
«Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» - «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»від 14.01.98 р. № 16/98-ВР.
Всюдисущий ПДФО Податковий облік Продовження. Початок див. у «ШБ» № 12, 13/2006 р. Пока я был под властию заклятья, Все в мире перепутались понятия. Но я вам заявляю наперед: Я жив! И я уже не идиот! И я горшок говна от чашки чаю, Хоть и с трудом, но в...
Інтернет-магазин № 22 (2.6.2008) :: Податковий облік У минулому номері ми розглянули загальні вимоги до дистанційної торгівлі та один з її видів, а саме торгівлю за каталогами. У цій публікації розглянемо «удосконалений» метод торгівлі на відстані — торгівлю через Інтернет-магазин....
