На ринках купують і продають товари більшість українців. Причому продавати вони повинні за правилами. Насамперед, це «Правила торгівлі на ринках», затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПАУ, Держкомітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105 (далі - Правила № 57). Так, відповідно до п. 4 Правил № 57 на ринку можуть торгувати як юридичні, так і фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, і за право займати торговельне місце на ринку необхідно платити ринковий збір, що відноситься до місцевих зборів, у порядку, визначеному законодавством (п. 18 Правил № 57).
Порядок сплати місцевих зборів визначений Декретом КМУ від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (далі - Декрет № 56). Ринковий збір - це плата за торговельні місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, площадках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що стягується за кожний день торгівлі юридичними особами всіх форм власності та фізичних осіб, що реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію й інші товари (ст.ст. 4 й 18 Декрету № 56). Відповідно до п. 3 Указу Президента «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» від 28.06.99 р. № 761/99 (далі - Указ № 761) ставка ринкового збору встановлюється в розмірі від 0,05 до 0,15 н.м.д.г. (від 0,85 до 2,55 грн.) для фізичних осіб і від 0,2 до 2,0 н.м.д.г. (від 3,40 до 34,00 грн.) для юридичних осіб за кожне торговельне місце.
Торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (ваг, лотків) і здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків, у контейнерах, кіосках, наметах тощо (п. 13 Правил № 57).
Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках і затверджується відповідно до діючого законодавства. Відповідно до роз’яснень, даних Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.06.02 р. № 56-38/256:
При продажу продукції (товарів) на ринках через кіоски, палатки, з транспортних засобів тощо розмір торговельного місця визначається за кількістю квадратних метрів, що вони займають, а саме: якщо ці торговельні точки мають площу до 2 кв. м, то вони враховуються як 1 торговельне місце, від 2 кв. м до 4 кв. м - 2 торговельних місця, від 4 кв. м до 6 кв. м - 3 торговельних місця і т. д. Якщо суб’єкт підприємницької діяльності займає павільйон площею 100 кв. метрів (не залежно від кількості найманих працівників), він сплачує ринковий збір за 50 торговельних місць.
У павільйоні такої площі можуть здійснювати продаж товарів кілька суб’єктів підприємницької діяльності. У такому випадку сплата ними ринкового збору буде залежати від розміру площі, що надана їм для торгівлі.
Продавці на ринках зобов’язані сплачувати ринковий збір до початку торгівлі (п. 23 Правил № 57). Початком торгівлі вважається час через дві години після початку роботи ринку. Утримують ринковий збір касири та контролери ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) з видачею касових чеків. Торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, забороняється.
Юрособи - платники ринкового збору
Платниками ринкового збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філії, відділення, представництва й інші відокремлені підрозділи (далі - юрособи), що займають місця не в стаціонарних приміщеннях на ринку. Ринковий збір не стягується з підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розташованих у стаціонарних приміщеннях на території ринку (ст. 4 Указу № 761). У цьому випадку юрособа до початку здійснення діяльності з роздрібної торгівлі за готівку має на кожний об’єкт торгівлі одержати дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі («Зелену карту»). Такий дозвіл надає право проводити торгівлю в конкретному місці. Дозвіл видається після сплати збору за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі. Для його одержання необхідно звернутися до органів місцевого самоврядування з питань торгівлі.
Якщо юрособа укладає з адміністрацією ринку договір на оплату ринкового збору через банк, то в цьому випадку підтверджуючим документом про оплату ринкового збору буде платіжне доручення або квитанція банку (лист Держкомпідприємництва від 28.10.2005 р. № 9516). Але ринковий збір необхідно сплатити заздалегідь авансом.
Законом України від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ Р «Про систему оподаткування» (ст.ст. 14 та 15) установлено, що сплата одного платежу не може скасувати сплату іншого, якщо це не передбачено Законом.
Тому при здійсненні торговельної діяльності в межах ринку та сплаті при цьому ринкового збору юрособі необхідно купувати торговельний патент для кожної торговельної точки на загальних підставах (п. 2 ч. 3 ст. 1 Закону України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», далі - Закон № 98). Юрособи без придбання торговельного патенту можуть здійснювати торгівлю тільки товарами вітчизняного виробництва, зазначеними в ч. 6 ст. 3 Закону № 98.
Юрособи - платники податку на прибуток включають суми сплаченого ринкового збору до складу валових витрат відповідно до пп. 5.2.5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (лист ДПАУ від 01.03.00 р. № 2925/7/15-1117).
У бухгалтерському обліку суми ринкового збору на підставі п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.99 р. № 318, включаються до складу інших витрат з відображенням на рахунку 93 або в складі інших операційних витрат на рахунку 84.
Юрособи - платники єдиного податку сплачують ринковий збір, оскільки зазначений збір не включений до переліку податків і зборів, які єдиноподатник може не сплачувати відповідно до п. 6 Указу Президента від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі - Указ № 727).
Приватний підприємець - платник ринкового збору
Платниками ринкового збору є також фізичні особи, що займають місця для торгівлі на ринках, причому сплачують ринковий збір на загальних підставах і фізособи, що торгують у стаціонарних приміщеннях, тому що на них не поширюється дія ст. 4 Указу № 761 відповідно до постанови КМУ від 14.06.2000 р. № 962 «Про роз’яснення статті 4 Указу Президента України від 28.06.99 р. № 761».
Відповідно до ст. 14 Декрету КМУ від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет № 13) підприємець, що працює на умовах сплати фіксованого податку, звільняється від ведення обліку своїх доходів і витрат від здійснення підприємницької діяльності та сплачує два податки: фіксований податок і ринковий збір. Отже, особливістю фіксованого податку є обов’язковість здійснення діяльності на ринку та сплати ринкового збору. Причому, якщо підприємець сплачує фіксований податок за максимальною ставкою, то він може здійснювати свою діяльність на ринках по всій території України, незалежно від місця придбання фіксованого патенту.
Фізособи сплачують ринковий збір за рахунок власних доходів (лист ДПАУ від 23.02.98 р. № 1873/10/16-1101).
Підприємцю, що працює на загальній системі оподаткування, при здійсненні торгівлі за готівку в порядку, визначеному Законом № 98, необхідно купувати торговельний патент. Якщо підприємець працює на фіксованому податку або здійснює торгівлю з лотків і прилавків, то за умови оплати ринкового збору купувати торговельний патент йому не треба (п. 2 ст. 1 Закону № 98). Якщо ж підприємці - фізособи здійснюють торговельну діяльність на ринках, на яких не справляється ринковий збір, торговельні патенти ними придбаваються на загальних підставах (п. 1 листа ДПАУ від 19.06.98 № 7412/10/15-3117).
Підприємці на загальній системі оподаткування розрахунки готівкою при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг можуть здійснювати тільки через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) або з виписуванням розрахункових квитанцій установленого зразка, що підлягають обов’язковій реєстрації в органах податкової служби. Без РРО можуть торгувати підприємці, що працюють на спрощеній системі оподаткування (єдиний або фіксований податок), якщо вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив) (п. 5 і п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.95 р. (далі - Закон № 265).
Особи, відповідальні за перерахування ринкового збору до бюджету
Ринок - це суб’єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування земельній ділянці та зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов’язками якого є надання послуг і створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів (п. 2 Правил № 57).
Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати ринкового збору в межах установлених граничних розмірів ставок з урахуванням місця розташування ринку, продукції, що реалізується, та місцевих умов. Тому що ст. 4 Декрету № 56 і ст. 3 Указу № 761 установлені різні ставки ринкового збору, Держкомпідприємництва прийшло до висновку, що органи місцевого самоврядування при встановленні ставок ринкового збору повинні керуватися розмірами ставок, передбаченими Декретом № 56 (лист від 28.08.2001 р. № 1-222/5344). В межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування мають право вводити пільгові ставки або звільняти від цього збору певні категорії платників (ст. 18 Декрету № 56). Ринковий збір також не утримується за торгівлю за межами ринку, але при цьому необхідно одержати дозвіл на торгівлю в спеціально відведених для цього місцях, оплативши збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.
Законодавством визначені відповідальні особи, які одержують від клієнтів й акумулюють на своїх банківський рахунках ринковий збір і в строки, визначені до сплати положенням, затвердженим органом місцевого самоврядування, перераховують такі платежі в повному обсязі до місцевого бюджету. Це ринки, причому всіх форм власності, тому що ст. 4 Декрету № 56 не проведене розмежування ринків за формами власності. ДПАУ вважає, що суми ринкового збору повинні включатися до валового доходу ринків, на які покладено обов’язок з утримання і перерахування такого збору, з відображенням у складі ціни продажу послуг і обкладати податком на загальних підставах з одночасним включенням внесених сум ринкового збору до складу валових витрат (лист ДПАУ від 01.03.00 № 2925/7/15-1117).
Кошти, які акумулюються на банківському рахунку відповідальної особи (адміністрації ринків) не обкладаються ПДВ (лист ДПАУ від 23.02.98 р. № 1873/10/16-1101).
Якщо ринок працює на спрощеній системі оподаткування, він не повинен включати суму ринкового збору, що надійшов від платників, до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а, отже, не обкладає такі суми єдиним податком. Ринковий збір є транзитним платежем для ринку (лист ДПАУ від 29.09.2000 р. № 13156/7/18-0317). Варто помітити, що ринки, що належать до комунальної власності, не можуть перейти на спрощену систему оподаткування («Узагальнююче податкове роз’яснення щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва з державною, комунальною та іншою формами власності», затверджене наказом ДПАУ від 23.06.06 р. № 352).
Розрахунок ринкового збору затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2003 р. № 627. Тому що ринок тільки утримує ринковий збір, то в розрахунку заповнюється лише рядок 01, де проставляється сума утриманого ринкового збору, а рядки 02-05 не заповнюються (ставиться прочерк).
Розрахунок подається до податкової інспекції за місцем реєстрації ринку щомісяця (якщо рішенням відповідного органу місцевого самоврядування встановлений податковий період, що дорівнює календарному місяцю) або щокварталу (якщо встановлено такий податковий період) (пп. 4.1.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», далі - Закон № 2181). Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного строку подання податкового розрахунку (пп. 5.3.1 Закону № 2181). Хоча п. 6 Указу № 761 передбачений інший строк:
Кошти, отримані ринком від сплати ринкового збору, щомісяця до 20 числа перераховуються до відповідного місцевого бюджету.
На нашу думку, варто керуватися нормами Закону № 2181, п. 19.6 якого говорить:
Закони й інші правові нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Відповідальність за правильність нарахування, повноту і своєчасність перерахування ринкового збору до місцевого бюджету несе адміністрація ринку відповідно до діючого законодавства. За неподання розрахунку або несвоєчасне подання накладається штраф у розмірі 10 н.м.д.г. за кожне порушення (пп. 17.1.1 Закону № 2181).
Відповідальність платників ринкового збору
Відповідно до п. 16 Правил № 57 продавцю необхідно мати при собі документи про сплату ринкового збору й оплату послуг ринку. Під час проведення контрольних перевірок органами державної податкової служби роботи суб’єктів підприємницької діяльності продавці повинні подати вищезгадані документи. У випадку виявлення торговців, в яких немає касових чеків, що підтверджують сплату ринкового збору, з цих торговців стягується штраф у сумі, еквівалентній п’яти розмірам ринкового збору, а з адміністрації ринку - у розмірі 10 н.м.д.г. У випадку виявлення в торговців неналежним чином оформлених з вини адміністрації ринку касових чеків адміністрація ринку за кожний такий випадок сплачує штраф у сумі, еквівалентній 20 н.м.д.г. (п. 5 Указу № 761).
Наказом ДПАУ «Про затвердження правових нормативно актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.12.2000 р. № 614 затверджене «Положення про форму і зміст розрахункових документів, яким визначені вимоги до змісту розрахункових документів й обов’язкові реквізити розрахункових документів» (далі - Положення № 614). Тому ДПАУ наполягає, що у випадку відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів, передбачених Положенням № 614, документ не є розрахунковим.
Облік візиток Практика Випуск візиток - звичайна ситуація для підприємства, що піклується про імідж своїх співробітників. Вручення співрозмовникові візитної картки при діловій зустрічі давно стало невід’ємним атрибутом ділового етикету....
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
