Якщо пересічному громадянину задати запитання, що таке стажування, то не кожен на нього відразу дасть відповідь. Проте цей термін вживається в розмовній мові часто і майже у всіх асоціюється з навчанням роботі чи професії в перші місяці трудової діяльності. Тому давайте дослідимо питання, що таке стажування і хто такий стажер (стажист), які його права і обов’язки і т.д.
Стажування - це навчання
Дійсно, згідно ст. 10 Закону «Про вищу освіту» стажування - це набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності. Стажування є складовою післядипломної освіти1 нарівні з перепідготовкою, спеціалізацією, розширенням профілю (підвищенням кваліфікації). Тут же встановлено, що особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.
Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами ВУЗів відповідного рівня акредитації, в т.ч. на підставі укладених договорів.
Закон «Про професійно-технічну освіту» терміном «стажування» не оперує. Однак трудове законодавство визначає таке поняття, як навчання на виробництві. Наказом Мінпраці та Міносвіти від 26.03.2001 р. № 127/151 затверджено спеціальне Положення про професійне навчання кадрів на виробництві. В ньому визначено, що стажування передбачає засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня.
Нормами цього Положення визначено, що стажування, як один з видів підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців, проводиться на підприємствах, в установах, організаціях як в Україні, так і за її межами, за індивідуальним планом, який затверджується керівником підприємства чи підрозділу, що направляє працівника на стажування. Тривалість стажування становить не більше 10 місяців і визначається в залежності від мети та виробничої потреби. Форми підсумкового контролю визначаються навчальними планами та програмами, затвердженими та погодженими в установленому порядку.
Цікаво, що за результатами стажування за місцем його проведення (на підприємстві, установі, в організації) видається довідка довільної форми про проходження стажування. А відповідні записи про професійне навчання робітників та підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів уносяться в трудову книжку працівника.
Отже зрозуміло, що стажування - це одна з форм підвищення кваліфікації і виробничого навчання працівників, та його проходження засвідчується документом державного зразка (для післядипломної освіти у ВУЗах) чи довідкою підприємства. Тому якщо хтось із претендентів на роботу стикався з тим, що перед прийманням на роботу роботодавець пропонує пройти у нього стажування без оплати, за результатами якого і буде прийнято остаточне рішення, то це неправильно.
Ліцензування
Як ми вище дізналися, стажування належить до числа освітніх послуг. А освітні послуги підлягають ліцензуванню. Якщо з ліцензуванням факту освітніх послуг щодо проходження стажування у навчальних закладах ситуація зрозуміла, то читачам цікаво буде дізнатися, чи необхідна ліцензія підприємству, яке проводить стажування своїх працівників чи молодих спеціалістів і робітників. З цього приводу примітним є спільний лист Міносвіти і Мінпраці від 06.04.2004 р. № 03-3/2989-021-14. В ньому, зокрема, зазначається, що послуги щодо первинної професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації робітників підлягають ліцензуванню за умови, що відповідні професії включено до Державного класифікатора професій ДК 003-95. Однак далі зроблено такі висновки:
За умови організації на підприємстві курсового навчання (в структурі підприємства створений навчально-курсовий комбінат або інший структурний підрозділ, який виконує функції організації і проведення курсового професійно-технічного навчання і функціонує як професійно-технічний навчальний заклад) підприємству необхідно отримати ліцензію на здійснення професійного навчання кадрів на виробництві. За умови організації на підприємстві індивідуального професійно-технічного навчання отримувати ліцензію не обов’язково. В цьому випадку після завершення навчання відповідні записи про професійно-технічне навчання робітників вносяться в трудову книжку працівника.
Отже якщо підприємство проводитиме стажування своїх працівників, то ліцензія на здійснення освітніх послуг йому не потрібна. Якщо ж воно проводитиме стажування непрацівників свого підприємства, то таку ліцензію отримати необхідно. Це, зокрема, стосується випадку, коли перед прийомом на роботу спочатку пропонують пройти стажування.
1 Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професій-них знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.
Облік витрат на стажування
Оскільки стажування - це навчання, то воно може бути платним і безплатним, оплачуватися як за рахунок підприємства-роботодавця, так і за рахунок працівника. Відповідно, податковий облік витрат на стажування має бути таким самим, як і витрат на навчання працівника чи підвищення кваліфікації тощо. Пам’ятаємо, що пп. 5.4.2 Закону про прибуток дозволяє включати до валових витрат у розмірі до 3% фонду оплати праці звітного періоду витрати платника податку, пов’язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше 3-х років ДПАУ у листі від 12.02.2004 р. № 982/6/17-3216 зазначила, що витрати підприємства (працедавця), пов’язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності такого підприємства, а також витрати підприємства на участь в семінарах, конференціях, «круглих столах» та інших аналогічних заходах за профілем діяльності підприємства, в т.ч. за межами України, є витратами на виробничі цілі, що пов’язані з господарською діяльністю підприємства, і не є особистим доходом (додатковим благом) працівників.
Разом з тим не слід забувати, і на це звертає увагу ДПА, що Законом не передбачено віднесення до складу валових витрат платника податку витрат на матеріальне забезпечення працівників, аспірантів або студентів, що направлені ним за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації. Те саме стосується стажування на території України не у навчальних закладах. Але ніщо не забороняє нам включити їх до валових витрат на підставі пп. 5.2.1 Закону як такі, що пов’язані з веденням господарської діяльності. Однак це право доведеться відстоювати перед ревізорами.
Матеріальне забезпечення стажування
Стаття 122 КЗпП встановлює гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації: збереження посади, середньої зарплати та надання відпустки. А підвищення кваліфікації і стажування, як ми бачили, одного поля ягоди. Облік витрат на стажування є аналогічним обліку витрат на навчання працівників. Це питання неодноразово є темою для обговорення в бухгалтерській пресі, а тому докладно його зачіпати не будемо.
Фактично витрати з матеріального забезпечення працівників, направлених на стажування, не обмежуються, крім як стажування за кордоном відповідно до укладених міжнародних договорів України. Це питання визначається Положенням № 287. Воно поширюється не тільки на працівників державних підприємств, установ і організацій, а і приватного сектора, якщо вони їдуть на стажування згідно договорів, укладених Україною.
Тут існують такі особливості:
направлення за кордон на навчання здійснюється за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, в т.ч. міжнародними організаціями, що надають технічну допомогу Україні, або стороною, що направляє, або на безоплатній основі;
добові за час проїзду від місця роботи (навчання) в Україні до місця навчання за кордоном і назад виплачуються у порядку, передбаченому для службових відряджень, якщо сторона, що приймає, не провадить зазначених виплат. При цьому добові виплачуються в розмірі 80%, якщо сторона, що приймає, не забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, харчуванням;
якщо сторона, що приймає, забезпечує харчуванням, то добові виплачуються в таких розмірах згідно затверджених норм для конкретної зарубіжної країни: 65% - при одноразовому харчуванні; 45% - при дворазовому харчуванні; 30% - при триразовому харчуванні.
сторона, що направляє на навчання, не провадить доплат до стипендій або інших грошових виплат, виплачених стороною, що приймає, працівникам, направленим за кордон на навчання (у т.ч. за час проїзду від місця роботи (навчання) в Україні до місця навчання за кордоном і назад), крім витрат на наймання житла, проїзд до місця навчання і назад (за наявності підтвер-джувальних документів);
якщо за спільною угодою сторона, що приймає, не забезпечує працівників, направлених за кордон на навчання, безоплатним житлом, витрати на наймання житла може відшкодувати сторона, що направляє, у межах норм як для відряджень за кордон для відповідної країни.
З наведеного вище можемо зробити висновок, що стажування і практика, стажування і робота під час випробувального терміну - це різні речі.
А підприємствам, які не є закладами освіти і які щодо молодих спеціалістів оперують терміном «стажування» варто відмовитися від вживання цього терміну для уникнення зайвих питань щодо ліцензування освітніх послуг.
НОРМАТИВНА БАЗА
КЗпП - Кодекс законів про працю.
Закон про прибуток - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями
Положення № 287 - Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.96 р. № 287 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1795 зі змінами та доповненнями.
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
