Радянські часи. Директор заводу викликає головного бухгалтера і каже, що йому потрібно купити в кабінет нові столи, стільці і т.ін., і якомога якісніші. Головбух пішла до свого кабінету, переглянула кошторис, повертається і відповідає: «Ми не можемо купити меблі, бо «сальдо» не дозволяє». Директор грюкає по столу: «Хто тут начальник, я чи Сальдо?» Зараз часи такі, що «сальдо» практично не стоїть на перепоні не тільки заміни столів, а й купівлі всяких інших штучок, які ще донедавна були предметом розкоші чи могли розцінюватися як марнотратство. З цим стикається практично кожен, а от про облікову сторону чомусь говорять мало.
Про розкіш
В’їхали ми в новий офіс. Голі стіни і підлога. Зарплата на фірмі на рівні прожиткового мінімуму. А тут директор наймає дизайнера і платить йому з розрахунку 15 дол. США за 1 кв. м площі за роботу з облаштування інтер’єру офісу. І, виходячи з його рекомендацій, купує шпалери за 150,00 грн. за рулон, меблі з карельської берези, ламає стіни під «фен-шуй» і т.ін. Одним словом, грошей витратили безліч. А тут до податкової викликають на килим і кажуть, що податкове навантаження нижче норми. Знайома ситуація.
Чи не виникає у бухгалтера питання, чи можна вартість такого дорого ремонту відобразити в податковому обліку, включивши частину вартості до валових витрат? Виникає. І заспокоює він себе тим, що офіс використовується в господарській діяльності, а тому витрати на його утримання можна враховувати в податковому обліку. І правильно робить.
На щастя, в нашому законодавстві немає норми, яка б зобов’язувала враховувати для цілей податкового обліку економічну доцільність такого роду витрат за якимось критерієм. Наприклад, можна міркувати, що якщо купити замість джипу нашу «Таврію», то можна заощадити на витратах з утримання. Так, можна. Але на чию користь? Тільки власника. Якщо ж власник не проти таких витрат, то все нормально.
І цього принципу слід дотримуватися.
З приводу того, як використання коштів підприємством впливає на сплату ним податкових зобов’язань, є примітною постанова Вищого господарського суду України у справі від 20.05.2004 р. № 33/713 (у порушенні провадження з перегляду цієї постанови відмовлено ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 р.). В даному випадку податковою інспекцією було донараховано підприємству податкові зобов’язання з податку на прибуток і застосовано штрафні санкції. Рішення було мотивовано тим, що отримавши в банку кредитну лінію на поточні потреби під 80 % річних, підприємство використало ці кошти на надання безвідсоткових позик фізичним особам - не працівникам підприємства та на придбання депозитних сертифікатів, а проценти за користування кредитом включило до валових витрат.
ДПІ зробила висновок про те, що отримання кредиту було недоцільним, оскільки підприємство мало змогу отримати від погашення цінних паперів таку ж суму коштів та не сплачувати відсотки за кредитом, нараховані за досить високою ставкою. А видача значних грошових коштів як безвідсоткових позик свідчить про достатність у підприємства обігових коштів. Оскільки суму відсотків за кредитом підприємством було включено до валових витрат, то, на думку ДПІ, це призвело до заниження об’єкта оподаткування.
Ухвалюючи рішення на користь підприємства, судами зазначалося, що державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним. Зокрема, вказано у постанові, повноваження державної податкової служби визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII. Але даний нормативний акт не надає відповідачу (ДПІ) право визначати економічну доцільність та ефективність здійснення тієї чи іншої діяльності самостійного суб’єкта господарювання, яким є позивач. Таким чином, резюмував ВДСУ, господарські суди правомірно зазначили, що ДПІ вийшла за межі, надані їй чинним законодавством України.
Тому наш висновок, що дорожнеча ремонту, легкового автомобіля тощо, якщо вони пов’язані з господарською діяльністю, не є перешкодою для врахування їх в податковому обліку.
Але продовжуючи тему про ремонт і участі в ньому дизайнера, не можна оминути увагою той факт, що ремонт — це не тільки клеєння стін шпалерами, укладання паркету і руйнування стін. В ході проведення ремонту чи як його наслідок в офісі можуть з’явитися картини, акваріум, вазони та інші штучки, які бухгалтерію не ведуть і за прилавком не стоять. Чи можна їх відображати в обліку?
ПРИклад
Згідно з кошторисом вартість робіт з оформлення інтер’єру визначено так:
Ремонт — це робота, виконання якої регулюється нормами глави 61 ЦКУ. Встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст. 837, 839, 843 ЦКУ).
Дизайнер для оплати пред’явив нам рахунок, оформлений на основі кошторису, в якому окремими рядками вказано вартість картин, акваріума тощо. Ми повинні показати витрати в обліку як єдине ціле чи кожну складову окремо?
Якщо разом, що нам на руку, то ми без проблем врахуємо в податковому обліку такий «об’єкт», як ремонт. Але чи можна так робити? Очевидно, що ні. Об’єктом обліку у нас є активи (предмети і роботи). Тому ми мусимо все обліковувати окремо. І якщо в бухобліку ми відобразимо витрати без проблем, то довести податківцям, що акваріум використовується у господарській діяльності, дуже важко. Але є інший вихід.
Підвищуємо працездатність
В ДСанПіН 7.7.4.-046-992.1.35 сказано, що з метою зміцнення здоров’я працюючих у портах безпосередньо біля виробничих дільниць треба обладнувати, зокрема, кабінет психологічного розвантаження.
А тепер розглянемо таку ситуацію. Директор керує, бухгалтер рахує, продавець продає і т.д. Роботу кожного, здається, видно. Відповідно, зарплату і нарахування на неї включаємо до валових витрат. Підприємство, кажуть, само має право визначати свої штати. А якщо спробувати ввести в штатний розпис посаду фізрука, він з ними проводитиме ранкову гімнастику? Чи є такі, хто відважаться включити до валових витрат витрати на його зарплату? Проте, зараз стало модно мати у штаті посаду психолога, який, наприклад, претендентам на роботу дає малювати «чортиків» і робить висновки, чи здатна така людина працювати саме в цьому колективі. І автор переконаний, що ні в кого не закрадається сумнів щодо врахування витрат на його утримання в обліку. Чому? Бо його посаду можна ув’язати, наприклад, з охороною праці.
Так, наприклад, в Програмі № 553 знаходимо, що однією з тем програми навчання та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів підприємств вугільної промисловості в частині охорони праці вивчається тема з психології безпеки праці. Тут серед іншого розглядаються питання пристосування людини до навколишніх умов у процесі праці (почуття, сприймання, увага, пам’ять, уява, емоції) і психофізичні фактори умов праці (промислова естетика, ритм і темп роботи, виробнича гімнастика, кімнати психологічного розвантаження) та їх вплив на безпеку праці.
То чому, коли рекомендації психолога приймаються до уваги при відборі працівників і створенні відповідного мікроклімату в колективі, ми вважаємо, що вони пов’язані з господарською діяльністю, а вартість придбаного за рекомендацією психолога (або дизайнера) акваріума не повинні включати до валових витрат? Може саме з допомогою акваріума зростають обсяги поставок? Чому народ ведеться на махінації аферистів? Стиль їхнього життя справляє на нього враження. Так і в даному випадку.
Не будемо далеко ходити. Переважна більшість бухгалтерів працює з комп’ютерами. Це не шкідливі умови праці і молоко не видається. Але що каже ДСанПіН 3.3.2.007-98? У п. 2.17 цього «сніпа», крім іншого, сказано, що при приміщеннях з візуальними дисплейними терміналами мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи, кімната психологічного розвантаження. В кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування та роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою (СНіП 2.09.04.-87). Тобто, як не крути, а таке поняття, як гігієна праці запросто ув’язується з охороною праці.
Перелік № 994 і то стверджує, що можна включати до валових витрат чи можна амортизувати:
- витрати з приведення основних фондів у відповідність до вимог нормативно-правових актів з охорони праці щодо, зокрема, виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць;
- витрати на усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
Звичайно, визнаємо той факт, що нашими рекомендаціями скористаються не всі. Але якщо хтось один доведе, що його господарська діяльність це не тільки сіюмінутна вигода від бізнесу і бажання сплатити більше податків, а робота на перспективу, на підтримання іміджу своєї компанії, і йому в цьому допомагають вазони і акваріум, то і це буде добре.
Нормативна база
1. ДСанПіН 3.3.2.007-98 - Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 р. № 7
2. ДСанПіН 7.7.4.-046-992.1.35 – Державні санітарні правила і норми для морських та річкових портів, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 р. № 46.
3. Програма № 553 – Програма навчання та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів підприємств вугільної промисловості, затверджена наказом Мінпаливенерго України від 08.09.2004 р. № 553.
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
