Відповідно до ст. 50 Закону № 2240 застрахованим особам, що працюють на умовах трудового договору або контракту, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених страхових внесків.
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації.
Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 9 липня 2001 року № 21.
Відповідно до зазначеного Положення комісія із соціального страхування створюється на підприємстві, в установі, організації при чисельності застрахованих осіб понад 15 працюючих за наймом. До складу комісії входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, що представляють інтереси застрахованих осіб). Якщо чисельність застрахованих осіб становить 15 і менше працюючих, у цьому випадку обирається уповноважений із соціального страхування підприємства.
Комісія (уповноважений) здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову від його призначення, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу та правильність видачі листків непрацездатності й інших документів, що є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Документи для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності відповідно до ст. 52 Закону № 2240 розглядаються не пізніше десяти днів від дня їхнього надходження.
Умови надання допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III (далі - Закон № 2213).
Ст. 2 Закону № 2213 установлено, що допомога з тимчасової непрацездатності в результаті захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності. Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності в результаті захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи.
Допомога з тимчасової непрацездатності відповідно до ст. 37 Закону № 2240 виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:
60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, що мають страховий стаж до п’яти років;
80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, що мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, що мають страховий стаж понад вісім років;
100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх заміняє та доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, що пострадали від Чорнобильської катастрофи, ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту».
Розрахунок середньої заробітної плати для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001 р. (далі - Порядок № 1266).
Середня заробітна плата розраховується за останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа) , коли застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
До таких причин відносяться:
тимчасова непрацездатність;
відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком.
Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески менше шести календарних місяців, середня заробітна плата (доход) розраховується за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які оплачені страхові внески, а у випадку роботи застрахованої особи менше одного місяця - за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.
Середня заробітна плата застрахованої особи розраховується виходячи з нарахованої заробітної плати за видми виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (ПДФО). При цьому передбачені законодавством пільги щодо сплати цього податку або суми, на які цей доход зменшується, при розрахунку не враховуються.
Розрахунок середньоденної заробітної плати для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності здійснюється за формулою:
Зср = Знач / Кроб,
де
Зсер- середньоденна заробітна плата;
Знар- нарахована заробітна плата (оподатковуваний дохід) за розрахунковий період;
Кроб- кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.
Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначаються виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленої працівникові на момент настання страхового випадку. Середньоденна зарплата в цьому випадку визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).
Сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної зарплати (доходу) залежно від страхового стажу, на кількість днів, що підлягають оплаті.
ПРИКЛАД 1
Працівник прийнятий на роботу 01 серпня 2005 р. За період з 10 по 18 квітня 2006 р. він надав лікарняний лист. Дні з 10 по 14 квітня, а також 17 й 18 квітня, є робочими днями.
Загальний страховий стаж працівника - шість років. Розрахунковий період для нарахування допомоги - з 01 жовтня 2005 р. по 31 березня 2006 р. За період тимчасової непрацездатності працівникові виплачується 80% середньої заробітної плати, виходячи зі страхового стажу.
Дані для розрахунку середньоденної зарплати наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Місяць розрахункового періоду
Нарахована зарплата
Кіл-сть фактично відпрацьованих днів
Середньоденна заробітна плата
Жовтень 2005 р.
1200,00
21
69,69
Листопад 2005 р.
1500,00
22
Грудень 2005 р.
1500,00
22
Січень 2006 р.
1650,00
20
Лютий 2006 р.
1500,00
20
Березень 2006 р.
1500,00
22
Разом
8850,00
127
Сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця складає: 69,69 грн. o 80% o 5 днів = 278,86 грн.
Страхова виплата за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: 69,69 грн. o 80% o 2 дні = 111,50 грн.
Середньоденна заробітна плата відповідно до п. 14 Порядку № 1266 не може перевищувати максимальну суму (граничну величину) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, розраховуючи на один день. Розрахунок граничної суми за день визначається шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на норму робочого часу цього місяця.
Наприклад, якщо розрахунковий період закінчується березнем 2006 року, то для розрахунку приймається максимальна величина 4830,00 грн. (десять розмірів прожиткового мінімуму відповідно до ст. 90 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік»). Розрахунок норми робочого часу на 2006 рік при п’ятиденному робочому тижні наведено в листі Міністерства праці та соціаль ної політики України від 04.10.2005 р. № 7881/0/ 14-05/ 036-15. У березні 2006 р. кількість робочих днів при п’ятиденному робочому тижні становить 22 дні.
Таким чином, середньоденна зарплата в нашому випадку не може перевищувати 219,55 грн. (4830,00 / 22 =219,55).
Підтвердження права на податковий кредит Практика Механізм визначення суми ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, добре відомий - із суми податкових зобов’язань (далі - ПЗ) віднімається сума податкового кредиту (далі - ПК) і отриманий результат, якщо він додатній, підлягає перерахуванню до бюджет...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
