Якщо підприємець працює на фіксованому податку, то все, що він заробив, є його чистим доходом, яким він може вільно розпоряджатися (без будь-якої звітності про його використання). При виплаті собі такого доходу податки та платежі не нараховуються і не утримуються. Тільки за бажанням підприємця він може добровільно зареєструватися в ПФ для зарахування його виробничого стажу до пенсії в повному обсязі. Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058), що набрав чинності з 1 січня 2004 року, установив пряму залежність між розміром пенсії від страхового стажу і заробітку, з якого фактично нараховані та сплачені страхові внески до ПФ.
Тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу фізосіб - суб’єктів підприємницької діяльності (платників фіксованого податку) зараховується період, пропорційний сумі оплачених внесків до суми мінімального страхового внеску (ст. 24 Закону № 1058). Від суми фіксованого податку до ПФ надходить 10 % (п. 2 Заключних положень Закону України «Про внесення змін до Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 13.02.98 р. № 129/98-ВР). Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок — це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Мінімальний страховий внесок з 01.07.06 р. по 30.11.06 р. складає 119,25 грн. (375,00 х 31,8 %). Тому що розмір фіксованого податку встановлений у межах від 20 до 100 грн., а 10 % від суми фіксованого податку, що надходять до ПФ, відповідно становлять від 2 до 10 грн., то цієї суми для повного стажу (місяць діяльності — місяць стажу) не вистачає. Стаж буде розраховуватися пропорційно зарахованим Казначейством внескам у складі фіксованого податку. Для зарахування повного місяця до пенсійного стажу підприємець повинен доплатити різницю між нарахованим мінімальним страховим внеском і зарахованими Казначейством коштами від фіксованого податку.
ПРИклад 1
Підприємець Шевчук М. В. працює на фіксованому податку й у жовтні 2006 року придбав торговий патент за ставкою 100,00 грн. в місяць. Розглянемо два випадки.
Варіант 1. Підприємець бажає, щоб його виробничий стаж враховувався для пенсії в повному обсязі, тому він добровільно зареєструвався в районному відділенні Пенсійного фонду за місцем проживання (здійснення діяльності) й оплатив суму внеску, розмір якої визначається так:
Д = (МЗ х 31,8 % – ФП х 10 %), де:
Д – сума доплати, що перераховується на рахунок Пенсійного фонду;
МЗ – законодавчо встановлений мінімальний рівень заробітної плати;
ФП – ставка єдиного податку, 10 % якого перераховується Казначейством і враховується Пенсійним фондом по особовому рахунку підприємця.
Строк перерахування фіксованого платежу не обумовлений, підприємець може перерахувати його коли завгодно (в межах його роботи по фіксованому платежу), указавши в платіжному документі, за який конкретно період він перераховує добровільні внески.
Варіант 2. Підприємець не доплачує різницю. В цьому випадку його страховий стаж буде розрахований пропорційно фактичній сумі страхових внесків, що надійшли до Пенсійного фонду, за формулою, зазначеною в ст. 24 Закону № 1058:
ТП = С в / В х 30 дн., де:
ТП – тривалість періоду, що зараховується в страховий стаж і визначається в місяцях;
С в – сума фактично оплачених страхових внесків за відповідний місяць;
В – мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
При підрахунку страхового стажу місяць приймається за 30 днів.
У нашому прикладі сума сплаченого внеску в жовтні 2006 року — 10,00 грн. (100,00 х 10 % / 100 %), а мінімальний страховий внесок — 119,25 грн. (375,00 х 31,8 % / 100 %).
ТП = 10,00 грн. / 119,25 грн. х 30 дн.
Тоді до страхового стажу необхідно зарахувати за жовтень 2006 року три дні (30 дней х 0,084).
Як бачимо, у підприємця на фіксованому податку, якщо він не сплачує добровільно внески до ПФ, виробничий стаж для нарахування пенсії майже відсутній (у залік йде тільки три дні на місяць). Тому ми б радили підприємцеві, що зацікавлений в одержанні пенсії при досягненні ним пенсійного віку, все-таки сплачувати добровільно пенсійні внески, а з ПФ проводити звіряння сплачених внесків і відповідно до листа ПФУ від 15.05.06 р. № 5970/03-20 відображати суми сплаченого фіксованого внеску в акті довільної форми з додаванням копій торгового патенту, що підтверджують сплату фіксованого податку.
Ці суми на підставі погоджених з ПФ актів заносяться до картки особового рахунку платника. І хоча цей лист роз’яснює, як вчинити платникам фіксованого податку при сплаті обов’язкових внесків за 1-й квартал 2005 року, вважаємо, що такий підхід прийнятний і для оформлення добровільного перерахування внесків підприємцем. Не слід забувати і про персоніфікований облік. У ньому будуть вказуватися суми фактично сплачених підприємцем внесків.
Наймані робітники приватного підприємця
Трудові відносини між підприємцем і найманим робітником будуються на підставі трудового договору (ст. 21 КЗпП), що складається в письмовій формі. Форма трудового договору і порядок його реєстрації затверджені наказом Мінпраці та соціальної політики України від 08.06.01 р. № 260 «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою та порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою». Підприємець зобов’язаний зробити запис про приймання на роботу працівника, якщо він у нього працює більше п’яти днів (ст. 48 КЗпП).
Трудові книжки зберігаються не в підприємця, а в працівника (п. 2.20-1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту і Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. № 58, далі — Інструкція № 58). Підприємець повинен зареєструвати трудовий договір в державній службі зайнятості за своїм місцем проживання (здійснення діяльності) в присутності найманого працівника. При прийнятті на роботу підприємцем робиться запис у трудовій книжці працівника:
«Прийнятий на роботу (далі зазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначаються дата та номер договору), зареєстрованим у державній службі зай-нятості (зазначається повна назва центру зайнятості)», при цьому у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості: «трудовий договір (номер), зареєстрований (дата)», а при звільненні:
«Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)», при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реє-страції державною службою зайнятості: «трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)».
Внесені підприємцем записи до трудової книжки підтверджуються підписом посадової особи державної служби зайнятості, що зареєструвала трудовий договір, і посвідчується печаткою служби зайнятості.
Які варто здійснювати підприємцеві доплати і як враховувати нарахування зарплати найманим працівникам, буде розказано в наступній публікації.
Недержавне страхування працівників Практика Закінчення. Початок див. у «ШБ» № 20, 21/2006 р. 4. Перерахування внесків на недержавне пенсійне страхування за рахунок декількох джерел На практиці може бути кілька варіантів здійснення внесків на недержавне пенсійне страхування за рахунок різних.....
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
