До себе додому в гості, до своєї країни у відрядження... І чого тільки не трапляється в житті! А втім, все правильно. Ми всього лише гості на цій планеті.
Інші особливості відряджень
Продовжуємо розглядати десяту особливість нарахування і відображення в обліку відрядних витрат, повязану з визначенням кількості днів знаходження у відрядженні за кордоном.
Сьогоднішню публікацію ми обіцяли розпочати з відповіді на питання, як визначаються дні перебування у відрядженні за кордоном і дні перебування у відрядженні в Україні працівників, направлених на роботу до закордонної країни, у випадку відрядження такого працівника з цієї закордонної країни до України.
У цьому випадку (так само, як і при відрядженнях з України до закордонних країн) відповідь на питання має два варіанти, один - для країн, з якими встановлений повний прикордонний контроль, і в паспорті відрядженого при перетинанні кордону робиться позначка, а другий - для країн, з якими такий контроль не встановлений.
Почнемо з перших. Відповідно до п. 1.9 п. 1 «Порядка відрядження за кордон працівників підприємств всіх форм власності» Інструкції № 59:
У разі вибуття у відрядження до України з країни, з якою встановлено повний прикордонний митний контроль, за час проїзду по території іноземних країн витрати на відрядження відшкодовуються у порядку та за нормами, встановленими для службових відряджень за кордон, а за дні перетину кордону України (відповідно до відміток контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті) та дні перебування в Україні - у порядку та за нормами, встановленими для службових відряджень у межах України.
Таким чином, якщо працівник підприємства направлений на роботу в Польщу і через виробничу необхідність його відряджають до України, то час проїзду від місця розташування на території Польщі підприємства, на яке направлено працівника на роботу, і до кордону Польщі з Україною вважається часом знаходження у відрядженні за кордоном з відшкодуванням здійснених за цей час відрядних витрат за нормами, встановленими для відряджень за кордон. День перетинання кордону (визначається за позначкою контрольно-пропускного пункту прикордонних військ) як в одному (Польща - Україна), так і в другому (Україна - Польща) напрямку, а також дні перебування у відрядженні на території України вважаються днями відрядження по Україні з відшкодуванням здійснених за цей час витрат на відрядження за нормами, визначеними для відряджень по Україні.
З країнами, з якими не встановлений повний прикордонний контроль, трохи складніше.
При вибутті у відрядження до України з країни, з якою не встановлено чи спрощено прикордонний контроль, якщо працівник у дорозі має пересадку на інший транспортний засіб або зупинку в готелі (мотелі, іншому житловому приміщенні) на території іноземної країни, то за час проїзду територією іноземних країн витрати на відрядження відшкодовуються у порядку та за нормами, встановленими для службових відряджень за кордон. При цьому день останньої пересадки на інший транспортний засіб (вибуття з готелю, мотелю, іншого житлового приміщення) на території іноземної країни при прямуванні у відрядження до України і день першої пересадки на інший транспортний засіб (зупинки в готелі, мотелі, іншому житловому приміщенні) на території іноземної країни при поверненні з України та дні перебування в Україні - відшкодовуються у порядку та за нормами, встановленими для службових відряджень у межах України. У разі відсутності такої пересадки (зупинки) добові витрати відшкодовуються за кожний день відрядження, включаючи день вибуття та прибуття, за нормами, встановленими для службових відряджень у межах України.
Вибуття у відрядження із зарубіжної країни до України і повернення того самого дня до цієї країни вважається одним днем відрядження.
Як бачимо, при відрядженнях із закордонних країн в Україну порядок визначення днів знаходження у відрядженні за кордоном і на території України схожий на порядок визначення таких днів при відрядженнях з України за кордон. Тому відразу ж перейдемо до прикладів.
Варіант 1. Відряджений працівник, виїжджаючи у відрядження з населеного пункту закордонної держави, в якій розташоване підприємство, на яке його направлено на роботу, сідає в транспортний засіб і без здійснення пересадки на аналогічний або інший транспортний засіб на території цієї або іншої іноземної держави прибуває до населеного пункту призначення відрядження на території України.
Наприклад, працівник, якого направлено на роботу до Санкт-Петербурга (Росія), відряджений з 4 вересня 2006 р. в Україну на підприємство, розташоване в Києві. Прямим рейсом Санкт-Петербург - Київ він вилетів із Санкт-Петербурга і прибув до Києва 4 вересня 2006 р. Повертався працівник з відрядження також літаком, вилетівши прямим рейсом Київ - Санкт-Петербург 8 вересня з Києва і цього самого дня прибувши до Санкт-Петербурга.
Наступний варіант. Припустимо, що цього ж працівника відряджено 4 вересня 2006 р. але не до Києва, а до Одеси. Прямим рейсом Санкт-Петербург - Київ він вилетів із Санкт-Петербурга і прибув до Києва 4 вересня 2006 р., а поїздом, виїхавши 4 вересня з Києва, він прибув 5 вересня до Одеси. Повертався він з відрядження тим самим маршрутом: 7 вересня виїхав поїздом з Одеси; 8 вересня прибув до Києва і в той же день літаком вилетів з Києва до Санкт-Петербурга і прибув до Санкт-Петербурга.
І в першому і в другому випадку період з 4 вересня по 8 вересня вважається знаходженням працівника у відрядженні на території України. Відповідно, відрядні витрати, здійснені за ці дні, відшкодовуються йому за нормами, установленими для відряджень по Україні.
Варіант 2. Відряджений працівник, виїжджаючи у відрядження з населеного пункту закордонної держави, в якій розташоване підприємство, на яке його направлено на роботу, сідає в транспортний засіб, що його доставляє до іншого населеного пункту даної або іншої закордонної держави, де він здійснює пересадку на аналогічний або інший транспортний засіб, що його і доставляє до населеного пункту призначення відрядження або іншого населеного пункту, розташованого на території України.
Наприклад, працівник, якого направлено на роботу до Владивостока (Росія), відряджений з 4 вересня 2006 р. до України на підприємство, розташоване в Києві. Відряджений працівник вилетів літаком із Владивостока в Москву 4 вересня. Прибув він до Москви 5 вересня і цього ж дня вилетів з Москви і прибув до Києва. Повертався працівник з відрядження таким же маршрутом: 8 вересня вилетів літаком з Києва і прибув до Москви; того самого дня він вилетів з Москви до Владивостока, куди прибув 9 вересня.
Наступний варіант. Припустимо, що цього ж працівника відряджено 4 вересня 2006 р., але не до Києва, а до Одеси. Відряджений працівник вилетів літаком із Владивостока до Москви 4 вересня. Прибув він до Москви 5 вересня і цього ж дня вилетів з Москви і прибув до Києва. Поїздом, виїхавши 5 вересня з Києва він прибув до Одеси 6 вересня. Повертався працівник з відрядження таким самим маршрутом: 7 вересня виїхав поїздом з Одеси до Києва і того самого дня прибув до Києва; 8 вересня вилетів літаком з Києва і прибув до Москви; того самого дня він вилетів з Москви до Владивостока, куди прибув 9 вересня.
І останній, третій варіант. Працівник, якого направлено на роботу до Астани (Казахстан), відряджений з 4 вересня 2006 р. до Одеси (Україна). 4 вересня відряджений працівник вилетів літаком з Астани до Москви. Прибув він до Москви 5 вересня і того самого дня вилетів з Москви і прибув до Києва. Поїздом, виїхавши 5 вересня з Києва, він прибув до Одеси 6 вересня. Повертався працівник з відрядження тим самим маршрутом: 7 вересня виїхав поїздом з Одеси до Києва; 8 вересня вилетів літаком з Києва і прибув до Москви; того самого дня він вилетів з Москви до Астани, куди прибув 9 вересня.
В усіх трьох розглянутих варіантах 4 вересня і 9 вересня вважаються днями знаходження у відрядженні за кордоном, а період з 5 вересня по 8 вересня включно - днями знаходження у відрядженні на Україні.
Одинадцяте. У випадку перевищення строку відрядження встановленого Інструкцією № 59 обмеження (по відрядженнях по Україні - 30 днів, а по відрядженнях за рубіж - 60 днів)1 відрядженому працівнику не відшкодовуються добові, витрати на найм житлового приміщення й інші витрати, здійснені починаючи з 31 дня відрядження (за закордонним відрядженням - з 61-го дня) (далі - понадлімітні витрати).
Якщо підприємство все-таки відшкодує за свій рахунок відрядженому працівнику такі понадлімітні витрати, то воно не віднесе їх до доходів працівника, що підлягають оподаткуванню з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО)2, але в той же час не має право віднести їх до валових витрат підприємства, а також не має право ПДВ у складі таких витрат відносити до податкового кредиту.
У цьому випадку необхідно невелике пояснення. Справа в тому, що відшкодування понадлімітних витрат не можна розцінювати як дохід відрядженого працівника в розумінні закону про ПДФО. Працівникові компенсуються витрати, які він здійснив під час відрядження за завданням підприємства, і підприємство, коли вже воно відшкодовує їх за свій рахунок, визнає необхідність здійснення відрядженим працівником таких витрат. Ніякого доходу працівник у такій ситуації не отримує. Не є це і додатковим благом. Оскільки відповідно до Закону про ПДФО:
Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі -інші виплати і винагороди).
1 Крім випадків, коли відряджений працівник направляється у відрядження для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно- пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, шефмонтажу й авторського спостереження під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках.
2 Отже, сума відшкодування понадлімітних витрат не є і базою для здійснення відрахувань до Пенсійного фонду й інших соціальних фондів, тому що відповідно до Закону про ПДВ «базою (обєктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку».
Що ж стосується валових витрат і податкового кредиту, то віднесення понадлімітних витрат до них не можливе через те, що вони перевищують установлені Інструкцією № 59 обмеження.
Дванадцяте. У випадку відрядження працівника для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт на території України строк відрядження може перевищувати 30 днів, але не має перевищувати строку будівництва.
При відрядженні працівника для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, шефмонтажу та авторського спостереження під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках на території іноземної держави в межах зовнішньоекономічних договорів може перевищувати 60 днів, але не має перевищувати одного року.
У випадку перевищення строку відрядження зазначеної тривалості відрядженому працівникові не відшкодовуються добові, витрати на найм житлового приміщення й інші витрати, здійснені починаючи з дня, наступного за днем закінчення будівництва (по відрядженню по Україні) або з дня, наступного за днем закінчення року відрядження (по закордонному відрядженні) (далі - понадлімітні витрати). Якщо підприємство все-таки відшкодує за свій рахунок відрядженому працівнику такі понадлімітні витрати, то воно зобовязане:
не відносити їх до доходів працівника, що підлягають обкладанню ПДФО;
не включати їх до валових витрат;
не відносити ПДВ у складі таких витрат до податкового кредиту.
Тринадцяте. Підприємство має право оплачувати відрядженим працівникам добові за нормами, що перевищують встановлені ПКМУ № 663 (далі - наднормативні витрати). Таке право підприємства поширюється як на відрядження по Україні, так і на відрядження за кордон, і має бути визначене в колективному договорі1. Такі наднормативні витрати відображаються в обліку так само, як і понадлімітні витрати (дивися вище).
Чотирнадцяте. Підприємство, якої б форми власності воно не було, не має право оплачувати відрядженим працівникам добові при відрядженнях по Україні нижче норм, установлених для державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами й організаціями та повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджету (далі - держслужбовці). Така вимога закладена в ПКМУ № 663:
111. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (крім підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 977.
Додаток ПКМУ № 977 (він же є Додатком і до ПКМУ № 663) неодноразово змінювався, і останні такі зміни були внесені до цього Додатку ПКМУ № 952.
Станом на 15.09.2006 р. норма добових по Україні як для держслужбовців, так і для працівників підприємств інших форм власності, визначена та сама - 25,00 грн. За умови, що до рахунків готелів не включені витрати на харчування. Отже, зменшувати норму добових по відрядженнях по Україні не має право жодне підприємство. Що і потрібно було довести.
Що стосується закордонних відряджень, то, оскільки норма добових для держслужбовців установлена в доларах США, а для працівників інших підприємств (не держслужбовців) у гривнях, то природно, що між цими нормами може виникнути різниця. Курс гривні до долара США, установлений НБУ, як відомо, величина не постійна. Крім цього, у Додатку до ПКМУ № 663 норми добових по відрядженнях держслужбовців до різних країн зарубіжжя визначені різні, а для не-держслужбовців установлена загальна норма для всіх країн. Це також може викликати різницю в нормах добових. Якщо на певну дату відрядження працівника комерційного підприємства (не держслужбовця) норма добових у перерахуванні за курсом НБУ в долари США перевищить норму добових для держслужбовця при такому самому відрядженні, то її можна зменшити до норми добових держслужбовця.
1Або в будь-якому іншому правовстановлюючому документі, що визначає взаємини підприємства і його працівників.
НОРМАТИВНА БАЗА
Інструкція № 59 - Наказ Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон» від 13.03.1998 р. № 59.
Закон про оподаткування прибутку - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
Наказ № 260 - Наказ ДПАУ «Про затвердження форми посвідчення про відрядження» від 28.07.1997 р. № 260.
Наказ 440 - Наказ ДПАУ «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, і Порядку складання зазна-ченого звіту» від 19.09.2003 р. № 440.
ПКМУ № 663 - Постанова КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордоном» від 23.05.1999 р. № 663.
Закон про ПДФО - Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.
ПКМУ № 977 - Постанова КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663» від 11.07.2002 р. № 977.
ПКМУ № 952 - Постанова КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663» від 24.09.2005 р. № 952.
Всюдисущий ПДФО Податковий облік Продовження. Початок див. у «ШБ» № 12, 13, 14, 15, 16, 17/2006 р. У реальному світі немає двох абсолютно однакових об’єктів. Тому не дивно, що при здійсненні натурального обміну кожної зі сторін, його учасниць, здається, що вона прогад...
Інтернет-магазин № 22 (2.6.2008) :: Податковий облік У минулому номері ми розглянули загальні вимоги до дистанційної торгівлі та один з її видів, а саме торгівлю за каталогами. У цій публікації розглянемо «удосконалений» метод торгівлі на відстані — торгівлю через Інтернет-магазин....