Злиття та поглинання в діяльності відкритих акціонерних товариств
Часи, коли вітчизняний бухгалтер мав загальне уявлення про юридичні терміни «злиття» і «приєднання», але майже не зіштовхувався з цим на практиці, давно минули.
Сьогодні для розуміння того, що «діється» у цій сфері, одного ЦКУ вже недостатньо. Реальні право-чини укладаються менеджерами компаній за зразком американських операцій M & A (merger and acquisition, тобто злиття і придбання), причому з використанням англомовної термінології. На ній же базується і наше бухгалтерське законодавство. При цьому терміни такого роду «імпортуються» не в чистому вигляді, а з тими або іншими (ніяк не коментованими) змінами. В результаті вони стають ще більш багатозначними, ніж у себе на батьківщині. Через це нерідко виникають проблеми при виборі бухгалтерських правил для обліку в тій або іншій конкретній ситуації. Однак відступати перед таким менеджментом і перед такими обліковими стандартами наш бухгалтер не має наміру. Надати йому можливу допомогу в «інтелектуальній боротьбі» ми і постараємося в цій публікації. Основний наголос буде зроблений на злиттях і поглинання в суворому юридичному смислі. Однак для повноти картини доведеться торкнутися як поглинання в межах придбань, так і об’єднання компаній взагалі (тобто базове поняття для всієї нашої теми).
Правовий аспект
Відповідно до ст. 152 ЦКУ господарче товариство вважається акціонерним, якщо його статутний капітал поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції відкритого акціонерного товариства (ВАТ) розповсюджуються шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на біржах (ст. 25 Закону про господарчі товариства). Як і всяке підприємство (суб’єкт господарювання) ВАТ є юридичною особою і, таким чином, самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном. Установчим документом ВАТ є його статут (ст. 154 ЦКУ). Статут, на відміну від установчого договору, не укладається, а затверджується засновниками (ст. 87 ЦКУ). Для ВАТ його устав - це нормативний акт, що регулює відносини між учасниками і самим суспільством як юридичною особою.
Зі ст. 19 Закону про господарчі товариства випливає, що злиття і приєднання (поглинання) є окремими видами реорганізації ВАТ. Сама ж реорганізація - це один з двох способів припинення діяльності господарчого товариства (юридичної особи), поряд з його ліквідацією (п. 1 ст. 104 ЦКУ). Однак, на відміну від останньої, реорганізація є ще й одним з двох способів утворення юридичної особи, поряд з її заснуванням. З цього приводу в п. 1 ст. 56 ГКУ зазначено, що за рішенням організацій і громадян суб’єкт господарювання може бути утворений як шляхом заснування нового суб’єкта господарювання, так і шляхом реорганізації (злиття, приєднання…) діючого (діючих) суб’єкта (суб’єктів) господарювання з дотриманням вимог законодавства.
Стосовно нашої теми, то приєднання однієї юридичної особи до іншої означає тільки припинення існування першої з них, а не виникнення нової. Новий же суб’єкт господарювання (нова юридична особа) виникає тільки в результаті злиття декількох організацій в одну нову. Причому, що дуже важливо, виникає в порядку реорганізації суб’єктів, що припиняють своє самостійне існування, а не шляхом заснування дійсно нового суб’єкта господарювання. Це означає, що при злитті двох ВАТ ці компанії не стають засновниками новоствореної юридичної особи (на відміну від того, що висловлюється на рахунок цього в літературі). Адже очевидно, що не можуть бути засновниками юридичні особи, які, так би мовити, «вмирають» відразу ж у момент «появи на світ» нової компанії. Підприємства засновники завжди виступають як учасники нового підприємства протягом якогось (або всього) часу з моменту його заснування, а не відразу ж припиняють своє існування. У тому і суть злиття двох компаній, що тут немає ні ліквідації цих компаній, ні заснування нової компанії. Тому що має місце саме реорганізація двох компаній, причому не стільки в нову, скільки в єдину, об’єднану компанію. Фактично, тут є тільки певне відновлення чогось уже існуючого, а не абсолютна новизна, як у випадку заснування компанії. Новизна новизні різниця. Це важливо, як ми побачимо нижче, з погляду розробки і затвердження статуту компанії, утвореної шляхом злиття двох інших.
Необхідно зазначити, що припинення діяльності юридичної особи, як правило, носить остаточний характер. Таким чином, кожне з двох (декількох) ВАТ, що злилися в нове товариство, а також ВАТ, що приєдналося до іншого товариства, уже «не воскресають».
Згідно ст. 19 Закону про господарчі товариства вся сукупність прав і обов’язків реорганізуємого товариства переходить до його правонаступників. Так, якщо має місце злиття суб’єктів господарювання (юридичних осіб), то всі майнові права і обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання (юридичної особи), утвореного внаслідок злиття (п. 2 ст. 59 ГКУ). У випадку ж приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього переходять всі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання (п. 3 ст. 59 ГКУ).
І оскільки при злитті кількох організацій виникає один новий суб’єкт права, то в таких випадках реорганізація вважається закінченою за фактом державної реєстрації новоствореної юридичної особи (ст. 87 ЦКУ говорить, що юридична особа вважається створеною від дня її державної реєстрації) і реєстрації припинення вихідних юридичних осіб.
Але при приєднанні, як ми бачили, нової юридичної особи не виникає, у зв’язку з чим реорганізація завершується в момент виключення приєднаної організації з єдиного державного реєстру (згідно п. 2 ст. 104 ЦКУ юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення), чому передує державна реєстрація змін в установчих документах юридичної особи - правонаступника.
Що стосується правових підстав реорганізації ВАТ (шляхом злиття або поглинання), то вона, як правило, проводиться за рішенням його акціонерів. Але, як і інші (найчастіше підприємницькі) організації, ВАТ може бути реорганізовано і в примусовому порядку. На рахунок цього в п. 1 ст. 106 ЦКУ зазначено, що злиття та приєднання юридичних осіб здійснюється за рішенням їх учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Законом може бути передбачене й одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання (п. 2 ст. 106 ЦКУ). Справа в тому, що проведення реорганізації підприємств, що тягне за собою об’єднання їхнього майна, у багатьох випадках здатне істотно змінити співвідношення економічних потенціалів учасників того або іншого товарного ринку і таким чином призвести до обмеження конкуренції. Для запобігання цих негативних наслідків злиття і приєднання підприємств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства (ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91р. № 887-ХII).
Якщо ж реорганізація ВАТ відбувається за рішенням вищого органу товариства (загальних зборів акціонерів), то, згідно ст. 42 Закону про господарчі товариства, таке рішення приймається більшістю в 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
Про формальності
Тепер детальніше про формальності, яких необхідно дотримуватися при злиттях і поглинаннях, як способах реорганізації (припинення та утворення) ВАТ. Відповідно до п. 1 ст. 105 ЦКУ учасники юридичної особи, суд або орган, що ухвалив рішення щодо припинення
юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це відповідний орган, що вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває в процесі припинення. Далі особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, призначають (за узгодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію) комісію з припинення юридичної особи (у нашому випадку - реорганізаційну комісію. - А.К.) і встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до ЦКУ. З моменту призначення такої комісії до неї переходять повноваження з керування справами юридичної особи, а також вона виступає в суді від імені юридичної особи, що припиняється (п.п. 2, 3 ст. 105 ЦКУ).
Згідно п. 4 ст. 105 ЦКУ комісія з припинення юридичної особи зобов’язана помістити в друкованих засобах масової інформації (що публікують відомості про державну реєстрацію юридичної особи, яка припиняється) повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього. Цей строк не може становити менше двох місяців від дня публікації зазначеного повідомлення.
Потім комісія зобов’язана прийняти всі можливі заходи щодо виявлення кредиторів цієї організації, а також письмово сповістити їх про припинення юридичної особи, оскільки її реорганізація (припинення) істотно торкається їхніх майнових інтересів. Для захисту своїх інтересів кожний кредитор юридичної особи, що припиняється, вправі вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язання (п. 1 ст. 107 ЦКУ).
Після закінчення строку для висування вимог кредиторами і задоволення або ухилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у випадку злиття або приєднання), що має містити положення про правонаступництво: а) щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється; б) щодо всіх її кредиторів і боржників, включаючи зобов’язання, що заперечуються сторонами (п. 2 ст. 107 ЦКУ). Таким чином, реорганізація юридичної особи шляхом злиття або приєднання оформляється передавальним актом (у випадку приєднання однієї організації до іншої) або декількома такими актами, якщо відбувається злиття або приєднання декількох організацій.
При цьому, якщо має місце утворення нового ВАТ (у результаті злиття), то має бути ще розроблений і затверджений статут ВАТ. Оскільки нова організація виникає не в результаті заснування, тобто не «з нуля», а в порядку правонаступництва, то її статут розробляється та підписується (затверджується) представниками ВАТ (звичайно в особі їхніх вищих керівників), що зливаються. Можливість затвердження статуту представником власника майна, що вноситься до статутного капіталу, в п. 5 ст. 57 ГКУ (власником же, який відчужує активи на користь новоствореної компанії, є товариство, що реорганізується). Кожний такий представник інтересів АТ, що припиняє своє існування, діє на підставі відповідного рішення (акту) вищого органу цієї юридичної особи (п. 3 ст. 237 ЦКУ), тобто загальних зборів акціонерів.
До статуту компанії, що виникла в результаті злиття, а також до статуту компанії, що зробила поглинання, необхідно включити відомості про правонаступницт-во з посиланнями на відповідний передавальний акт (акти). У кожному з цих варіантів реорганізації до передавального акту додається детальна фінансова звітність організацій, що припиняють своє існування.
Укладання же установчого договору між компаніями, що зливаються, не потрібно, тому що, повторюємо, відбувається не заснування, а реорганізація (установчий договір між двома компаніями укладається, коли вони виступають засновниками третьої компанії, зберігаючи при цьому самих себе як юридичних осіб).
Відповідно до п. 3 ст. 107 ЦКУ передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, що ухвалив рішення щодо його припинення. Нотаріально засвідчена копія передавального акту передається до органу, що здійснює державну реєстрацію, за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється. Так само передається нотаріально засвідчена копія передавального акту і до органу, що здійснює державну реєстрацію, за місцем реєстрації юридичної особи - правонаступника.
В обов’язковому порядку здійснюється зняття з обліку платників податків (зборів) до ДПАУ (Пенсійного фонду тощо) підприємств, що припинили існування, а також постановка на такий облік новоствореного підприємства.
На закінчення правового аналізу розглянемо, що відбувається з акціями і статутними капіталами ВАТ, що реорганізуються шляхом злиття або поглинання.
У випадку злиття двох компаній в одну нову її статутний капітал формується за рахунок з’єднання активів, що відповідають за вартістю статутним капіталам вихідних компаній. На суму такого статутного капіталу випускаються акції, які обмінюються на всі акції вихідних компаній з наступним їхнім погашенням. У реєстрі акціонерів здійснюються відповідні записи як про випуск, так і про погашення акцій.
Якщо ж відбувається приєднання однієї компанії до іншої, то має місце збільшення статутного капіталу компанії, що поглинає, за рахунок додавання до нього суми статутного капіталу компанії, що приєднується (суми, підкріпленої відповідною вартістю активів, які переходять у власність першої компанії). У такому випадку «акула» здійснює додаткову емісію акцій, які обмінюються на всі акції компанії, що поглинається, з наступним їхнім погашенням. Записи в реєстрі акціонерів здійснюються знову ж як про випуск, так і про погашення акцій.
Варто підкреслити, що при злитті та поглинанні ВАТ немає ніяких підстав говорити про внески за-сновників-правопопередників (тобто юридичних осіб, що реорганізуються) у статутний капітал ком-панії-правонаступника (це можна прочитати в літературі). Все тому, що немає в цих випадках ніякого заснування компанії, у зв’язку з чим немає і внесків учасників в оплату статутного капіталу. Випущені акції не продаються навіть акціонерам компаній, що припиняють своє існування, не те що самим цим компаніям.
Відбувається всього лише обмін акцій (у смислі заміни одних акцій іншими з погашенням перших), а не обмін акціями (у смислі різновиду ку-півлі-продажу акцій, коли і ті, й інші акції зберігаються як пайові цінні папери). Інакше кажучи, має місце не купівля-продаж акцій, а погашення одних корпоративних прав в обмін на емісію інших. Причому відносини такого роду об’єднана компанія має не з самими організаціями, що припиняють своє існування, а безпосередньо з їхніми акціонерами.
В таких ситуаціях акціонер компанії, що реорганізується, нічим не оплачує акції, одержувані від емітента. Заміна його старих акцій на нові означає лише те, що він перестає бути учасником компанії, що реорганізується, стаючи акціонером об’єднаної компанії. При цьому в майновому плані має місце не внесок (внески) у формі певних активів (як у випадку заснування компанії), а передача всього майна (разом з боргами) з балансу однієї компанії на баланс іншої.
Відносно приєднання (поглинання) необхідно ще зазначити, що АТ має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій (п. 1 ст. 156 ЦКУ). Збільшення статутного капіталу АТ допускається після його повної оплати. Збільшення статутного капіталу АТ для покриття збитків не допускається (п. 2 ст. 156 ЦКУ). Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу АТ не може перевищувати 25% (п. 1 ст. 158 ЦКУ).
Як злиття, так і поглинання стосується ст. 27 Закону про господарчі товариства, відповідно до якої ВАТ зобов’язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій) не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску цих акцій.
НОРМАТИВНА БАЗА
ЦКУ - Цивільний кодекс України.
ГКУ - Господарський кодекс України.
Закон про господарчі товариства - Закон України «Про господарчі товариства» від 19.09.91 р. № 1576-ХII.
Закон про ПДВ - Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
Закон про прибуток - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
П(С)БО 19 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Мінфіну України від 07.07.99 р. № 163.
П(С)БО 24 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акцію», затверджено наказом Мінфіну України від 16.07.2001 р. № 344.
Звіт для маленьких Бухгалтерський облік Бухгалтери малих підприємств є найактивнішими споживачами інформації з питань бухгалтерського і податкового обліку, а їхня кількість у числі передплатників періодичних бухгалтерських видань значно перевищує кількість передплатників-бухгалтерів яких-небудь...
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
