Обкладання дарунку податком з доходів фізичних осіб
Пункт 14.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889) передбачає правило «Не підлягають оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності згідно із законом». Проаналізуємо це положення закону.
Сподіваємось, що читачу зрозумілі такі поняття, як член подружжя, майно, майнові та немайнові права, подароване майно. Менш зрозумілим може виявитися таке словосполучення «в межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності». Тож, з’ясуємо, що воно означає.
Власником певного майна, скажімо будинку, може бути одна особа - вона є одноосібним власником. Але один будинок може перебувати у власності одразу двох (кількох) осіб. Такі особи є співвласниками, а власність ця називається спільною. Розрізняють спільну часткову та спільну сумісну власність. При спільній частковій власності кожен із співвласників має чітко визначену частку у праві власності. Наприклад, частка громадянина І. у праві власності на будинок складає 2/3, а його співвласника громадянина А. - 1/3, що, як правило, відображається у правовстановлюючих документах на майно. Натомість у спільній сумісній власності розмір часток заздалегідь не визначено. Якби наші громадяни І. та А. були суб’єктами права спільної сумісної власності, можна було б казати, що вони є співвласниками будинку і обидва мають однакове право володіти, користуватися та розпоряджатися будинком в цілому. Питання про розмір часток у спільній сумісній власності постає, як правило, вже в разі спору щодо майна.
Коли йдеться про спільну власність, передусім згадується інститут шлюбу. Дійсно, найпоширенішим випадком існування спільної власності є шлюбні відносини. Стаття 60 Сімейного кодексу (далі - СК) передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (про винятки буде сказано нижче). Виглядає це так: незалежно від того, скільки коштів кожен з подружжя вклав у придбання чи створення майна для сім’ї, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, і якщо при поділі такого майна виникне спір, майно буде розділене судом, скоріш за все, порівну.
Майно може належати подружжю і на праві спільної часткової власності, а також належати кожному з подружжя на праві особистої приватної власності. І це може бути наслідком в тому числі укладання подружжям між собою різного роду угод (угоди про поділ майна, шлюбного договору тощо). Дружина та чоловік завжди можуть змінити законний режим свого майна, перетворивши спільну сумісну власність на спільну часткову власність чи на особисту приватну власність кожного з них. Так, наживши за час проживання у шлюбі будинок, дружина та чоловік вирішили визначитися з тим, хто на що може претендувати на випадок поділу майна, його продажу, передачі у спадок тощо. Вирішили і реалізували - уклали угоду, відповідно до якої чоловіку належить 1/3 будинку, а дружині - 2/3. З моменту укладання такого договору спільна сумісна власність на будинок перетворюється на спільну часткову.
Пам’ятайте, що майно, яке було набуте особою до вступу в шлюб, залишається її особистою приватною власністю, і реєстрація шлюбу на правовий режим такого майна не впливає. Також режим спільної власності не розповсюджується на майно (винятки з наведеного вище правила):
придбане хоч і за час шлюбу, але за кошти, що належали особисто дружині або чоловіку;
набуте ним, нею хоча і за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
що належить до категорії речей індивідуального користування (в тому числі коштовності), навіть тоді, коли такі речі були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
інше майно, визначене ст. 57 СК.
Але і тут подружжя завжди можуть укласти договір і «перетворити» своє особисте майно на спільне (як сумісне, так і часткове). До речі, коли йдеться про майно подружжя, набуте за час шлюбу, застосовується так звана презумпція належності майна на праві спільної сумісної власності. В нашому випадку з оподаткуванням це означає, зокрема, що подружжя не повинне доводити (у тому числі нотаріусу, податковим органам) належність їм майна, набутого за час шлюбу, на праві спільної сумісної власності. Навпаки, той, хто вважає, що певне майно є особистою власністю дружини або чоловіка, повинен це довести, головним чином, у суді.
Окрім таких специфічних угод, як шлюбний договір, договір про поділ майна та їм подібних, подружжя можуть укладати між собою і традиційні договори, у тому числі договори дарування. Як визначено у ч. 1 ст. 64 СК, предметом таких договорів може бути як майно, що є особистою приватною власністю кожного з подружжя, так і те майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності. Нічого в цій статті СК не сказано про спільну часткову власність, але це тільки упущення законодавця: насправді подружжя можуть продавати, дарувати, іншим чином відступати і свою частку в спільній частковій власності, якщо така є.
От ми і підішли до основної проблеми. Належність майна до спільної власності подружжя чи особистої власності кожного з них впливає на оподаткування доходу при даруванні: якщо один член подружжя дарує своїй дружині або чоловіку майно (майнові права), що є особистою власністю дарувальника, дохід обдарованого оподатковується ПДФО1, а якщо об’єктом дарування є частка дарувальника у спільній (частковій або сумісній) власності з обдарованим, такий дохід не оподатковується.
Хочемо звернути увагу читача на деякі особливості відчуження майна та частки у праві власності членами подружжя. Є такі можливі варіанти оформлення договору дарування:
дарувальник передає у власність обдарованому свою частку у праві спільної власності (тобто не майно, а ідеальну, як її називають, частку);
дарувальник передає вже не частку, а певне майно, яке він отримав внаслідок виділу в натурі належної йому частки (такий виділ може відбуватися з різних підстав: на вимогу одного із співвласників, за домовленістю співвласників, у разі звернення стягнення на майно одного із співвласників тощо).
Саме другий варіант і пов’язаний з можливими проблемами в оподаткуванні. Справа в тому, що виділ частки в натурі припиняє право спільної власності (спільна власність перетворюється на особисту приватну власність кожного з колишніх співвласників на те майно, що було йому виділено). Подружжя може здійснити такий виділ в будь-який час: як при розірванні шлюбу, так і тоді, коли розлучатися ніхто не планує. І якщо такий виділ мав місце, і право спільної власності на майно припинено, отримання такого майна як дарунку створює для обдарованого податкові зобов’язання з ПДФО. Саме такий висновок напрошується при буквальному тлумаченні п. 14.2. Закону № 889.
Отже щоб скористатися пільгою, встановленою законом, необхідно дарувати саме частку у спільному майні або частину такої частки, а не майно в натурі. А чи завжди можна подарувати (іншим чином відчужити) ідеальну частку, тобто оформити договір без виділу частки в натурі? Щодо майна, яке є спільною сумісною власністю, питань не виникає: ч. 2 ст. 64 СК передбачає, що договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності под-
ружжя може бути укладений без виділу цієї частки (натомість, якщо один з подружжя хоче відчужити майно не своїй дружині, чоловіку, а третій особі, йому доведеться здійснювати виділ майна в натурі, або укладати з другим членом подружжя договір про порядок користування майном (ст. 67 СК). А от відносно спільної часткової власності в СК знову ж нічого не сказано. Невже «пільгова» стаття Закону № 889 стосовно спільної часткової власності подружжя є «мертвою»? Вважаємо, що ні. Навіть не дивлячись на те, що СК не передбачає можливості відчуження одним з членів подружжя іншому частки у спільній частковій власності без виділу такої частки в натурі, як це передбачено відносно спільної сумісної власності, таке відчуження є можливим. В даному випадку діє принцип «Дозволено усе, що не заборонено законом». Проте, невідомо, як в такому разі поведе себе нотаріус (не дарма нотаріусів називають особливо обережною категорією юристів): в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Мін’юсту від 3 березня 2004 року №20/5, цю прогалину усунуто не було.
До речі, з 1 січня 2007 року набирають чинності зміни до п. 14.2 Закону № 889. Незабаром цей пункт закону буде звучати так: «Не підлягають оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи не-майнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, в межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності, а також батьками дітям, у тому числі зачатим за життя та народженим після, і дітьми батькам, у межах їх частини спільної часткової власності згідно із законом».
Наприкінці статті зазначимо, що законодавець сформулював норму п. 14.2 закону дещо некоректно. По-перше, в цій нормі йдеться про дарування коштів, майна, майнових чи немайнових прав. Але ж при спільній власності подарувати можна тільки частку (або частину частки) у праві власності на майно, а не саме майно. Так чоловік може подарувати дружині свою частку у праві власності на їхній спільний автомобіль. Він не може подарувати сам автомобіль, оскільки такий автомобіль є спільним. По-друге, в зазначеній статті законодавець замість поняття «частка (російською - «доля») у спільній власності», яке вживається в СК та Цивільному кодексі України, використовує поняття «частина у спільній власності». Ми сподіваємось, що зазначені дефекти законотворення не послужать для податківців підставою для викривлених роз’яснень норм закону та не вплинуть негативно на застосування цих норм. У конструкції «оновленої» норми, що діятиме починаючи з 1 січня 2007 року, також є кілька дефектів, проте цього разу аналізувати їх не будемо.
1 Щоправда в більшості випадків за нульовою ставкою.
Установка металопластикових вікон Повторення вивченого Металопластикові вікна зараз не встановлює тільки ледачий. Я, приватний підприємець, займаюся установкою металопластикових вікон у будинках на замовлення громадян. Чи правда, що для цього виду діяльності необхідна будівельна ліцензія?...
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
