Господарським судом Донецької області винесено рішення про неправомірність вимог податкових органів про амортизацію платежів за використання надр замість повноцінного їхнього включення до ВВ.
Цей конфлікт породжено одним з різночитань, закладених у законодавстві України. Таких різночитань у нас багато, і податківці періодично цим користуються. Цього разу вони кинули всі свої сили на видобувні підприємства, що сплачують платежі за спеціальне використання надр.
Податківці наполягали на тому, що ці витрати підприємство не має права відносити до складу ВВ, а повинне амортизувати відповідно до ст. 9 Закону «Про оподаткування прибутку». І певні підстави для такого фіскального підходу дійсно є. Дійсно, відповідно до п. 9.1 Закону «Про оподаткування прибутку» підлягають амортизації (а не включенню до ВВ) витрати, пов’язані, зокрема, з розвідкою, дорозвідкою, облаштованістю і розробкою запасів (родовищ) корисних копалин. Перелік таких витрат п. 9.2 того самого Закону доручає розробити і затвердити КМУ. У виконання цього доручення Кабмін Постановою від 04.02.1998 р. № 118 (далі — Постанова № 118) затвердив такий Перелік. І в цьому переліку першим же пунктом значаться «платежі за використання надр відповідно до Кодексу України «Про надра».
На думку податківців, у цьому місці коло замкнулося, а збудований логічний ланцюжок дозволяє легко доводити необхідність амортизації платежів за використання надр. На середньому видобувному підприємстві сума таких платежів обчислюється мільйонами гривень, а Закон № 2181 дозволяє виявляти порушення за останні три роки і карати. Штрафи за відхилення від оподаткування при такому простроченні обчислюються в розмірі 50 % від виявленої недоплати!
Але всі аргументи податківців виявилися притягнутими за вуха і це вдалося довести в суді.
По-перше, в своїх умовиводах податківці проігнорували вимоги п. 5.2.5 Закону «Про оподаткування прибутку», що прямо дозволяє відносити до валових витрат суми податків, зборів та обов’язкових платежів, установлених Законом «Про систему оподаткування». А п. 13 ст. 14 цього Закону саме і визначає як загальнодержавний податок (збір), зокрема, збір за спеціальне використання природних ресурсів. Згідно ст. 28 Кодексу України про надра плата за користування надрами стягується у вигляді, зокрема, платежів за користування надрами.
По-друге, сама ст. 9 Закону «Про оподаткування прибутку» передбачає амортизацію витрат підприємства на розвідку, дорозвідку, облаштованість і розробку не будь-яких родовищ, а лише тих, які «перебувають на балансі платника податків». А оскільки держава родовища підприємствам не передавала (що логічно, тому що надра України належать її народу відповідно до ст. 1
Закону «Про власність»), то на балансі в підприємства цих родовищ немає, й амортизувати йому в цьому зв’язку нема чого. Цей же висновок підтверджується і загальними принципами амортизації (сформульованими в ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку»): амортизації підлягають витрати, понесені підприємством.
А витрати на розвідку родовищ понесені дуже давно і не підприємством, а державою. Тому підприємство ніяк не може амортизувати витрати держави. Адже ці платежі вже є своєрідна амортизація. Відразу вартість розвідки підприємство не погасить, а частково (пропорційно обсягам видобутку копалин) зможе цілком. Таким чином, податківці з економічної точки зору пропонують амортизувати амортизацію.
По-третє, навіть Постанова № 118 веде мову про витрати на розвідку, а не на розробку родовища. Навіть з назви Постанови № 118 виходить, що амортизації підлягають витрати, пов’язані з розвідкою (дорозвідкою) і облаштованістю, а також ті «розроблювальні» витрати, які здійснюються на етапі розвідки й облаштованості та безпосередньо пов’язані з ними. Тоді як платежі за використання надр до розвідки родовищ не відносяться.
По-четверте, податкова інспекція ігнорує той факт, що в структурі ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку» п. 5.3 (що забороняє ВВ по витратах, що підлягають амортизації згідно ст. 9 Закону) поширює свою дію не на всі підпункти п. 5.2 Закону, а лише на п. 5.2.1. Лише цей пункт має пряме посилання на п. 5.3 як обмеження складу валових витрат. А п. 5.2.5 Закону ніяких таких умов не містить, а тому його варто застосовувати без обмежень, зазначених у п. 5.3 Закону. Більше того, п. 5.11 Закону «Про оподаткування прибутку» прямо забороняє встановлення додаткових обмежень, крім прямо визначених у цьому Законі.
По-п’яте, у цьому випадку має місце «конфлікт інтересів». Адже одна норма Закону «Про оподаткування прибутку» (п. 5.2.5) суперечить іншій нормі (ст. 9) цього ж Закону. А відповідно до п. 4.4.1 Закону № 2181 у випадку протиріччя норм одного Закону рішення приймається на користь платника податків.
Податківці зрозуміли абсурдність раніше висунутих вимог, результатом чого є Лист ДПА України від 03.08.2005 р. № 15375/7/15-1117: лише витрати на розвідку (дорозвідку) й облаштованість родовища підлягають амортизації, а ніяк не витрати на розробку цього родовища.
Віталій Шеломков, директор аудиторської фірми «Олдбрідж»
Аліменти Практика Що таке аліменти, як, коли і кому вони призначаються Аліменти — це право на утримання, що має член родини, який потребує матеріальної допомоги, (далі — одержувач аліментів) за умови, що інший член родини (далі — платник аліментів) у стані надати...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
