Людина завжди пишалася тим, що вона здатна створювати щось корисне для душі та тіла. Але все, що нею створено, як виявилося, тлінне і недосконале. Тому все актуальнішим і проблемним стає процес ліквідації того, що людиною було створено, але втратило всяку цінність.
Що означає «об’єкт» і «ліквідація»
Почнемо з об’єктів основних фондів. У Законі про податок на прибуток основні фонди визначені як
… матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Верстати, обладнання та інші матеріальні цінності, витрати на придбання яких менше 1000,00 грн., в податковому обліку основними фондами не вважаються, і витрати на їхнє придбання списуються на валові витрати підприємства.
Далі закон про податок на прибуток ділить основні фонди на групи:
група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Ці групи і є об’єктами обліку в податковому обліку. Наприклад, суми нарахованої амортизації визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
В той же час по об’єктах основних фондів, що відносяться до групи 1, Закон про оподаткування прибутку вимагає:
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи.
Що стосується інших груп основних фондів (2, 3 і 4), то там також не все однозначно. Ці групи основних засобів не можуть бути вилучені з обліку (ліквідовані) доти, поки балансова вартість групи не досягне нуля. Але в той же час окремі об’єкти основних фондів, що входять до складу цих груп, можуть бути ліквідовані, і по них необхідно здійснювати окремий розрахунок.
Таким чином, незважаючи на те, що Закон про податок на прибуток як об’єкт обліку на перше місце ставить групу, він не зміг остаточно відійти від традиційного уявлення про об’єкт обліку щодо основних фондів – окремого об’єкта основних фондів. Це цілком з’ясовно, тому що хочемо ми цього або не хочемо, але операції (одержання, переміщення, поліпшення, ліквідації та ін.) здійснюються з окремими об’єктами основних фондів, а не в цілому з групою. У зв’язку з цим у Законі про податок на прибуток існує певне протиріччя, що ускладнює роботу бухгалтерів.
Отже, об’єкт основних фондів відповідно до Закону про податок на прибуток — це матеріальна цінність терміном служби більше 365 днів і вартістю вище 1000,00 грн. Чи у повній мері це визначення обіймає всі об’єкти основних фондів, якими оперує Закон про податок на прибуток? Відповідно до п. 8.8.1 Закону про податок на прибуток по основних фондах, отриманих підприємством в оренду, дозволяється:
У разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:
- відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об’єкт лізингу (оренди);
- створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об’єкт лізингу (оренди).
При цьому орендарем не враховується балансова вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.
Таким чином, ми маємо якийсь об’єкт обліку, що класифікується як об’єкт основних фондів, який не має матеріальної форми. Адже це всього лише витрати на поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), а не сам об’єкт.
Є ще приклади об’єктів основних фондів, що також не мають матеріальної форми. Це витрати з поліпшення земель та комп’ютерні програми. Земля не є об’єктом обліку, а от витрати на її поліпшення, не пов’язані з капітальним будівництвом (іригація, осушення, збагачення та інше), є.
Виходячи з цього можна зробити висновок, що визначення основних фондів, дане в Законі про податок на прибуток (дивися вище), не повною мірою відповідає вимогам того самого закону.
Крім цього, не можна не згадати про ще одну класифікацію основних фондів, викладену в Законі про податок на прибуток. Так, відповідно до п. 8.1.4:
Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
…
витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:
- капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;
- капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід’ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.
Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що в податковому обліку ліквідація об’єктів невиробничих фондів не відображається. Однак це не зовсім так. Є певні нюанси, про які ми поговоримо пізніше. Так що з нашої сторони було б неправильно «викреслити» невиробничі фонди і «забути» про них.
А тепер кілька слів про те, що таке ліквідація об’єктів основних фондів. Визначення терміну ліквідації немає ні в Законі про податок на прибуток, ні в П(С)БО 7. У зв’язку з цим виникає невизначеність щодо того, що мається на увазі під ліквідацією об’єкта основних фондів.
Виходячи із значеннєвого змісту Закону про податок на прибуток у тих випадках, коли говориться про ліквідацію основних фондів, мається на увазі фізична ліквідація їх як матеріального об’єкта, а отже, і ліквідація їх як об’єкта обліку (активу). Якщо це будинок, то його необхідно знести, якщо це верстат, то його необхідно демонтувати, розібрати і т.д. Продаж (за гроші або в обмін на інший актив), безкоштовна передача або внесок до статутного фонду іншого підприємства не є ліквідацією, оскільки об’єкт «зникає» з обліку підприємства, але фізично продовжує існувати.
Порядок ліквідації окремих об’єктів основних фондів
Необхідність у ліквідації об’єкта основних фондів може бути викликана різними причинами: як небажанням підприємства продовжувати експлуатацію даного конкретного об’єкта основних фондів, так і відсутністю можливості продовжувати таку експлуатацію. Закон про податок на прибуток не бере до уваги причини, що викликали необхідність ліквідації об’єкта основних фондів, для нього важливий сам факт ліквідації. З цієї причини відповідно до п. 8.4.8:
У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:
а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об’єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля;
б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.
Це загальне правило, за яким відображається ліквідація об’єктів основних фондів у податковому обліку. Залишається розглянути «деталі» списання окремих видів (груп) основних фондів, які іноді мають принципово важливе значення. І почнемо ми з об’єктів основних засобів, що відносяться до першої групи.
До складу першої групи входять будинки і споруди, основна «проблема» яких полягає в тому, що їх не можливо відокремити від землі, на якій вони розташовані. Земля, як ми вже зазначали вище, не є об’єктом обліку. Вона не входить до жодної з визначених податковим обліком груп основних фондів. У той же час вона має певну вартість. Наприклад, продаж землі під будівництво складає значну частку доходів бюджету м. Києва. Придбати будинок (споруду), або побудувати його без витрат на придбання землі на даний момент майже нереально. Причому, якщо будинок і споруда згодом старішають і втрачають свою вартість, то вартість землі постійно зростає. У зв’язку з цим виникає питання, що відбувається з витратами на придбання землі при ліквідації будинку або споруди, на ній розташованих.
Нормативна база
1. Закон про податок на прибуток – Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
2. П(С)БО 7 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92.
Особливості складання податкових накладних Податковий облік Продовження. Початок див. у «ШБ» № 19, 20, 21/2006 р. Для більшості людей, що мають нормальний зір, чорний колір — це чорний колір. Для меншості, до яких відносяться розумово відсталі або божевільні, це щось інше. Коли ознайомлюєшся з визначенням...
Інтернет-магазин № 22 (2.6.2008) :: Податковий облік У минулому номері ми розглянули загальні вимоги до дистанційної торгівлі та один з її видів, а саме торгівлю за каталогами. У цій публікації розглянемо «удосконалений» метод торгівлі на відстані — торгівлю через Інтернет-магазин....
