Що таке аліменти, як, коли і кому вони призначаються
Аліменти — це право на утримання, що має член родини, який потребує матеріальної допомоги, (далі — одержувач аліментів) за умови, що інший член родини (далі — платник аліментів) у стані надати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається член родини, що досяг пенсійного віку або є інвалідом I, II і III групи (ст. 75 Сімейного кодексу України від 10.01.02 р. № 2947-III, далі — СКУ). Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, аліменти можуть бути виплачені:
- одним членом подружжя на користь іншого члена (гл. 9 СКУ);
- одним з батьків в інтересах іншого на утримання дитини (гл. 15 СКУ);
- повнолітніми дітьми своїм непрацездатним батькам (гл. 22 СКУ).
Найпоширеніший випадок виплати аліментів — сплата аліментів одним з батьків в інтересах іншого, на утриманні або під опікою якого перебуває їхня спільна дитина. На прикладі аліментів «на дитину» і розглянемо порядок оформлення, утримання і перерахування аліментів.
Добровільна сплата аліментів
Батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину (п. 1 ст. 189 СКУ), в якому визначаються розмір, періодичність, а також форма виплати в грошовому і (або) натуральному вираженні (п. 2 ст. 181 СКУ). Договір укладається в письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (п. 1 ст. 189 СКУ). Умови договору не можуть порушувати права дитини, установлені СКУ, та у випадку невиконання батьком або матір’ю зобов’язань за договором аліменти стягуються на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 2 ст. 189 СКУ). Аліменти можна не виплачувати у випадку, якщо батьки з дозволу органів опіки передадуть дитині право власності на нерухоме майно. Такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (п. 1 ст. 190 СКУ). У цьому випадку той з батьків, що проживає з дитиною, зобов’язується самостійно утримувати її.
Сплата аліментів з ініціативи платника
Платник аліментів може подати заяву за місцем роботи (виплати пенсії або стипендії) про утримання аліментів на дитину зі своєї зарплати (пенсії або стипендії), де вказати розмір і періодичність таких утримань (ст. 187 СКУ). Заява повинна містити інформацію про одержувача аліментів: прізвище, ім’я, по батькові і точну адресу, за якою варто перераховувати аліменти.
На підставі такої заяви бухгалтерія протягом трьох днів після встановленого строку виплати зарплати (пенсії або стипендії) перераховує аліменти, причому сума, зазначена в заяві, може перевищувати 50 % всіх утримань (ст. 187 СКУ). СКУ строк виплати аліментів прив’язує до терміну, встановленого для виплати зарплати. Заява про добровільну сплату аліментів може бути відкликана платником аліментів.
Якщо платник аліментів змінює місце роботи, утримання з нього аліментів здійснюється на підставі знову поданої ним заяви за новим місцем роботи. Заборгованість за час несплати аліментів у цьому випадку може бути виплачена також за заявою платника, або стягнена в судовому порядку у випадку незгоди платника аліментів у погашенні такої заборгованості.
А що робити в тому випадку, якщо в платника аліментів, відповідно до поданої ним заяви, аліменти утримуються, а одержувач відмовляється їх одержувати? На це питання відповідає Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV, у ст. 537 «Виконання зобов’язань внесенням боргу на депозит нотаріуса» якого визначено
Боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей ... у депозит нотаріуса в разі… ухилення кредитора… від прийняття виконання… Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит
Бухгалтерія підприємства, на нашу думку, повинна видати працівнику повернуту суму аліментів, а адміністрація підприємства письмово повідомити працівника про припинення виконання зобов’язань за поданою ним заявою про утримання з нього аліментів, де пояснити причину такого рішення.
Сплата аліментів за рішенням суду
Батьки можуть домовитися про порядок сплати і розмір аліментів. Якщо такої домовленості немає, той з батьків, з ким проживає дитина, може звернутися з позовом до суду. За рішенням суду аліменти присуджуються, як правило, у грошовій формі у відсотках від одержуваного доходу платника аліментів або у фіксованій сумі (п. 3 ст. 181 СКУ), якщо платник аліментів не має регулярного доходу (п. 2 ст. 182 СКУ). У цьому випадку платник або одержувач аліментів звертається до суду із заявою, що містить прохання визначити розмір аліментів у фіксованій сумі (п. 1 ст. 184 СКУ). Фіксований розмір аліментів підлягає індексації відповідно до законодавства (п. 2 ст. 184 СКУ).
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я і матеріальний стан дитини і того з батьків, що сплачує аліменти, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей або непрацездатних членів родини, інші обставини, що мають істотне значення (п. 1 ст. 182 СКУ). Однак мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше 30 % прожиткового мінімуму, установленого для дитини відповідного віку (далі – 30% п.м.).
Якщо розмір аліментів, визначених судом, менше 30 % п.м., дитині призначається державна допомога (п. 3 ст. 184 СКУ). Така допомога дорівнює різниці між 30 % п.м. і визначеного судом розміру аліментів. При зміні прожиткового мінімуму для перерахування аліментів одержувачеві аліментів необхідно звертатися до державної виконавчої служби, оскільки відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV (далі — Закон № 606) саме вона розглядає подібні заяви. В 2006 році прожитковий мінімум установлений ст. 65 Закону України від 20.12.05 р. № 3235-IV «Про державний бюджет України на 2006 рік» і склав, наприклад, на дитину у віці до 6 років на 01.01.06 р. — 400 грн., на 01.04.06 р. — 410 грн., на 01.10.06 р. — 418 грн..
Розмір аліментів може бути змінений за рішенням суду або за позовною заявою платника (одержувача) аліментів у випадку зміни їхнього матеріального або сімейного стану. Аліменти утримуються від дня подання заяви до суду (п. 1 ст. 191СКУ), а за час, що минув до подання заяви, — за рішенням суду, якщо позивач надасть суду докази того, що відповідач ухилявся від сплати аліментів, але не більш ніж за три роки (п. 2 ст. 191 СКУ). Аліменти, присуджені судом, виплачуються щомісяця.
Утримання аліментів за рішенням суду здійснюється в тому самому порядку і в ті самі строки, що і при їхній добровільній сплаті, але підставою для їхнього утримання буде не заява працівника, а виконавчий лист — документ про примусове виконання рішення суду, що надсилається державним виконавцем за місцем роботи відповідача і є обов’язковим для виконання. У виконавчому листі вказується розмір утримань і розмір заборгованості (якщо вона є). Виконавчі листи про утримання аліментів реєструються бухгалтерією підприємства, на якому працює платник, у спеціальному журналі із зазначенням часу їхнього надходження і повинні зберігатися в тому самому порядку, що і документи суворої звітності. Відповідно до пп. 7.5.9 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Мін’юсту України від 15.12.99 р. № 74/5 (далі — Інструкція № 74):
Адміністрація підприємства, установи, організації тощо на підставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зобов’язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, стипендії і інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3-денний термін з дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, зазначеній в заяві чи виконавчому листі.
Тобто підприємство, що здійснює утримання таких аліментів, направляє їх одержувачеві за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за адресою, зазначеною державним виконавцем у супровідних документах (розпорядженні). У випадку повернення сум аліментів у зв’язку з неотриманням їх одержувачем відповідальність підприємства чинним законодавством не передбачена за умови, якщо дотримані строки перерахування і кошти були перераховані зазначеній особі згідно з наданими даними. У цьому випадку підприємство повинне письмово звернутися до державного виконавця із проханням уточнити адресу одержувача та вказати реквізити рахунку в банку, на який підприємству необхідно перераховувати аліменти до уточнення даних. Відповідно до ст. 44-1 Закону № 606
Грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.
У випадку якщо платник аліментів змінює місце роботи, його бухгалтерія за старим місцем роботи, що одержала такий виконавчий лист, відповідно до ст. 68 Закону № 606 у триденний строк повинна повернути його державному виконавцю (поштою рекомендованим листом або особисто) з позначкою про нове місце роботи, проживання або навчання боржника (якщо воно відомо). Крім цього, бухгалтер робить у виконавчому листі необхідні записи про суму проведених утримань аліментів і залишка заборгованості за аліментами та причини їхньої невиплати.
Якщо такі відомості не надані з неповажної причини, винні в цьому посадові особи підприємства залучаються до адміністративної відповідальності. На них відповідно до постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби накладається штраф у розмірі від 10 до 30 ннмдг (від 170 грн. до 510 грн.) (ст. 88 Закону № 606).
Обмеження розміру відрахувань із зарплати розглянуто ст. 128 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП). У випадку стягнення аліментів на декількох неповнолітніх дітей розмір відрахувань не має перевищувати 70 %, а у випадку стягнення аліментів на одну дитину сума утримань не може перевищувати 50 % зарплати до виплати (ст. 70 Закону № 606).
Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання виконавчих документів здійснюють державні виконавці відділу Державної виконавчої служби управління юстиції. Виконавчий документ повинен виконуватися в тому порядку і розмірах, які безпосередньо в ньому встановлені і відповідно до розпорядження державного виконавця, разом з яким надійшов виконавчий документ (пп. 7.2.5 Інструкції № 74). Так, відповідно до вимог пп. 7.2.6 Інструкції № 74 самостійно змінювати порядок стягування суми боргу і розмір відрахування адміністрація підприємства не мають права. Навіть, якщо у виконавчому листі розмір щомісячних утримань на одну дитину визначений у розмірі, більшому, ніж 50 %, такий документ повинен виконуватися в порядку, передбаченому виконавчим документом.
Даруємо подарунки Практика Наближаються новорічні свята. І, вже як традиція, перед бухгалтером виникає питання обліку новорічних подарунків. Подарунки можуть бути самими різними: це і спеціально придбані сувеніри для компаньйонів, і товари-рекламоносії, що містять логотип...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
