Останніми роками на Заході набула поширення послуга, яку у нас можна назвати орендою працівників. Разом з тим не можна вважати, що це щось дуже нове. Шефські поїздки до колгоспів на збирання врожаю практикувалися ще не так давно. Однак думаємо, що буде цікаво дізнатися, в чому тут переваги і недоліки.
У ч. 2 ст. 798 ЦКУ передбачено, що договором оренду транспортного засобу може бути встановлено, що він передається в оренду з екіпажем, який його обслуговує1. На продовження цього в ст. 805 ЦКУ встановлено, зокрема, що управління та технічна експлуатація такого транспортного засобу провадяться його екіпажем, який не припиняє трудових відносин з орендодавцем, котрий несе витрати на утримання екіпажу. Орендар транспортного засобу самостійно здійснює його використання у своїй діяльності і має право без згоди орендодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (ст. 800 ЦКУ).
Разом з тим існує ще й договір перевезення. За договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення (ст. 900 ЦКУ).
Ситуації на перший погляд схожі. Проте, в першому випадку маємо процес — використання транспортного засобу на власний розсуд. В другом випадку — результат: доставку пасажира до кінцевого пункту. В обох випадках експлуатацію транспортного засобу здійснює його власник. Але різниця в предметі договору.
На жаль, нам не вдається відшукати в ЦКУ чи в КЗпП того, що предметом договору оренди може бути тільки персонал. Однак якщо звернутися до Державного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2005, то під кодом 74.50.0 «Підбір та забезпечення персоналом» знаходимо, що цей підклас включає, зокрема, «діяльність з найму тимчасової робочої сили: забезпечення підприємств на підрядній основі найманою робочою силою для виконання тимчасових робіт агентством, яке сплачує їм винагороду за виконану роботу». Вважаємо, що це саме те, про що ми ведемо мову.
Як уже зазначалося, на Заході така послуга розцінюється як окремий вид діяльності. Суть послуги з надання послуг персоналу полягає в тому, що існує певне підприємство, яке має у штаті найманих працівників відповідних професій і кваліфікацій, як правило, сфери обслуговування виробничого процесу (наприклад, програмістів, дизайнерів, бухгалтерів та ін.). Проте ці програмісти не пишуть програми, і підприємство їх не продає, дизайнери не зайняті оформленням інтер’єрів квартир за договорами, де виконавцем виступає таке підприємство тощо. Ці фірми зайняті пошуком інших підприємств, яким потрібен працівник їхньої спеціальності. Якщо таке знайдено, то між ним і замовником укладається договір про надання послуг персоналу (оренди працівників).
«Орендований» за таким договором працівник підпорядковується графіку робочого дня підприємства-замовника, користується правом на обід і перервами в роботі, підлягає забезпеченню предметами і засобами виробництва для виконання роботи, яку йому доручає замовник тощо. Проте, рештою трудових прав він користується у свого роботодавця, який його надав в «оренду». У нього він отримує заробітну плату, відпускні, лікарняні тощо.
Відносини між орендованим працівником і замовником дуже схожі на трудовий договір, але, проте, таким не є. І в першу чергу тому, що між ними трудовий договір не укладається. Не можна ці відносини віднести до одного з видів знайомих нам цивільно-правових договорів з виконання робіт за договором підряду чи договором про надання послуг. По-перше, такі договори з орендованим працівником не укладаються, а по-друге, має місце не передача результату роботи замовнику, а саме процес праці, як при укладенні трудового договору.
Договір між підприємством, яке орендує працівника, і підприємством, яке його надає, також не можна вважати виконанням робіт за договором підряду чи надання послуг, оскільки воно не бере на себе зобов’язань з передачі замовнику результату роботи чи послуги. Послугою є лише надання працівника в «оренду». І ця операція дійсно дуже схожа на оренду рухомих речей. При наданні послуг персоналу замовник (орендар) отримує вигоду від роботи працівника, але не несе витрат на його утримання. При цьому підприємство-орендодавець здійснює не сотню видів діяльності, а один — надання працівників в «оренду».
Виявляється, що питання надання працівників в «оренду» за плату частково врегульовано Міжнародним бюро праці в Конвенції № 181 про приватні агентства зайнятості. Так, в ст. 1 цієї Конвенції сказано, що термін «приватне агентство зайнятості» означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, незалежну від державних органів, що надає на ринку праці, зокрема, послуги з найму працівників з метою надання їх в розпорядження третьої сторони, яка може бути «фізичною чи юридичною особою» (далі — підприємство-користувач), і встановлює їм робочі завдання і контролює їх виконання.
Таким чином вважаємо, що така послуга, як надання послуг персоналу (оренда персоналу), є цілком можливою і фактично вже практикується в нашому житті. Наприклад, професійні футбольні клуби надають один одному в оренду футболістів, а футболіст — це людина. В побуті набула поширення послуга «чоловік на прокат»: можна найняти в спеціальної фірми працівника, який виконує хатню роботу на замовлення. Ну і не можна оминути увагою таку поширену ситуацію, як переоформлення найманих працівників у приватних підприємців.
На жаль, через відсутність прямого законодавчого врегулювання відносин сторін в КЗпП чи ЦКУ можуть виникати певні труднощі в оформленні договірних відносин між орендодавцем і орендарем, між орендодавцем і працівником. Проте, виходячи із загальних засад цивільних правовідносин, деякі основні положення такого роду договорів все-таки можна означити.
Очевидно, що в договорі між підприємствами орендарем і орендодавцем предметом договору має бути власне надання послуг персоналу, а не надання послуг з виконання тієї чи іншої роботи чи послуги одним підприємством на користь іншого з передачею результату роботи. Наприклад, предмет договору можна сформулювати так: «Підприємство «А» (далі — орендодавець) за цим договором зобов’язується надати підприємству «Б» (далі — орендар) працівників наступних спеціальностей для виконання ними робіт за завданням орендаря». Далі в договорі варто обумовити кваліфікаційні вимоги і характеристики працівника, який надається в оренду (стаж практичної роботи, навички роботи з тим чи іншим обладнанням тощо).
Не менш важливою складовою договору має бути характер роботи, яку виконуватимуть орендовані працівники. В даному разі можна скористатися положеннями посадової інструкції для вакантної посади, на яку орендується працівник. Наприклад, якщо це бухгалтер, то характер роботи орендованого працівника визначатиметься правами і обов’язками бухгалтера, які б той мав, будучи в штаті підприємства.
Важливо «вставити» в договір фразу, що за працівником, що працює у орендаря, зберігаються права найманого працівника, встановлені трудовим законодавством щодо тривалості робочого часу, перерв в роботі і т.і. Проте, окремою статтею домовленостей має бути означено той факт, що такі соціальні блага, як відпустка, компенсація за дні хвороби, заробітна плата і деякі інші є предметом регулювання трудових відносин орендодавця і працівника. Тут же можна обумовити, що на час тимчасової непрацездатності чи хвороби одного працівника орендар зобов’язаний надати іншого.
Істотною умовою договору оренди персоналу, як і будь-якого іншого господарського договору, має бути ціна послуги. Зрозуміло, що вартість послуги оренди одного працівника складатиметься з витрат на його заробітну плату, нарахувань на фонд оплати праці, винагороди орендодавця (і суми ПДВ, якщо орендодавець — його платник).
Важливо відразу обумовити порядок засвідчення факту надання послуги з надання працівників в оренду і результатів виконання ними робіт на користь орендаря. Автор вважає, що для цього годиться акт між підприємствами про фактичний початок роботи і звичайні документи, якими ми засвідчуємо виконання робіт штатними працівниками.
В договорі між орендодавцем і працівником має бути обумовлено, що він наймається для виконання роботи за дорученням орендодавця і на замовлення орендаря згідно його кваліфікаційних можливостей. Зрозуміло, що важко передбачити всі істотні умови праці працівника, тому можливе укладення додаткових угод відповідно до фактичних результатів договору найму персоналу, коли коло обов’язків працівника вже більш-менш зрозуміле. Проте, хоча підприємство-орендодавець і приходить на виручку орендарю, воно само опиняється в ситуації, коли йому не відомо, що робити з працівниками, на яких немає попиту ( звільняти їх, оплачувати як простій тощо). Тому така послуга матиме успіх тільки тоді, коли підприємство-орендодавець створюється під конкретну фірму чи групу фірм, які зацікавлені в таких послугах.
Практична вигода від такого виду послуги, як надання послуг персоналу, очевидна. Наприклад, підприємство планує реалізовувати якийсь новий для себе проект. Де в короткі строки взяти штат працівників для його реалізації, якщо він триватиме максимум тиждень? Відомо, як важко найняти працівників на постійну чи тимчасову роботу і яким болісним є процес їх звільнення, особливо жінок.
А візьмімо платників єдиного податку. Для них запроваджено обмеження щодо кількості працюючих, і щоб обійти їх, вони вдаються до різних хитрощів. Наприклад, укладаються договори доручення про надання їм права на отримання грошей від громадян в обмін на товар. Тому поширення такого виду послуги, як оренда працівників за договором послуг персоналу зі сторони на певний час є цілком виправданим.
Податковий і бухгалтерський облік цієї послуги практично нічим не відрізняється від обліку операцій з надання якихось інших видів послуг. А тому ми на цьому і не акцентували увагу.
1 Ця тема розглядалася у «ШБ» № 7/2005.
Нормативна база
1. ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
2. Державний класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2005 - Державний класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375.
Будемо займатися ЗЕД Бухгалтерський облік Починаючи з цієї статті, тим, хто хоче зайнятися зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД), але не знає, що це таке і з чого почати, ми розкажемо про основні вимоги до тих, хто здійснює такого роду діяльність. ЗЕД: загальні положення Юридичні особи і....
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
